- •7. Фразеологія української мови. Визначення фразеологізму. Типи фразеологізмів. Співвідношення між лексичним складом і значенням фразеологізму. Джерела формування фразеологізмів.
- •1.Семантична класифікація ф. (Виноградов):
- •2.Осново-(слово-)складання.
- •Словотвір іменників
- •1.Віддієслівні суфіксальні іменники:
- •2.Відіменникові (відсубстантивні)суфіксальні іменники:
- •Словотвір прикметників
- •Словотвір дієслів
- •9. Іменник як частина мови. Лексико-граматичні розряди. Категорія роду. Категорія числа.
- •10. Категорія відмінка іменника.
- •11. Прикметник як частина мови. Граматичні категорії прикметників. Якісні і відносні прикметники. Ступені порівняння якісних прикметників.
- •12. Числівник як частина мови. Граматичні категорії числівника. Відмінювання числівників. Синтаксична роль числівників.
- •13. Займенник як частина мови. Поділ займенників на лексико-граматичні розряди. Відмінювання займенників.
- •Відмінювання займенників Особові займенники
- •Питально-відносні займенники
- •14. Характеристика прислівника як частини мови. Функціональні розряди прислівників. Ступені порівняння прислівників. Адвербіалізація в українській мові.
- •15. Поняття про дієслово як частину мови. Система дієслівних утворень. Поділ дієслів на дієвідміни. Категорія виду, перехідності / неперехідності, стану та їх взаємозв’язок.
- •16. Категорія особи і числа дієслова. Повна і неповна особова парадигма. Безособові дієслова. Категорія часу і роду дієслова. Історія становлення форм минулого часу. Категорія способу дієслова.
- •18. Службові частини мови. Характер службової функції прийменника, сполучника і частки. Класифікація їх за структурою та функціональною ознакою
- •19. Поняття про словосполучення як синтаксичну одиницю. Типи підрядного синтаксичного зв’язку у словосполученні. Типи словосполучень.
- •20. Речення як базова одиниця синтаксису. Ознаки речення. Типи речень. Поняття про просте речення. Засоби вираження головних членів речення як структурної основи двоскладного речення.
- •21. Другорядні члени речення та способи їх вираження в українській мові. Прямий і непрямий додаток. Означення. Обставина.
- •23. Поняття про ускладнене речення. Речення з однорідними членами. Розділові знаки в реченнях з однорідними членами.
- •24. Явище відокремлення в структурі речення. Умови відокремлення обставин, означень, додатків в українській мові.
- •25. Слова, що стоять поза граматичним зв’язком. Вставні слова, словосполучення і речення. Вставлені компоненти. Звертання у структурі речення.
- •27.Поняття про складнопідрядне речення.Причини класифікації складно під речень:логіко-граматичний,формально-грам.,структурно-семан.Складнопідряд.Реч.Нерозчленованої структури.
- •27.Поняття про складнопідрядне речення. Структурно-семантичні типи складнопідрядних речень.
- •29.Поняття про безсполучникове складне речення.Структурно-семан.Типи.
- •30.Складні багатокомпонентні речення.Їх різновиди.
23. Поняття про ускладнене речення. Речення з однорідними членами. Розділові знаки в реченнях з однорідними членами.
Ускладнене речення – характеризується зв’язками і відношеннями, що доповнюють зв’язки і відношення між членами речення. Ці речення посідають проміжне місце між простими і складними. Внутрішньо рядні відношення виявляють себе в реченнях, ускладнених однорідними членами.
Члени речення, що виконують однакові синтаксичні функції і об’єднуються однаковим синтаксичним способом з одним і тим же членом речення, пояснюючи його в одному якомусь відношенні називаються однорідними членами. Н.: Жито, пшениця, овес – усе це разом поспіло й посохло.
Однорідні члени речення можуть зв’язуватися між собою сполучниками сурядності:
єднальними (і,й, та (=і), та й,як,так і)Н.:Пішим, кінноті у флотові – честь і любов;
зіставно-протиставними (а, але проте, зате, однак, так, аж) Н.: Я люблю себе, але її більше;
розділовими (або, чи, то…то, не то….не то, хоч) Н.: Якби сама, то ще б нічого, а то й стара мати;
градаційними (як, так і, не тільки…а й, не стільки…скільки).
приєднувальні (а й, а то й, та й, ще й, та ще й) Н.: Ой висить Байда на риночку, та й п’є мед-горілочку.
Розділові знаки між однорідними членами речення:
кома у поширених і непоширених однорідних членах Н.:Я живу, і борюся, і творю для людей.
не ставиться кома, якщо вони з’єднанні одиничним сполучником і (й), та (=і), або, чи Н.: Тече вода в синє море, та (=але) не витікає;
не ставиться кома між двома поширеними однорідними членами, з’єднаними повторюваним сполучником і…і, ні…ні, якщо не стійкий вислів типу і сміх і гріх Н.: Світ який – ні краю ні кінця!
ставиться тире, якщо другий член протиставляється першому, виражає причину, наслідок Н.: Хай вітер в вічі, умри – (=але) не стій!
іноді між далекими за змістом членами ставиться крапка з комою Н.: А над самою водою верба похилилася; аж по воді розіслала зеленії віти.
24. Явище відокремлення в структурі речення. Умови відокремлення обставин, означень, додатків в українській мові.
Відокремлення — це смислове та інтонаційне виділення другорядних членів речення для надання їм граматичної і смислової ваги. Напр: Швидко надходив вечір, морозний, зоряний. Відокремленими можуть бути означення, додатки, обставини. Основні умови відокремлення:
інтонація;
порядок слів;
ступіно поширення членів речення;
уточню вальних характер одного члена речення від іншого;
смислове навантаження;
Обставини відокремлюються якщо:
з обох боків, якщо виражені дієприслівниками і дієприслівниковими зворотами. Н.: Учитися чистоти і простоти і, стоптуючи килим золотий, забудь про вежі темної гордині;
за бажанням автора;
виражені одиничним дієприслівником, який виражає додаткову дію, час, умову;
обставини з прийменниками незважаючи на, починаючи з, кінчаючи;
Відокремлюються додатки, що мають значення виключення або виділення і починаються словами крім, окрім, опріч, за винятком, зокрема, особливо, наприклад, на відміну від.
Відокремлені означення в усній мові виділяються паузами та інтонацією, а на письмі – комами з обох боків, зрідка – тире. Відокремлюються:
означення, якщо вони стосуються особового займ. я, ти, він… іноді займенник може бути пропущений Н.: Дніпро! Ти тихо в день ясний пливеш, заглиблений в минуле…;
поширені узгоджені означення (дієприкм. або прикм. зворот), якщо вони стоять після означуваного слова Н.: Рука, засмагла від роботи, нам сіє благодатний мир;
два або більше поширених означення після означуваного іменника відокремлюються лише тоді, коли перед цим словом є вже узгоджене означення. Н.:. Досвітні огні, переможні, урочі, прорізали темряву ночі.
Означення, відділені від означуваного слова іншими членами речення Н.: Осяяний сонцем, перед нами розкрився зовсім новий світ;
Якщо означення мають обставинний відтінок Н.: Скроплений живлющою росою, росток пробився на безмежжі нив.
Прикладки відокремлюються в тих самих випадках, що й означення взагалі, з тою лише різницею, що тут для виділення частіше використовують тире Н.: Дзвіночок сміху – мій син – прокидається вранці.
прикладки, які приєднуються до означуваного іменника словами тобто, або (=тобто), чи (= тобто), наприклад, зокрема Н.:. Ви забуваєте другу любов поетів, наприклад любов Данте до Беатріче, а я власне таку мала на увазі;
прикладка зі словом як відокремлюється тоді, коли вона має відтінок причини Н.: Як визволителів своїх нас зустрічали на кордоні.