Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Psikhofiziologiya.docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
16.09.2019
Размер:
93.67 Кб
Скачать

Кора великих півкуль

Архітектоніка кори – це загальний план будови кори. Загальна поверхня кори у дорослої людини 2000-2500см кубічнх. Товщна кори – 2-4.5 мм. Нервові клітини і волокна, які утворюють кору розташовані у кілька шарів:

  1. Молекулярний – поверхневий шар. Шар утворений сплетінням нервових волокон. Завдяки цьому шару відбувається внутрішньо і міжпівкулеві зв’язки між різними частинами кори.

  2. Зовнішній зернистий – Шар, що складається з дрібних клітин у вигляді зернин і пірамід. Нейрони цього шару забезпечують переробку інформації і її проведення до структур молекулярного шару, на нижчі кіркові шари

  3. Пірамідний – Шар, утворений середніми і великими пірамідними клітинами, з великою кількістю дендритів.

  4. Внутрішній зернистий – шар, що складається з дрібних зернистих клітин різної форми. Здійснюють переробку і передачу інформації із закінчень аферентних волокон, які йдуть до кори, і розгалужуються в межах 1 шару.

  5. Внутрішній пірамідальний, або ганліозний – шар скл. З великих пірамідальних клітин. У передній частині є клітини Беца аксони яких дають початок низхідним пірамідальним шляхам, які зв’язують кору пікуль з периферією. Функціями є обмін інформацєю між нейронами які розташованні в різних кіркових шарах, зберігання і відтворення інформації ( пам'ять)

  6. Багатоформний або поліморфний – шар, що склю з клітин трикутної і веретеноподібної форми і належить до білої речовини мозку

  7. Скл. З верето подібних нейроні і має багато волокон.

Під корою міститься біла речовина пікуль мозку, в складі якої розрізняють асоціативні, комісуральні та проекційні волокна:

Асоціативні волокна – Зв’язують між собою окремі ділянки однієї півкулі. Асоціативні поля беруть участь в інтеграції сенсорної інформації та забезпеченні зв’язків іж чутливими і руховими зонами кори.

Комісуральні волокна – пов’язують симетричні частини обох півкуль, більша їх частина проходить через мозолисте тіло.

Проекційні волокна – виходять за межі півкуль, по них здійснюється двобічний зв'язок кори з відділами ЦНС

Проекційні шляхи можуть бути Низхідними та Висхідними :

Висхідні( сенсорні, чутливі, або аферентні)проводять нервові імпульси від екстерн, пропріо та інтерорецепторів.

Низхідні ( еференті)проекційні шляхи - проводять нервові імпульси від кори великих пікуль до базальних і стовбурових ядер головного мозку, а потім до рухових ядер спинного мозку і стовбуру мозку. Вони передають інформацію, пов’язану з програмованим рухом організму в конкретних ситуаціях, тому є руховими провідними шляхами.

Зони кори великого мозку

К Бродман усю кору великого мозку людини поділив на 52 окремі ділянки – поля. Окремі ділянки маються різне функціональне значення. Разом з підкірковими центрами, стовбуром мозку і спинним мозком великий мозок об’єднує окремі частини організму в єдине ціле, здійснює нервову регуляцію всіх органів.

До кори великого мозку надходять доцентрові імпульси від рецепторів, кожному рецептормноу апарату відповідає в корі ділянка яку Павлов назва – кірковим ядром аналізатора. Ділянкии кори , де розташованні кіркові ядра аналізаторів, названні сенсорними зонами кори великого мозку.

Ядерна зона рухового аналізатора( сомато-сенсорна зона) – сюди надходять збудження від рецепторів суголобів, скелетних мязів.

У задній частині лобової звивини міститься центр узгодоженного руху голови і очей. У задньому відділі нижньої лобової звивини розмізенна зона Брока і Верніке.

У лівій нижній тімяній сатці розташований центр який координує цілеспрямованні рухи.

Ураження кори в ділянці верхньої тімяної частки призводить до – зниження больової чутливості і порушення впізнавання предметів на дотик без допомоги зору.

У кутовій звивині тімяної частки розташований зоровий центр мови. Його ураження спричинає алексію.

У нижній тімяній частці – центр праксії який регулює здатність здійснювати координаційні рухи.

Тімяна ділянка – апарат вищої інтегративної діяльності мозку, яке безпосередньо стосується процесів біологічної і соціальної адаптації, є фізіологічною основою вищих психічних функцій.

Локалізація статичного аналізатора – кора верхньої та середньї скроневої звивин( рівновага і збереження положення тіла)

Зона шкірного аналізатору – задньоцентральна ділянка, відповідає за больову, тактильну і температурною чутл.

Ядерна зона зорового аналізатора – розташована в потиличній ділянці – потрібна для чіткого сприйняття зорових об’єктів –це первинна зорова зонна, вторинна – необхідна для впізнавання зорових образів – тут зберігається зорова пам'ять.

Нюхова зона – внутрішня поверхня скроневих ділянок кори

У скроневій ділянці слуховий аналізатор і смаковий.

Центр мови – у лівій півкулі. Ділиться на руховий і слуховий.

Зони кори великого мозку задньому

Існує 52 окремі ділянки мозку – поля. Кожне має свою функцію. До кори великого мозку надходять доцентрові імпульси від рецепторів. Кожному рецепторові відповідає кіркове ядро аналізатора. Там де вони розташовані наз. – сенсорноми зонами. Ядерна зона рухового аналізатоа – надходить збудження від рецепторів суглобів, скелетних мязів, сухожилок, розташована в передньо і задньоцентральних ділянках кори. У задній частині лобової звивини – центр узгодженого руху голови і очей. У задньому віділі центр брока і верніке. Ушкодження полів кори лобової частки може призвести до агресивності і позбавлення страху. У лівій (у лівші у правій) нижній тімяній частині розташований центр, що координує цілеспрямовані рухи. При ушкоджені – апраксія.

Перша сомато-сенсорна зона розміщена у корі задньоіцентральної звивини тімяної частки. Тут знаходиться центри чутливості( болі, темп., дотику). Ушкодження- втрата чутливості. У кутовій звивині тімяної частки = зоровий центр мови. Тімяна ділянка- апарат вищої інтегративної діяльності мозку людини.

Лімбічна система – розміщена навколо верхньої частини стовбура мозку та утв. Краї, що сполучає кіркові та середньо мозкові ділянки із нижчими центрами, які регулюють функції організму. Найважливіші структури – мигдалеподібне тіло, морський коник, прозора перетинка.

Морський коник – впливає на процес навчання, памяті,

Закрутка морського коника - вияв емоцій гніву, страху

Мигдалеподібне тіло - поведінка та активність, потреба в їжі

Нюхові цибулини- запах, викликають забуті емоції

Прозора перетинка – при середня частина передає інф.від Мигдалеподібне тіло до морського коника. Бічна – отримання інф від морс. Коника.

Центральна і периферична н.с.

Центральна н.с. - скл. З гол. М.

Периферична н.с – 12 пар черепно мозкових нервів і 31 пара спинномозкових нервів.

Переф . н. с. поділяється на соматичну (іннервує довільну мускулатуру скелетата деяких внутр..органів), автономну (іннервує всі внутри.. органи , ендокринні залози та органи що здійснюють вегетативні функції)

Методи психофізіології

Пупілометрія- метод реєстрації зміни діаметру зіниці.

Електрокортикограма (ЕКоГ) - метод відведення потенціалів за допомогою електродів, що накладаютьсябезпосередньо на кору головного мозку. Потенціали мають на порядок більшуамплітуду порівняно з ЕЕГ, а також краще дозвіл. Використовується в основномуна тваринах.

Електроенцефалографія (ЕЕГ) - вивчає закономірностісумарної електричної активності мозку, що відводиться з поверхні шкіри голови, атакож метод запису таких потенціалів. Також ЕЕГ - неінвазивний методдослідження функціонального стану головного мозку шляхом реєстрації йогобіоелектричної активності. Електроенцефалографія дає можливість якісного та кількісного аналізуфункціонального стану головного мозку і його реакцій при дії подразників. ЗаписЕЕГ широко застосовується в діагностичної та лікувальної роботи (особливо частопри епілепсії), в анестезіології, а також при вивченні діяльності мозку, пов'язаної з реалізацією таких функцій, як сприйняття, пам'ять, адаптація і т. д.

У залежності від частоти показників, що реєструються у ЕЕГ, виділяють такі основні ритми мозку: дельта-ритм (0,5- 4 Гц); тета-ритм (5-7 Гц); альфа-ритм (8-14 Гц) - основний ритм ЕЕГ, переважає в стані спокою; бета-ритм (15-35 Гц); гамма-ритм (вище 35 Гц).

Магнітоенцефалографія (МЕГ) - технологія, що дозволяє вимірювати і візуалізувати магнітні поля, що виникаютьвнаслідок електричної активності мозку. використовуватися для локалізації вогнищ епілептичної активності, зокрема приплануванні операцій.

Магнітно резонансна томографія (МРТ) - це методмедичної візуалізації з використанням фізичного явища ядерного магнітного резонансу, який використовується у радіології для детального зображення внутрішніх структур організму. Даний метод дозволяє одержати висококонтрастне зображення тканин тіла, і тому знаходить широке застосування у візуалізації тканин мозку, серця, м'язів, а також новоутворень, порівняно з іншими методами медичної візуалізації (такими, наприклад, як комп'ютерна томографія чи рентгенографія).

На відміну від комп'ютерної томографії та рентгену, при МРТ організм не зазнає впливу іонізуючого випромінювання. Замість нього застосовується дія потужного магнітного поля.

Ядерна магнітна резонансна інтроскопія (ЯМРІ) - Для дослідження процесів запам'ятовування і відтворення інформації використовується ядерна магнітна резонансна інтроскопія. Для дослідження пацієнта поміщають в циліндричну трубу з постійним магнітним полем, у 30 000 разів перевищує земне. На тіло пацієнта впливають радіохвилями, протони тканин поглинають їх енергію. Після відключення радіохвиль протони віддають енергію, яка реєструється, як магнітний резонансний сигнал. Після обробки сигналу на ЕОМ з'являється зображення, що характеризує активність біохімічних процесів, швидкість кровотоку в тканинах. ЯМРІ стала самим могутнім візуальним методом дослідження в психофізіології пам'яті людини. Вперше було відзначено, що при запам'ятовуванні інформації, що вивчається проявляється біохімічна активність у лівій півкулі головного мозку, а при згадуванні і відтворенні інформації проявляється біохімічна активність у правій півкулі головного мозку. Коли пацієнт мовчки згадував про епізоди власного життя, виявлялася активність в передніх відділах кори головного мозку. При згадуванні історичних подій, виявлялася активність задніх відділів кори головного мозку. Згадування зорових образів призводить до активації потиличних відділів, слуховий інформації - до активації скроневих слухових областей мозку. Таким чином, був зроблений висновок, що спогад реактивує ті області мозку, які були активні при запам'ятовуванні. Візуальні методи дослідження дозволили створити карту активирующиеся центрів головного мозку при запам'ятовуванні і відтворенні інформації.

Електроокулограмма (ЕОГ) - графічне зображення потенціалу рухів очей, що включає в себе вимір обсягу та характеру активності окологлазних м'язів.

Електроміографія (ЕМГ) –реєстрація сумарних колтвань потенціалів, які виникають як компонент процесу збудження імпульсів у ділянці нервово – м’язових зєднань і м’язових волокнах від мотонейронів спинного або довгастого мозку.

Електрична активність шкіри (ЕАШ) - Існують два основних способи дослідження електричної активності шкіри (ЕАШ). У методі Фере використовується зовнішнє джерело струму - вимірюється електричний опір шкіри при пропущенні через неї слабкого струму; тобто, вимірюється провідність шкіри (ПрШ). У методі Тарханова зовнішнє джерело струму не застосовується - вимірюється різниця потенціалів між різними ділянками шкіри - електричний потенціал самої шкіри (ПШ). Раніш обидва цих показники ЕАШ називали загальним терміном - шкіро-гальванічна реакція (ШГР).

Нині до ЕАШ відносять такі показники: рівень потенціалу шкіри, реакція потенціалу шкіри, спонтанна реакція потенціалу шкіри, рівень опору шкіри, реакція опору шкіри, спонтанна реакція опору шкіри.

Виникнення електричної активності шкіри зумовлено, головним чином, активністю потових залоз у шкірі людини. У психофізіологічних дослідженнях показники електричної активності шкіри переважно використовували як індикатор психічної (емоційної) напруги - у результаті виникнення такої напруги посилювалося потовиділення, що приводило до зміни ЕАШ.

Окремим напрямком досліджень можна вважати реєстрацію ЕАШ у біологічно активних точках (БАТ). На основі подібного підходу були розроблені численні методи оцінки, контролю та прогнозу психофізіологічного стану (ПФС) людини. Вибір БАТ для діагностики ПФС обґрунтовується тим, що БАТ у значній мірі являє собою відображення біоенергетичного рівня функціональної системи ПФС [2].

У дослідженнях було підтверджено взаємозв'язок біофізичних параметрів БАТ з різними психічними процесами та станами: втомою, ступенем оптимальності мобілізаційного стану, тривалою психічною діяльністю в умовах монотонії та з різними типами інтелектуальної активності.

Психофізіологія уваги Фізіологічний механізм, види, в-сті. Увага - спрямованість пс діяльності людини на певні предмети або явища дійсності за умови абстрагування від усього іншого. За Арістотелем: увага звужений діапазон відчуття. Джемс: головна хар-ка - вибірковість (селективність) Одні вчені розглядають увагу,як самост.процес і виділяють форми уваги:сенсорну,моторну,інтелектуальну іемоційну. Інші вважають,що увага - взаємодія пс.процесів, що вона не має власного продукту, а є хар-кою пізнавальної діяльності. Черрі: фокусування уваги,розділення. Бродмент: модель фільтра. Інф з рецепторів потрапляє до ЦНС через сенсорні канали. Грейсмен: дводистанційна вібрація (1-йф ільтр розпізнавання фіз.якостей,з одного боку сигнала проходять без перешкод з іншого - послаблення в інших каналах;2-й лог.аналізатор представлений спеціалізованими нейронами)

Проблема уваги у традиційній психофізіології. Ернандес-Пеона Габітуляція - звуки призводять до гальмування Дисгабітуляція - в підкіркових ділянках збілльшуеться амплітуда потенцеалів (збудження) Наатен Типи нервових моделей стимулу: пасивна (форм.після багаторазово дії стимулу; стандартна;негативне неузгодження (ел активність мозку проявляеться у под. потенціалах у вигляді неативної хвилі) слід уваги - ймовірність появи стимулу збільшиться до певного рівня,формується н.модель цього стимулу.

Властивості уваги. ОСНОВНІ: -Вибірковість(селективність) -Концентрація -Стійкість -Обсяг -Переключення

Мимовільна увага - переключення на стимул, на який не звертали уваги. Основа - ОРІЄНТУВАЛЬНИЙ РЕФЛЕКС. До вегетативних компонентів ОР відносять : розширення зіниць,збільшення шкірної провідності,зниження частоти серц.скорочень, зміни дихання,розш судин голови, звуж судин рук; Руховий компонент: збільш мязового тонус, моторну реакцію.

Потенціали повязані з подіями (ППП) - привернення відвернення уваги

Довільна увага - контрольований,свідомий п-с. Канеман виділяє 3 положення взаємовідношення ОР і довільної уваги: 1.Ор запускае довільну увагу 2.Звернення на інший стимул виникае після викликаного ОР новим стимулом 3.Оьєктивні показники довільнох уваги (розширені зіниці,збільшення шкільної провідності)

"Реакція активації" - збільшення збудженості,лабільності,реактивності н.структур у яких вона представлена. Був введений після відкриття 1949 Мегуном іМоруцці в середноьому мозку Ретикулярної формації,яка регулює рівень активності півкуль г.мозку і мозку взагалі.

Моделююча с-ма мозку - регулює цикл"бадьорість-сон",стадії,фази сну,специфіку ф-них станів під час бадьорості і п-си уваги(здатність створювати локальні гералізовані ефекти активації інактивації у н.с.;) блакитна пляма - скупчення нейронів у покрівля стовбура мозку,ядра шва, локалізовані у с.част довг.мозку мосту і с.мозку - центр синтезу сиротоніну,який по с-мі довгих волокон досягає багатьох структур мозку:кори,латерального гіпаталамуса,гіпокампа.

Субс-ми активації: Стовбуро-таламо-кортикальна;

Базальна холінергична переднього мозку

Каудо-таламо-кортикальна Память

Память - відображення предметів і явищ у психіці людини,коли вони беспосередньо не діють на органи чуття. Енграмма - слід памяті,який сформувався в п-сі навчання(Хебб) Короткочасна память - 1-йетапформ енграми,обмежена часом,нестійка,зникає під час амнестичних факторів. Довготривала - 2-й єтап,процес консолідації - з КП в ДП. Сенсорна - сенсорні сліди від щойно-діючого стимулу Іконічна - 9елементів під час утримання сліду від зорового стимулу 250мс. Луноїчне - звукове збереження близько 12с.

Активна память - скупчення активованих(старих і нових енграм) Деклеративна память - обекти,події,епізоди,усв діяльність Процедурна - дї,моторика,не усв діяльність

Робоча (оперативна) памятьтимчасово актуалізована с-ма слуду памяті,яка оперативно використувується під час когнітивних дій(мислення) Нейрони памяті- зберігають інф про просторове положення тіла Сакадичні рухи-мимовільні скорочення очних мязів,щоспричинюють стрибкоподібні рухи з однієї фіксації на іншу.

Види памяті: 1.Зміст(рухова,емоційна,образна) 2.час(сенсорна,КП,ДП) 3.Механізм(Мимовільна,довільна,мех.запамятовування,змістовне(лог)запамятовування)

Мозочок і процедурна память. ф-ції мозочка: збереження рівноваги,підтримання пози,регуляція,розподіл мязового тонусу,координація мимовільних рухів

Мигдалоподібне тіло: -дерзомедіальну (центральне ядро) -базолатеральну(лат. ядро)

відповідає за безумовні,умовно-рефлекторні реакції страху. Отримує сигнали від усіх сенсорних с-м. Бере участь у форм деклеративної і пооцедурної памяті. Руйнування мигдалеподібного тіла порушуе розуміння емоц.сигналів інших людей

Забеспечуе швидке,міце запамятовування емоц.подій

ф-ції гіпокампа у п-сі памяті. Гіпокамп повязаний зі скроневими частинами. Сигнали сенсорні потрапляють до гіпокампа сереззубчасту фасцію,яка справляє гальмівний вплив на нейрони. Або через поясну закрутку(лімб с-ма) Бере участь у виявленні слідів памяті. Одниці памяті Індивудуальні о-сті памяті хар-ть низкою параметрів: -обем -точність -швидкість -міцність Константа Ліванова - відносна величина відхилень=відношенню мінрізниці періодів до їхсередньої величини. Константа Бергераперіоди коливань узгодженої активності нейронів

Предмет і принципи психофізіологічного дослідження

Психофізіологія-розділ психології та фізіології,завдання якого полягає у вивченні об’єктивно реєстраційних порушень фізіологічних функцій,які зумовлюють процеси сприймання,запам’ятовування,мислення,тощо.(Массіас). Предмет- сам факт корекції психічних функцій,вивчення нейронних механізмів психічних процесів і станів.

Типи нейронів:

Детекторні-вибірково реагують на деякі фізичні властивості зорових стимулів

Колонки- обєднання нейронів у групи за подібними функціональними властивостями

Гностичні-кодують цілі образи

Цілі- вибіркого реагують на появу певного об’єкта:на вигляд або запах їжі

Цільових рухів-активація спостерігається при будь – яких варіантах наближення до цілі,і припиняється при досягнені.

Моторних програм- актив.сприяє виконанню різних фрагментів складного групового рефлексу

Чекання- реагують на тонічне мотиваційне збудження

Новизни- актив.під час дії нових стимулів і знижують активність при звиканні(гіпокамп,таламусі,рет.формації)

Тотожності- впізнають знайомі стимуи

Пошукової поведінки- актив.лише під час орієнтувально-пошукової повед.

Середовища- збуджуються під час перебування тварин у певній частині клітки

Види психофізіології

Класична- предмет-вивчення фізіологічних механізмів психічних процесів.станів та індивідуальних відмінностей

Псхофіз.сенсорнх систем і перцептвних проц.- предмет-дослідження і моделюв.механізмів передачі інфо в сенсорних системах:

-психофізіологія цілісного сприйняття(гештальт)

-механізми взаємодії перцептивних систем

Когнітивна-вивч. Механізм спеціалізації мозку щодо когнітивних функцій:

-мех.довільної і мимов.уваги

-мех.памьяті,мовлення,мислення

-мх.вербального і невербального інтелекту

Розвитку і навчання вивч:

-мех.формування навичок

-нейронні механізми пластичності

Психофізіологія механізмів руху:

-механізми ініціації руху,керування рухом

- Функції рух очей

-нейронні механізми орг..поведінки

Диференціально(індивід.відмінностей)

-Фізіологічні основи індик.відмінностей

-Природа здібностей

-Психофіз.темпераменту,характеру

-Ген.основи індик.відмінностей

Спілкування

-біологічні основи соц..поведінки

-психофіз.статус лідера і підлеглого

-мех.верб.і не верб.коммун.

-психофіз. Сприйняття обличчя

Прикладна

- Діагностика функціональних станів

- мех.. формування наркотичної залежності

- психоф.діагностика тривоги

-оцінка емоційної дії реклами

Вікова вивчає онтогенетичні зміни фізіологічних основ псих.діяльності люд.

Субьективна досліджує відчуття і сприйняття

Обєктивна – мє справу з рецепторними потенціалами,частотою імпульсів у сенсорних центрах головного мозку

Корелятивна-психічні явища порівнюються з локалізацією елементарних фізіологічних явищ.

Емерджентизм- уявлення про те,що психічне виникло на певній стадії розвитку фізичного.

Диференціальна- загальні властивості н.с потрібно розглядати фізіологічні параметри комплексу структур мозку.

Психофізіологія професійної діяльності – вивчає динаміку псих. Пізнавальних проц., станів, утворень, їх вплив на працездатність людини у системі техніка – людина – середовище

Порівняльна психофіз. Спрямована на встановлення закономірностей і виявлення відмінностей у структурній і функціональній організаціі мозку.

Соціальна психофіз. – вивчає поведінку як наслідок взаємодії біолог. І соц.. факторів.

Єкологічна психофіз. – вивчае психофіз. Механізми дії на людину екошкідливих факторів.

Векторна - векторне кодування інформації в нейронних ансамблях.

Загальна х-ка н.с.

Особливості еволюційного процесу:

Диференціація – поява клітин з новими структурно – функт. Можливостями

Концентрація нервових клітин з функціонально подібними в анатомічно відокремленні ст-ри.

На мікрорівні виникають нервові клітини, відростки проникають в усі структури, встановлюють зв’язки та іннервують усі тканини організму. На макрорівні формуються центральні структури, які оточені захисними утвореннями. У нервовій тканині виділяють сіру ( складаеться з нервових і гліальних клітин) та білу речовину (з відростків нейронів)

Будова нейронів:

Нейрон – основна структурна і функціональна одиниця н.с.

Ядро нейрона – має високу активність процесів транскрипції

Тільце Барра – одна конденсована Х – хромосоми

Тільця Ніссля – гранули які забезпечують біосинтез білків

Лізосомальний апарат має високу активність аутофагію, забезпечує постійне оновлення компонентів цитоплазми нейрону.

Плазмолема нейрона має здатність генерувати і проводити нервовий імпульс.

Відростки нейрона:

Дендрити – один або декілька, невелика довжина, вони проводять імпульси до тіла нейрона, одержуючи сигнали від інших нейронів

Аксони – довгий відросток, завжди один, він проводить нервовий імпульс від перикаріона.

Нейрони бувають:

Уніполярні – від тіла нейрону відходить єдиний відросток, який далі поділяеться на гілки одного аксона

Біполярні – від кожного кінця відходять два відростки

Мультиполярні – багато відростків

За функціональнім значенням:

Чутливі (Аферентні) – сприймають нервові імпульси і перетворюють енергію подразників на нервовий імпульс

Рухові – отримують нервове збудження в наслідок імпульсів, які виникли в інших нейронах

Асоціативні – забезпечують нервовий зв'язок між різними групами нервових клітин

Властивості н.с

Збудливість – проявляеться у виникненні збудження у відповідь на дію того чи іншого подразника. Подразники організму поділяють на внутрішні і зовнішні.

Внутрішні – фізичні і хімічні зміни внут середовища

Зовнішні – фізичні, хімічні, біологічні.

Провідність – здатність передавати збудження, що виникло. Синапси – проводять збудження лише від доцентрового нейрона на відцентровий і нездатні проводити його в зворотньому напрямку.

Медіатори:

Ацитилхолін – накопичуються у синоптичних пухирцях, медіатор нервово-мязових синопсів.

Катехоламіни- накопичуються синоптичних пухирцях

Норадреналін- виконує роль медіатора у нервових закінчення.

Дофомін- Є нейромедіатором базальних гангліїв головного мозку, зокрема в нейронах, які зв’язують чорну речовину зі смугастим тілом і беруть участь в регуляції рухів

Серотонінергічні нейрони беруть участь у регуляції сну, настрою, емоцій, відчутті болю.

Діяльність нейронних центрів

Нервовий центр- це скл.сукупність нейронів необхідних для здійснення рефлекторного акту чи регуляції певних функцій орг.

Збудження-активний фіз..процес, яким нервові клітини відповідають на зовн.дії

Гальмування- це своєрідний діяльний стан який був викликаний збудженням і з ним пов'язаний.

Пейсмекер

Пейсмекерні потенціали- один з видів електричної активності нейронів, які реєструються внутрішньокліт. Мікроелектродом.

Синусоподібні коливання- утворює механізми внутрішнього генератора нейрона.

Пейсмекертний механізм маючи ендогенне походження може активуватися або ні. на тривалий час внаслідок аферентних дій.

РЕФЕРАТ тема: «Сучасні методи дослідження психофізіології пам'яті»

Зміст Введення Глава 1. Сучасні методи дослідження пам'яті 1.1 Мікроелектродна метод 1.2 Електроенцефалографія (ЕЕГ) 1.3 магнітоенцефалографії (МЕГ) Глава 2. Візуальні методи дослідження пам'яті 2.1 Позитронно-емісійна томографія 2.2 Ядерна магнітна резонансна інтроскопія Висновок Джерела та література

Введення Пам'ять - це психофізіологічний процес, що складається з запам'ятовування, збереження і відтворення інформації. Засновником психофізіології є англійський лікар Девід Гаржлі. За період становлення психофізіології як науки особлива увага приділялася вивченню центральної нервової системи та її фізіологічних проявів. Одним з важливих напрямків (у вивченні центральної нервової системи) є пошук структур головного мозку, що відповідають за пам'ять. Ні одна з фізіологічних функцій не мала такої пильної і всебічного вивчення біологами, фізіологами, психологами, неврологами і іншими науками. Нагромаджений клінічний і експериментальний матеріал дозволив висловити цілий ряд теорій, що пояснюють процеси пам'яті. 1. Теорія асоціацій за суміжністю, подібністю, контрастом. 2. Гештальтпсихологія. 3. Біхевіорізская теорія. 4. Теорія психоаналізу. 5. Смислова теорія. 6. Біохімічна теорія. 7. Нейронна теорія. 8. Хвильова теорія одиниць пам'яті. Перераховані теорії дозволяють простежити напрямок думки вчених і обмеженість застосовуваних методів дослідження. Розвиток технічного прогресу і впровадження нових методів дослідження дозволяють піднятися на якісно новий виток досліджень таємниць людської пам'яті. Вивчення пам'яті має не лише науковий, а й практичний інтерес: написання шкільних підручників, програм навчання, складання графіка шкільних занять. Вивчення обсягу короткочасної пам'яті, що проводиться у дошкільнят за формулою КП = 7 +2, складає всього від 5 до 9 картинок, цифр, слів. За обсягом короткочасної пам'яті можна прогнозувати успішність навчання або відставання в розвитку. ОКП = 2 +1 є навчальним балом. При дослідженні дошкільнят необхідно відобразити в картці дитини: тип центральної нервової системи: сангвінік, флегматик, холерик, меланхолік; біоритмічні активність центральної нервової системи: «жайворонок», «сова», «голуб»; превалюючий тип пам'яті: слуховий, слухо-музичний, «слухо -руховий », або зоровий, зорово-логічний. Зібрана інформація дозволяє індивідуально розвивати дитину, використовуючи властивий йому вид пам'яті, і рівно вести групу дітей в пізнавальному процесі. У осіб зі слуховим типом пам'яті для навчання іноземним мовам, медичних термінів, формул у фізиці, хімії може бути використана перша фаза повільного сну, що триває 90-100 хвилин. Біохімічна і електрична активність мозку в дану фазу сну ще залишається на рівні неспання, і слухова інформація може бути засвоєна. Молоді фахівці, які виїжджають у закордонні відрядження, володіючи слуховим типом пам'яті, можуть у найкоротші терміни опанувати розмовною мовою. Пам'ять досягає свого максимального розвитку до 25 років, утримується на високому рівні до 40-45 років, потім починає погіршуватися. У зв'язку з цим, є вікове обмеження для прийому документів на денне вузівське і подальше аспірантське освіту. Електроенцефалографічні методи дослідження і доповнюють її томографічні, судинні біохімічні методи дозволяли створити карти структур головного мозку, що беруть участь у запам'ятовуванні і відтворенні інформації, діагностувати причини погіршення пам'яті. Перше покоління приладів, що дозволяє бачити тонку енергетичну оболонку, що оточує тіло людини, - ауру, дозволяють спостерігати емоційні прояви спогадів. Зчитування інформації з емоційною і ментальної оболонок аури ще недоступно. Майбутньому поколінню вчених прочиниться і ця таємна сторона людської пам'яті.

Глава 1. Сучасні методи дослідження пам'яті 1.1 Мікроелектродна метод Дослідження людини і таємниць його пам'яті йде в ногу з технічним прогресом. З'явилися графічні електрофізіологічні методи дослідження з використанням мікроелектродів. Свою назву вони отримали тому, що діаметр їх реєструючої поверхні становить близько одного мікрона. Мікроелектроди бувають металевими і скляними. Металевий мікроелектрод є стрижень зі спеціальної високоомній ізольованого дроту з реєструючим кінчиком. Скляний мікроелектрод діаметром близько 1 мм виготовляється зі спеціального скла - пірексіей, з тонким незапаянним кінчиком, заповненим розчином електроліту. Мікроелектроди підводять до досліджуваних відділів головного мозку, що відповідають за пам'ять тварин, і спостерігають графічний запис імпульсної активності нейронів. 1.2 Електроенцефалографія (ЕЕГ) Першим високоінформативним, неінвазивним методом дослідження ЦНС у людини з'явилася електроенцефалографія. Шкіра голови в місцях накладання електродів протирають спиртом, знежирюється, потім наносять спеціальну електропровідну пасту-гель. Існує два способи реєстрації ЕЕГ: біполярний і монополярний. При біполярному відведенні реєструється різниця потенціалів між двома активними електродами. Цей метод використовують в клініці для діагностики локалізації патологічного вогнища в мозку. У психофізіології використовують метод монополярного відведення. Один електрод розташовують над досліджуваним ділянкою мозку, інший на мочці вуха або сосцевидном відростку, де електричні процеси мінімальні і їх можна прийняти за нуль. Для зіставлення ЕЕГ результатів, отриманих у лабораторіях країн світу, потрібно було створити єдиної стандартної системи накладення електродів, що отримала назву системи «10-20». У відповідності до цієї системи, психофізіології зобов'язані зробити три виміри черепа у досліджуваного: 1. Поздовжній розмір черепа - відстань від перенісся до потиличного бугра. 2. Поперечний розмір черепа - відстань між зовнішніми слуховими проходами. 3. Довжина окружності голови, виміряна за цими ж точкам. Дані розміри використовуються для креслення сітки, в місцях перетину якої накладають електроди. Електроди, розташовані по середній лінії, відзначають індексом Z; відведення електродів від лівої половини голови нумерують непарними індексами, від правої половини голови нумерують парними індексами. Відведення електродів в системі «10-20»: 1. фронтальні (лобові) F 1 ... 2. центральні З 1 ... 3. парієтальні (тім'яні) Р 1 ... 4. темпоральні (скроневі) Т 1 ... 5. окціпітальние (потиличні) О 1 ... У здорових людей у ​​стані неспання в потиличних областях мозку, відповідальних за зорову пам'ять і орієнтацію в просторі, реєструється альфа-ритм з частотою від 8-13 Гц. Вперше даний ритм був зареєстрований і описаний Гансом Бергером під назвою альфа-ритм. Дуже важливо відзначити, що при атрофії зорового нерва, багаторічної або вродженої сліпоти альфа-ритм зникає. Але в тім'яній області, відповідальної за тактильну пам'ять, добре розвинену в сліпих - компенсує втрату зору, з'являється близький за частотою до альфа-ритму - мю-ритм. В експерименті ми можемо спостерігати зміну альфа-ритму на мю-ритм, пацієнту зав'язують очі і пропонують на дотик визначити знайомі нам предмети. У осіб, що страждають розладом зорової пам'яті й орієнтації в просторі, блукаючих і губляться на вулицях міста, альфа-ритм ледь простежується, зважаючи на гальмування в потиличній області. Після курсу магнітотерапії на потиличну область відновлюється зорова орієнтація в просторі і альфа-ритм. У осіб зі слуховою, музичною пам'яттю, музикантів, композиторів у лівій скроневій області, відповідальної за даний вид пам'яті, реєструється близький за частотою до альфа-ритму - Каппа-ритм. У піддослідних при виконанні музичного твору по пам'яті, ми легко відстежуємо зміну альфа-ритму на Каппа-ритм. Феноменальною слуховий пам'яттю володів композитор Моцарт. У 14-річному віці він потрапив до Риму, де в соборі Святого Петра почув твір церковної музики. Ноти зберігалися в найбільшому секреті і складали таємницю папського двору. Молодий Моцарт, прийшовши додому, по пам'яті відтворив почуту музику. Багато років по тому, вдалося зіставити запис Моцарта з оригіналом нот, як виявилося, в нотах Моцарта не було жодної помилки. Що ж являє собою ЕЕГ танцюристів, фігуристів переповнених емоціями прекрасно володіють слуховий, зорової, рухової пам'яттю? Варто зазвучати музиці і в усіх областях мозку з'являється Бетта-ритм, коливання в діапазоні від 14 до 30 Гц. Бетта-ритм ми спостерігаємо під час парадоксальної фази сну зі швидкими рухами очних яблук, розмовною мовою. Батьки в даній ситуації, стривожені бурхливими проявами сну, поспішають розбудити і заспокоїти дитину, пояснивши, що це всього лише сон. Бетта-ритм ми спостерігаємо і при рідко зустрічається патології снохождения (сомнамбулізму), що вимагає лікарського втручання і батьківського контролю за дитиною. У осіб зі словесно-логічним, зорово-логічним типом пам'яті, повільно входять в роботу, що вміють довго, без втоми підтримувати зосередженість і увагу, на ЕЕГ викреслюється особливий Гамма-ритм з частотою більше 30 Гц. У водіїв, льотчиків, військових, рятувальників, лікарів, чия праця нерідко пов'язаний зі значним емоційним напруженням, що вимагає негайного ухвалення рішення, реєструється Тета-ритм з частотою від 4 до 8 Гц. У спокійно сидячої людини на ЕЕГ реєструється Дельта-ритм. У першу фазу повільного сну, що триває 90-100 хвилин, біохімічна і електрична активність близькі до пильнування, і людина успішно засвоює слухову інформацію. Це дозволило студентам, які мають слуховий пам'яттю, засвоювати іноземні мови в більш короткі терміни. У денний час під час неспання Дельта-ритм говорить про пухлини кори головного мозку. ЕЕГ дозволяє стежити за активністю різних відділів головного мозку при вирішенні завдань, рахунку в розумі, виконанні завдань на обсяг короткочасної пам'яті, виявляти причини забудькуватості або прогресуючого погіршення пам'яті. 1.3 магнітоенцефалографії (МЕГ) Іншим неінвазивним методом дослідження пам'яті у людини з'явилася магнітоенцефалографії. МЕГ реєструють за допомогою високочутливих до електромагнітних полів датчиків. МЕГ може бути представлена ​​у вигляді профілів магнітних полів на поверхні черепа, або у вигляді кривої лінії. МЕГ доповнює інформацію про активність мозку, що отримується за допомогою ЕЕГ.

Глава 2. Візуальні методи дослідження пам'яті 2.1 Позитронно-емісійна томографія В останні роки для дослідження пам'яті стали використовувати позитронно-емісійну томографію мозку. Пацієнту внутрішньовенно вводять один з ізотопів: кисень - 15, азот - 13, фтор - 18 або аналог глюкози - дезоксігмонозу. У мозку ізотопи випромінюють позитрони, які, стикаючись з електронами, призводять до появи пари протонів. Над головою пацієнта знаходиться ПЕТ-камера, що уловлює протони, інформація з камери надходить на комп'ютер, який дає зображення місця боліческой активності зрізів головного мозку. Таким чином, дослідник може пошарово отримувати зображення структур головного мозку, які беруть участь у запам'ятовуванні і відтворенні інформації. 2.2 Ядерна магнітна резонансна інтроскопія (ЯМРІ) Для дослідження процесів запам'ятовування і відтворення інформації використовується ядерна магнітна резонансна інтроскопія. Для дослідження пацієнта поміщають в циліндричну трубу з постійним магнітним полем, у 30 000 разів перевищує земне. На тіло пацієнта впливають радіохвилями, протони тканин поглинають їх енергію. Після відключення радіохвиль протони віддають енергію, яка реєструється, як магнітний резонансний сигнал. Після обробки сигналу на ЕОМ з'являється зображення, що характеризує активність біохімічних процесів, швидкість кровотоку в тканинах. ЯМРІ стала самим могутнім візуальним методом дослідження в психофізіології пам'яті людини. Вперше було відзначено, що при запам'ятовуванні інформації, що вивчається проявляється біохімічна активність у лівій півкулі головного мозку, а при згадуванні і відтворенні інформації проявляється біохімічна активність у правій півкулі головного мозку. Коли пацієнт мовчки згадував про епізоди власного життя, виявлялася активність в передніх відділах кори головного мозку. При згадуванні історичних подій, виявлялася активність задніх відділів кори головного мозку. Згадування зорових образів призводить до активації потиличних відділів, слуховий інформації - до активації скроневих слухових областей мозку. Таким чином, був зроблений висновок, що спогад реактивує ті області мозку, які були активні при запам'ятовуванні. Візуальні методи дослідження дозволили створити карту активирующиеся центрів головного мозку при запам'ятовуванні і відтворенні інформації.

Висновок Вивчення психофізіології людини, що почалося в далекій давнині, подолало великий дослідницький шлях. У кожній епосі з впровадженням нових методів дослідження відкриваються якась сторона людської пам'яті. У наш освічений XXI століття, з впровадженням Мікроелектродна методу, ЕЕГ, томографії, ЯМРІ, вперше вдалося створити карти структур головного мозку, що беруть участь у процесах пам'яті. Використання ЯМРІ дозволило візуально спостерігати, що процеси запам'ятовування і відтворення інформації відбуваються при слуховому типі пам'яті в скроневій області, зоровому типі пам'яті - в потиличних областях мозку, музичному та руховому типі пам'яті активуються додатково тім'яні зони, де розташовуються відчутні і рухові зони пам'яті. Психофізіологічні методи дослідження знайшли своє практичне застосування у вивченні обсягу короткочасної пам'яті в дошкільнят, з метою визначення успішності навчання дитини в школі, а також навчання іноземним мовам у осіб зі слуховим типом пам'яті з час повільної фази сну, що триває 90-100 хвилин. Майбутньому поколінню вчених належить вивчити і використовувати для практичних цілей інформацію, записану на емоційній і ментальній оболонках аури людини.

Слухова сенсорна система

Слух є органом чуття людини, який сприяє психічному розвитку повноцінної особистості, її адаптації у соціумі. За допомогою слухового аналізатора людина сприймає і розрізняє звукові хвилі, які складаються з почергових згущень і розріджень повітря.

Слуховий аналізатор складається з 3 частин..

1)рецепторного апарату, що міститься у внутрішньому вусі;

2)провідних шляхів;

3)центру слуху у скроневій ділянці кори великих півкуль;

Слухові рецептори (фоторецептори) містяться у завитці внутрішнього вуха, яка розташована у піраміді скроневої кістки.

Будова слухової системи

Вухо – це орган слуху, який складається з 3 частин..зовнішнього,середнього і внутрішнього вуха.

Зовнішнє вухо складається із вушної раковини і зовнішнього слухового проходу. Зовнішнє вухо призначене для вловлювання звуків. Вушна раковина утворена еластичним хрящем, зовні вкрита шкірою, внизу доповнена складкою-мочкою, яка заповнена жировою тканиною.

Зовнішній слуховий прохід(2,5 см) де відбувається посилення звукових коливань, висланий тонкою шкірою з тонким волоссям і видозміненими потовими залозами які виробляють вушну сірку. Волоски і вушна сірка виконують захисну функцію.

Середнє вухо складається з барабанною перетинки, барабанної порожнини і слухової труби. На межі між зовнішнім і середнім вухом розташована барабанна перетинка яка зовні вкрита епітелієм. З внутрішнього боку перетинки знаходиться барабанна порожнина, всередині якої розташовані з’єднані між собою слухові кісточки - молоточок, коваделко і стремінце. Барабанна порожнина з’єднана з носоглоткою за допомогою євстафієвої труби, яка підтримує однаковий тиск зовні і зсередини на барабанну перетинку. На межі середнього і внутрішнього вуха є перетинка яка містить овальне вікно,

Внутрішнє вухо міститься у порожнині піраміди скроневої кістки і являє собою кістковий лабіринт, всередині якого є перетинчастий лабіринт зі сполучної тканини. Між кістковим і перетинчастим лабіринтом міститься рідина - перилімфа а всередині лабіринту - ендолімфа.

Кістковий лабіринт складається з 3 частин: в центрі переддвер’я, спереду від нього- завитка, а ззаду-півколові канали. Всередині середнього каналу завидки, в завитковому ході міститься звукосприймальний апарат - спіральний або кортіїв орган. Він має основну пластинку яка складається з 24 000 фіброзних волоконець.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]