14. Характеристика прислівника як частини мови. Функціональні розряди прислівників. Ступені порівняння прислівників. Адвербіалізація в українській мові.

Прислівник – це повнозначна незмінна частина мови, що об’єднує слова з загально-категорійним значенням непроцесуальної ознаки дії, стану чи ознаку якості або предмета.

Синтаксична роль: обставина, означення, головний член односкладного речення, детермінантні члени речення.

П. за номінативною природою поділяються на:

1. займенникові: питально-відносні (де, куди, доки, як), вказівні (там, туди), заперечні (ніде, нікуди, ніяк), неозначені (десь, колись, якось), означальні (завжди, всюди), особові (по-моєму), зворотний (по-своєму)

2. незайменникові (повнозначні): означальні, обставинні, предикативні

Розряди П. за значенням:

І.Означальні:

1. якісно-означальні (як?): гарно, розумно, тепло, вдало, спокійно

2. способу дії (яким чином?): навколішки, раптом, гуртом

3. міри і ступеня (скільки? наскільки? якою мірою? як багато?): двічі, занадто, трохи, набагато, вщент, надзвичайно

4. порівняльно-уподібнювальні (як?): стрілою (як стріла), звіром (як звір), по-батьківському

ІІ.Обставинні:

1. місця (де? куди? звідки?): угорі, праворуч, вниз, здалека, навкруги

2. часу (коли? відколи? доки?): учора, зранку, віддавна, завжди, понині

3. причини (чому? від чого? з якої причини?): згарячу, спросоння, мимоволі

4. мети (для чого? з якою метою?): умисне, назло, наперекір, напоказ

ІІІ.Предикативні:

1. якісно-предикативні (який стан?): холодно, душно, прикро, соромно

2. модальні (оцінка стану з погляду доцільності, необхідності): треба, можна, необхідно, сором, гріх

Ступені порівняння П.:

1. вищий:

• проста форма – за доп.суфіксів –ш-, -іш- (суфікси -к, ок, ек- випадають): довго-довше, важливо-важливіше, рішуче-рішучіше, швидко-швидше

• складена форма – –більш, менш- + присл.: більш важливо, менш рішуче

2. найвищий:

• проста форма – -най- + проста форма вищого ступеня: найдовше, найважливіше, найрішучіше (для підсилення можуть вик. префікси -як, що-: щонайшвидше)

• складена форма – найбільш, найменш + присл.: найбільш важливо, найменш рішуче

Адвербіалізація – різновид морфолого-синтаксичного словотвору, який полягає у переході в прислівники слів і словоформ з інших частин мови: ім., прикм., числ., займ., рідше – дієсл.

1. займенникове пох.: поєдн.двох давніх займ.: тут (ту-ть), там (та-мь), займ. з часткою: коли (кь-ли); поєднання часток: куди-нікуди, абикуди, будь-куди, коли-ніколи, деколи, коли-небудь

2. іменникове пох.: від О.В. одн. (бігом, гуртом, кругом, живцем, миттю, узбіччям), від О.в. мн. (годинами, днями, місцями), від Р.в. одн. з прийм. (здому, згори, додолу, доволі), від З.в. одн. з прийм. (угору, вниз, вплав), від М.в. одн. і мн. з прийм. (угорі, вночі, нарівні)

3. прикметникове пох.: від Н.в. нечленних прикм. (високо, ясно, байдуже), від Р.в. нечлен. прикм. з прийм. (звисока, зблизька, знову, віддавна), від З.в. нечлен. прикм. з прийм. (востаннє, вручну, нашвидку), від М.(Д.)в. відносних та якісних прикм. з прийм. –по- (по-міському, по-розумному); за доп. суфіксів о,е (близько, далеко, ретельно, уважно, вороже, разюче)

4. числівникове пох.: форми збірних числ. З.в. одн. з прийм. –в, на- (вдвоє, натроє), форми З.в. порядкових числ. з прийм. –в- (впершу, вдесяте, удесяте)

5. дієслівне пох.: з суфіксами ки (мовчки, пошепки), ма, ома (ридма, жартома), дієприсл. пох. (неперестаюси, жартуючи)

6. зрощення словоформ – складні присл. (віч-на-віч, пліч-о-пліч)

7. від прислівникових основ за доп. суфіксів енько, есенько, ісінько, юсінько (гладенько, уваж ненько, милісінько, тонюсінько)

8. від іменних основ за доп.префікса –по- +суфікса –ому, ськи, зьки, цьки, и- (по-материнському, по-материнськи, по-вовчому, по-вовчи)