Вісцеральна сенсорна система.

Інтероцепція – здатність організму сприймати й обробляти сигнали від внутрішніх органів.

Інтероцептори - групи рецепторів у внутрішніх органах , тканинах, судинному руслі.

Вони разом із центральними структурами, що обробляють їх інформацію, утворюють систему вісцерального аналізатора . Як і екстрорецептори, інтерцептори поділяються за модальністю на механорецептори (барорецептори дуги аорти, рецептори розтягання легень, сечового міхура), хеморецептори (сонних клубочків, бронхів, і тканин), терморецептори (печінки та внутрішніх органів), больові рецептори(шлунка, серця).

*Пропріорецепція – це механорецептори опорнорухової системи організму,які надсилают до ЦНС інформацію про скорочення або розтягнення мязів,а також про положення різних частин тіла відносно іншої.

Три типи спеціалізованих рецепторів –

-Первинні закінчення веретен.

-Вторинні закінчення веретен.

-Сухожильні рецептори Гольджі.

Інформація від мязових рецепторів прямує через східні шляхи спинного мозку до верхніх відділів ЦНС і бере участь у кінестезії – створенні напівусвідомленного відчуття про стани скорочення мязів та його положення у просторі.(Сухожильні рецептори гольджі).

Рухові одиниці одного мяза неоднакові ,вони бувають :Повільні(S) ,швидки(F) вони також поділяються на швидкі до втоми(FF) та стійкі до втоми(FR).

Рухова структура

Динамічна саморегулююча організація,що вибірково обєднує структури і процеси на основі нервових і гуморальних механізмів регуляції для досягнення корисних системі і організму взагалі пристосувальних результатів.

Аферентний синтез – Збудження що виникає на подразник зовнішнього стимулу.Головний мозок обробляє всі сигнали,які йдуть до сенсорних каналів.Внаслідок синтезу цих аферентних збуджень створюються умови для реалізації певної цілеспрямованної поведінки.Визначається впливом мотиваційного збуждення,памяті та пускової аференції.

Мотиваційне збудження-Нейрофізіологічною мотиваційного збудження є вибіркова активація нервових структур,зокрема,лімбічної та ретикулярної системи мозку є два класи стимулів пускової аферентації та аферентація обставин.

Класифікація мотивації з видами інстинктивної діяльності :

1)Орієнтувальні реакції

а)зорові,слухова,нюхові та іншні..

б)орінєнтовно-дослідницька активність

в)маніпуляційно-дослідницька діяльність

2)Поведінка спрямована на пітдтримку обміну речовин та сталості внутрішнього середовища

а)пошук і приймання їжі ,води та деякіх мінеральних солей

б)сечовиділення і дефекація

в)цикл,бадьорість-сон

3)комфортна поведінка до якої належить до якої належить вибір найбільш прємниш мікрокріламатичних умов(чухання,подтягування..)

4)Оборонні реакціїї

а)активна оборонна

б)пасивна оборонна

в)агресія

5)статева поведінка загалом,продовження роду.

6)батьківська опіка.

7)Групова поведінка індивіда в соціумі.

Класифікація В.І.Ковальова –

1)Мотиви повязані з найважливішими суспільними потребами особистості за критерієм їхнього змісту:

а)ідейні

б)політичні

в)моральні

г)естетичні

2)За джереллом виникнення зумовленності(а також за особливостями регуляції)

а)широкі соціальні

б)колективістські

в)діяльнітськи

г)заохочувальні

3)За видом діяльності

а)політичні

б)професійні

в)навчально-пізнавальні

4)За часом прояву

а)постійно діючі

б)достроково діючі

в)короткочастно діючі

5)за силою прояву

а)сильні

б)помірні

в)слабкі

6)За ступенем стійкості

а)сильностійкі

б)середньостійкі

в)слабостійкі

7)За проявом і поведінкою

а)реальні,або актуальні

б)потенційні

Аферентний синтез включає також використання апарату памяті.Пускова аферентація –останній компонент аферентного синтезу.

Стадія аферентного синтезу змінюється стадією прийняття рішення,яка визначає тип і напрям поведінки.А прийняття рішення реалізується через апарату акцептора результату дії,у ньому актуалізована память як тварин та як і людей(індивідів).

Стадія програмованної дії або еферентного синтезу –інтеграція соматичних і вегетативних збуджень.Наступна стадія полягає у виконанні програмної дії під впливом еферентного збудження.Останім є стадія задоволення потреб.

Типи руху(локомокація і довільні рухи)

Стійка постава(збереження рівноваги),до цього поняття відноситься мязовий тонус,більшість мязів активуються нервовою системою,а іншим компонентом є рефлекторний,що визначається рефлексом на розтягнення.

Локомокація-активне пересування в просторі на відстань,Г.Могенсон та його колеги розглядали локомокацію як оральні акти,ковтання,приймання їжі,та виділяли хвостате ядро і прилягающе ядро стріатум. Хвостате віповідає за довільні дії у звичкі,а прилящающе за природженою поведінкою.

За Г.Могенсоном можно представити трьома блоками:

1)блоком ініціації руху,включає лімбічну систему хі прилягающим ядром та асоціативну кору

2)блоком програмуванням руху,включає мозочок базальні гангалії,моторну кору таламус як посередник між ними,а також спіральні та стовбурові генератори.

3)виконавчим рухом,включає рухові та мотонейрони.

Довільні рухи людини – це свідомо регульовані рухи повязанні з мовою.

Командний нейрон- визначає зовнішню реакцію,діє на ансамбль премоторний нейронів,створюючи в ниє специфічні векторні нейрони збудження,визначається склярним добутком вектора збудження і вектора синаптичних звязків.

Пропріоцептивні відчуття –

1-відчуття положень ,воно усвідомлюється Людиною лиш тоді коли вона спрямовує уваги лиш на це,воно не піддається адаптації.

2-відчуття руху,усвідомлюється напрямок і швидкість переміщення суглоба(пасивне чи активнее).

3-відчуття сили,відчуття ілюзорне,зростання сили від малої до великої.

Сприйняття - цілісне відображення предметів, ситуацій і подій, що виникає при безпосередньому впливі фізичних подразників на рецептори. На відміну від відчуттів, сприйняття відображає предмет в цілому, в сукупності його властивостей. Сприйняття - це не сума окремих відчуттів, а якісно новий щабель чуттєвого пізнання.Цілісність,предметність,константність,усвідомленість та винахідливість.

Вертгеймер(1912),висуную ідею що асоціаія є основою сприйняття.

Сприймання – це відображення в корі головного мозку цілісних предметів і явищ дійсності в результаті їх безпосередньої дії на органи чуття .

рецептивне поле — це су­купність рецепторів, які замикаються на один нейрон того чи іншого рівня нервової системи. На рис. 9 зображена схема рецептивного поля нейрона кори головного мозку.

-Екологічна гіпотеза сприйняття за Дж.Гіпсоном,підкреслює залежність сприйняття від особливостей факторів довкілля..

-Когнітивний конструктивізм за І.Рока,сприйняття впливає не лише на особливості факторів довкілля,а й на особистісні фактори.

-Мікрогенез(Дж.Браун) – беруть участь різні структури мозку у сприйнятті –від найдавніших до наймолодіших в еволюційному плані,функціональність мозку є дія мозку є послідовною вертикальним діючим модулем.

-Нейроні Ансамблі (Д.Хебб) – різні нейрони асоціативних зон кори мозку повязані між собою численними звязками і утворюють нейроні ансамблі яки відповідають за окремий вид сприйняття.

Мікроколонки –реагують на окремі виділенної ознаки,наприклад ,на ту чи іншу орієнтацію стимулу(горизонтальний,вертикальний)

Макроколонки-обєднують мірколонки,виділяють спільну ознаку орієнтацію,але реагують на різні значення градієнту.

Гіперколонки або модулі – являють локальну ділянку зорового поля і впливають на всі стимули,що попадають на нього.

Моудль- вертикально організована ділянка кори,що виконую різноманітну характеристику стимулу,

Концепція гностичних нейронів(Ю.Конорського) –

Виникає внаслідок операцій виділення ознак за допомогою однотипних нейронів чи їх невеликих груп,сприйняття здійснюється за допомогою ієрархічної системи *детекторів ознак*

У 1981р. К.Малсбург (США) запропонував гупотезу візуального зясування –кіркові нейрони можуть взаємодіяти шляхом короткочасної синхронизації своєї активності .

Унітарне сприймання –виникає при дії двох стимулів і розпізнається відразу,прикладом,є пізнання обличчя з першого погляду.

1-цілісність сприймання

(кожний образ виникає як окрема подія)

2-комплектарність.

(здатність доповнювати один одного)

3-одні елементи є істотними.

4-категоризація

(поділ на окремі елементи,з яких складається сприймання)

5-антагонізм

(переключення уваги з одного обличчя на інше)

Емоції у людини та експресія обличчя

Найбільш важливим каналом невербального спілкування є зоровий, через який приймається інформація у вигляді експресивних реакцій обличчя. Дослідження розпізнавання експресії обличчя показали що основні емоції(гнів страх щастя подив смуток відраза) однаково проявляються в суспільствах. Це доводить що експресія обличчя основних емоцій забезпечується природними нейтронними програмами. У соц. ситуації людина демонструє свою експресію обличчя, підпорядковуючи її правилом оточення, визначаючи хто і яку емоцію може показувати. Досліджуючи активність м’язів обличчя під час різних посмішок учені встановили що щирий вираз щастя збігається з активацією двох м’язів: великого величного м’яза і колового м’яза ока який важко підкорюється вольовому контролю. Підтвердили що більшість людей не здатні довільно скорочувати коловий м’яз ока і що під час позитивних переживань обов’язково активуються великий величний м’яз. Вони назвали посмішку щирої радості посмішкою Дачена. Під час прояву негативних емоцій(гнів відраза смуток страх) активні понад 41% усіх м язів обличчя. Виокремлені 3 м’язи яки активуються під час відрази: один піднімає центральну частину верхньої губи, другий піднімає і напружує крила носа, третій посилює носо-губну складу. Знак емоційного переживання можна контролювати за відношенням активності двох м’язів великого величного і м’яза насуплення, оскільки активність величного м’яза позитивно корелює з інтенсивністю переживання щастя, а м’яза насуплення з переживанням смутку. Негативні емоції збігаються з пригніченням величного м’яза і посиленням його під час радості. Активність мязів насуплення збільшується під час смутку і гніву і зниується під час радості і страху. Ізарда виділив 3 компоненти: активність мозку і ЦНС; активність посмугованих мязів і системи мімічної і пантомімічної експресії та зворотнього зв’язку від неї у мозок. Емоції залежать від температури мозку. Зміна температури мозку посилюючи рух крові та досягнувши гіпоталамуса, змінює нейрохімію мозку за рахунок вивільнення або синтезу температурозалежгих пептидів і нейрон – трансмітерів. В деяки ситуація еферентні сигнали від м’яза обличчя можуть моделювати або ініціювати суб’єктивні емоційні переживання. Модуляція експресії може змінювати суб’єктивні стани хоча ефект виражений слабко і непропорційний до змін в експресивних реакція обличчя.