- •7. Фразеологія української мови. Визначення фразеологізму. Типи фразеологізмів. Співвідношення між лексичним складом і значенням фразеологізму. Джерела формування фразеологізмів.
- •1.Семантична класифікація ф. (Виноградов):
- •2.Осново-(слово-)складання.
- •Словотвір іменників
- •1.Віддієслівні суфіксальні іменники:
- •2.Відіменникові (відсубстантивні)суфіксальні іменники:
- •Словотвір прикметників
- •Словотвір дієслів
- •9. Іменник як частина мови. Лексико-граматичні розряди. Категорія роду. Категорія числа.
- •10. Категорія відмінка іменника.
- •11. Прикметник як частина мови. Граматичні категорії прикметників. Якісні і відносні прикметники. Ступені порівняння якісних прикметників.
- •12. Числівник як частина мови. Граматичні категорії числівника. Відмінювання числівників. Синтаксична роль числівників.
- •13. Займенник як частина мови. Поділ займенників на лексико-граматичні розряди. Відмінювання займенників.
- •Відмінювання займенників Особові займенники
- •Питально-відносні займенники
- •14. Характеристика прислівника як частини мови. Функціональні розряди прислівників. Ступені порівняння прислівників. Адвербіалізація в українській мові.
- •15. Поняття про дієслово як частину мови. Система дієслівних утворень. Поділ дієслів на дієвідміни. Категорія виду, перехідності / неперехідності, стану та їх взаємозв’язок.
- •16. Категорія особи і числа дієслова. Повна і неповна особова парадигма. Безособові дієслова. Категорія часу і роду дієслова. Історія становлення форм минулого часу. Категорія способу дієслова.
- •18. Службові частини мови. Характер службової функції прийменника, сполучника і частки. Класифікація їх за структурою та функціональною ознакою
- •19. Поняття про словосполучення як синтаксичну одиницю. Типи підрядного синтаксичного зв’язку у словосполученні. Типи словосполучень.
- •20. Речення як базова одиниця синтаксису. Ознаки речення. Типи речень. Поняття про просте речення. Засоби вираження головних членів речення як структурної основи двоскладного речення.
- •21. Другорядні члени речення та способи їх вираження в українській мові. Прямий і непрямий додаток. Означення. Обставина.
- •23. Поняття про ускладнене речення. Речення з однорідними членами. Розділові знаки в реченнях з однорідними членами.
- •24. Явище відокремлення в структурі речення. Умови відокремлення обставин, означень, додатків в українській мові.
- •25. Слова, що стоять поза граматичним зв’язком. Вставні слова, словосполучення і речення. Вставлені компоненти. Звертання у структурі речення.
- •27.Поняття про складнопідрядне речення.Причини класифікації складно під речень:логіко-граматичний,формально-грам.,структурно-семан.Складнопідряд.Реч.Нерозчленованої структури.
- •27.Поняття про складнопідрядне речення. Структурно-семантичні типи складнопідрядних речень.
- •29.Поняття про безсполучникове складне речення.Структурно-семан.Типи.
- •30.Складні багатокомпонентні речення.Їх різновиди.
11. Прикметник як частина мови. Граматичні категорії прикметників. Якісні і відносні прикметники. Ступені порівняння якісних прикметників.
Прикметник частина мови,що виражає статичну ознаку за допомогою синтаксично залежних граматичних категорій роду,числа й відмінка.Наприклад: сміливий, щаслива, зелене, сестрин, батькова, братове.
Прикметники виражають: а) ознаки кольору (білий, бузковий); б) розміру (широкий, малий); в) віку (старий, юний); г) смаку (солоний, кислий); д) запаху (запашний, п'янкий); е) матеріалу (металевий, кришталевий); є) якості (твердий, гнучкий); ж) приналежності (тещин, сватів); з) зовнішні прикмети (гарний, смаглявий); и) внутрішні властивості (добрий, милосердний); і) ознаки за відношенням до місця (сільський, обласний); ї) простору (далекий близький); й) часу (вечірній, завтрашній) тощо.
Ознаку предмета прикметник може виражати безпосередньо (ніжний голос, тепла хвиля, широке поле) або через відношення до інших предметів (полотняна скатертина - скатертина з полотна, бабусина казка - казка бабусі).
Морфологічні ознаки
Прикметник змінюється за родами, числами і відмінками, і ці його форми залежать від форм іменника, з яким прикметник узгоджується: струнк-ий юнак-0 - струнк-ого юнак-а, струнк-ої топол-і, струнк-і дівчат-а - струнк-их дівчат-0. Рід, число, відмінок і група відмінювання прикметника є його морфологічними ознаками.
Синтаксична роль
У реченні прикметник виконує синтаксичну роль:
1) узгодженого означення : Тоненький струмок диму поволі піднявся над сторожкою, понад віттям дерев та й послався над ними прозорою хмаркою. Дубовий Нестор дивиться крізь пальці на білі вальси радісних беріз;
2) іменної частини складеного присудка.
За характером ознаки, яку вони виражають, морфологічними і словотворчими особливостями, прикметники поділяються на: 1)якісні; 2)відносні; 3)присвійні.
Якісними називаються прикметники, які виражають такі ознаки предмета, що можуть виявлятися більшою або меншою мірою: кмітливий юнак - кмітлив-іший - най-кмітлив-іший; добре серце - добріше - най-добр-іше.
Відносними називаються прикметники, що виражають ознаку предмета за його відношенням до інших предметів, дій, обставин: бурштинове намисто, осінній день, сьогоднішній випадок, перелітні птахи.
Присвійними називаються прикметники, які вказують на належність предмета кому-небудь і відповідають на питання чий? чия? чиє? Наприклад: мамина казка, батьків сміх, дівоче обличчя, ведмежий барліг.
Вживаючись у переносному значенні, відносні та присвійні прикметники можуть переходити в розряд якісних. Наприклад: золотий ланцюжок (відносний) - золота душа (якісний); срібний перстень (відносний) - срібний голос (якісний); лебединий пух (відносний) - лебедина пісня (якісний); зміїна отрута (присвійний) - зміїний характер(якісний).
Ступені порівняння якісних прикметників і творення їх
Якісні прикметники під час зіставлення предметів можуть указувати на неоднакову міру тієї самої ознаки: досконалий, досконаліший, найдосконаліший; розвинений, більш розвинений (розвиненіший), найбільш розвинений (найрозвиненіший). Через те вони, крім звичайної форми, мають ще два ступені порівняння: виший і найвищий.
Вищий ступінь порівняння означає, що в одному предметі є більше певної якості, ніж в іншому: Дніпро довший від Бугу. Свинець важчий за олово. Чавун легший, ніж сталь.
Прикметники вищого ступеня вживаються зі словами за, від, ніж, як, проти.
Окремі якісні прикметники не мають ступенів порівняння, бо вони самі вказують уже на певну міру якості: премудрий (дуже мудрий. Не утворюються ступені порівняння і від тих якісних прикметників, які називають без вимірну ознаку (босий, сліпий, гнідий, чалий, фіолетовий), а також від складних прикметників (світло-зелений, кисло-солодкий, чорноволосий) тощо.
Є дві форми ступенів порівняння прикметників: проста, синтетична (передається одним словом), і складена, аналітична (передається двома словами). Українська мова надає перевагу простій формі.
Проста форма вищого ступеня порівняння твориться за допомогою суфіксів -іш- або -ш-.
При творенні вищого ступеня за допомогою суфікса -іш- основа прикметника залишається без зміни: тугий — тугіший, різкий — різкіший, сухий — сухіший, стрункий — стрункіший.
При творенні вищого ступеня за допомогою суфікса -ш-основа прикметника може зазнавати певних змін:
а) суфікси -к-, -ок-, -ек- випадають: солодкий — солодший.
б) приголосні г, з, ж разом із суфіксом -ш- змінюються на -жч- (таких прикметників сім): важкий — важчий,
в) у двох прикметниках ці зміни не відбуваються: легкий — легший,
г) приголосний с разом із суфіксом -ш- змінюється на -щ- (таких прикметників три): високий — вищий,
ґ) приголосні т, д перед -пі- звучать як ч, дж, але на письмі ця зміна не позначається: короткий — коротший [коротший.
В інших випадках основа прикметника залишається без зміни: м 'який — м 'якший.
Вищий ступінь кількох прикметників утворюється від інших основ, а саме: добрий, хороший — кращий, ліпший; Деякі прикметники можуть мати паралельні форми вищого ступеня порівняння — з суфіксом -іш- і з суфіксом -ні-. Ці форми нерідко різняться відтінками свого лексичного значення: старіший (за віком) і старший (за становищем), багатіший (стосується лише матеріальних цінностей) і багатший (стосується і змісту), здоровіший (за станом здоров'я й за розмірами) і здоровший (за станом здоров'я), товстіший (стосується лише осіб) і товщий (стосується і предметів).
Найвищий ступінь утворюється додаванням префікса –най до прикметника у формі вищого ступеня дорожчий-найдорожчий.Є форми ускладнені частками що-,як-:щонайтепліший,якнайтепліший.Якісні прикметники можуть передавати аналітичні форми сполучення прислівник більш,менш+якісний прикметник більш вагомий,найменш активний