18. Службові частини мови. Характер службової функції прийменника, сполучника і частки. Класифікація їх за структурою та функціональною ознакою

Службовими частинами мови є : прийменники, сполучники і частки. Службові слова не функціонують як самостійні члени речення.

Прийменник – це службова частина мови, яка є засобом вираження граматичного зв’язку і відповідає семантико-синтаксичним відношенням між повнозначним словом і залежною відмінковою формою іншого повнозначного слова. Вони служать для уточнення синтаксичних функцій інших членів речення.

За походженням прийменники поділяються на первинні (прості) і вторинні (похідні). До первинних належать прийменники в, на, до, від(од), у(в), при, з, о, за, над, через. Походження цих прийменників встановити важко. Вторинні прийменники утворилися пізніше. До них належать прийменники типу навколо, зразу, вздовж, поперек, близько. Вторинні прийменники поділяються на відіменні і прислівникові. Відіменні (утв. від іменників абстрактного значення): внаслідок, край, круг, кінець, коло, перед, протягом, шляхом та ін. Прислівникові (це вторинні прийменники): близько, всупереч, вздовж, вслід, замість, крім, мимо, навскіс, позад та ін.

За морфологічним складом прийменники поділяються на прості, складні і складені. До простих належать усі первинні, деякі вторинні Н.:: край, кінець, коло, протягом, шляхом, перед. Складними називаються прийменники, що утворилися поєднанням двох або кількох простих прийменників Н.:: з-за, із-за, з-над, з-понад, з-поміж, поміж, попід, посеред, задля , заради.

За характером семантико-синтаксичних відношень семантичні типи прийменників поділяються:

об’єктні (керують певною формою предмета); атрибутивні (дають якісну характеристику дії); обставинні (вираж. місця,часу, умови); предикативні.

Сполучником називається службова частина мови, до складу якої входять слова, що можуть поєднувати члени речення та частини складного речення. За морфологічним складом сполучники поділяються на непохідні (прості) а похідні (складні і складені). Непохідні – це сполучники, які морфологічно не розкладаються на частини і, а, чи, або, та. Похідні – складні і складені – це сполучники, що утворилися від слів інших частин мови мови. Складні спол. утв. внаслідок злиття в одне слово двох слів: якщо, якби, ніби, щоб, або. Складені спол. – це сполучення слів, що утворилися поєднанням відмінкових форм займенника той чи якогось іншого повнозначного слова з сполучниками щоб, що або прислівником: тому що, через те що, для того щоб, у міру того як, подобно до того як.

За вживанням спол. поділяються на: одиничні: і, а, але; повторювані: і-і, ні-ні, або-або, чи-чи; парні: як-так, хоч-але, якщо-то. За синтаксичною функцією розрізняють спол. сурядності і підрядності. Спол. сурядності поєднують синтаксично рівноправні елементи. Спол. сур. поділяються на: єднальні: і (й, та), також; зіставно-протиставні: але, а, однак, та (але), зате, проте; розділові: або, то, чи, хоч, то...то, не то..., не-то, чи...чи, або...або; градаційні: не тільки…..а; приєднувальні: і, та, також, ще й пояснювально-уточнювальні: або, тобто, а саме

Спол. підрядності виражають ту чи іншу їх допомогою до головного речення приєднуються підрядні члени. Спол. підрядності за значенням поділяють на кілька груп: причинові: бо, тому що, тим що; мети: щоб, щоби, для того щоб,; часові: тільки-но, ледве, щойно, скоро,; порівняльний: мов, немов, мовби, що; умовні: як, якщо, коли б, раз; допустові: хоч, хоча, хай, нехай,; зясувально -обєктні: що,щоб немов; означальні: намов, наче, мов; місця: де, куди, звідки.

Частки - це незмінні слова, що стоять у реченні поза граматичними зв'язками і надають реченню певної модальности або виділяють поодинокі частини речення.

За своєю семантикою і синтаксичними функціями частки под..на такі розряди:

1. Частки, що виражають різні смислові відтінки значень слів і речень (вказівні Н.: ось, осьде, он, от, то, ото; означальні Н.: майже, мало не, власне, дійсно, справді).

2. Модальні частки (модально-вольові Н.: хай, нехай; стверджувальні Н.: атож, еге, так; заперечні Н.: не, ні, ані; питальні Н.: чи, хіба, невже).

3. Словотворчі і формотворчі (словотворчі Н.: аби, будь, казна, би, же; формотворчі Н.: би, б, бодай, був, була, хай, нехай).

За структурою:

• прості: непохідні (би, б, же, бо), похідні (складні) (була б, ніби, справді);

• складені: навряд чи, хай би