- •1. Методика української мови як наука і предмет вивчення
- •2. Українська мова як предмет навчання у школі
- •3. Програма з української мови: зміст і структура
- •4. Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з української мови
- •5. Реалізація загальнодидактичних принципів у навчанні української мови
- •7. Моделювання уроку як організаційної форми навчальної діяльності з української мови
- •8. Мотиваційне забезпечення навчального процесу на уроках української мови
- •13. Взаємозв’язане формування в учнів різних видів мовленнєвих умінь
- •14. Переказ у системі роботи з формування мовленнєвих умінь
- •15. Учнівські твори як засіб мовленнєвого розвитку учнів
- •16. Комунікативно зорієнтоване вивчення синтаксису
- •17.Комунікативно зорієнтоване вивчення фонетики.
- •18.Комунікативно зорієнтоване вивчення лексики
- •19.Комунікативно зорієнтоване вивчення складу слова і словотвору.
- •20.Комунікативно зорієнтоване вивчення морфології.
- •21. Дидактичний матеріал і види роботи з ним на уроках вивчення мовних тем.
- •22. Формування в учнів правописних умінь
- •23. Формування в учнів основних видів мовленнєвої діяльності і мовленнєвих умінь
- •24. Методи навчання української мови як методична проблема. Методи засвоєння знань.
- •25. Проблема мовленнєвого розвитку учнів в історії методичної науки і в сучасній методиці навчання української мови
- •26.Формування поняття про науковий і діловий стилі мовлення.
- •27.Формування в учнів публіцистичного стилю мовлення.
- •28.Ознайомлення учнів з типами мовлення.
- •29.Переказ у системі роботи з іормув.Мовл.Умінь.
- •30.Твір як вид роботи з формування мов.Умінь.Учнівські твори як засіб мовл.Ровитку.
15. Учнівські твори як засіб мовленнєвого розвитку учнів
Серед робіт з мовленнєвого розвитку чільне місце посідають твори – вид тренувальних вправ, який передбачає самостійний виклад учнями думок, почуттів, суджень. Твір як вид роботи вимагає від учнів самостійності, активності, вираження в тексті особистого.
В учнівському творі виявляється все: мовленнєвий розвиток учнів, знання властивостей гарного мовлення, мовний запас учня, володіння мовними нормами, фразеологією й виразними засобами мови, орфографічно-пунктуаційна грамотність, уміння змістовно, логічно, послідовно викладати зміст, загальний розвиток школяра, його начитаність, виховання, уподобання, спостережливість та інше. Твори найповніше відображають внутрішній світ учня, його розвиток, світогляд.
Щоб учні навчилися гарно писати твори, вони мають оволодіти вміннями: визначати об’єм змісту; підпорядковувати свій твір темі і головній думці; добирати матеріал для твору (шляхом спостережень за дійсністю та з літературних джерел); систематизувати зібраний матеріал, упорядкувати, тобто відібрати потрібне і визначати послідовність його розташування у творі; писати твори різних типів, стилів і жанрів мовлення; дотримуватися вимог гарного мовлення (доречність, точність, правильність, виразність, багатство тощо).
Під час роботи над змістовою стороною твору важливо організувати накопичення учнями життєвих спостережень і усвідомлення фактів навколишньої дійсності, а також осмислення учнями власного читацького досвіду, розвиток уміння передавати особисті життєві спостереження і враження для розкриття теми. Учні мають усвідомити, що вибір теми як предмета твору і осмислення основної думки визначає добір матеріалу, фактів, явищ. Від того, як осмислені тема і основна думка залежать правильність і повнота твору. Теми творів мають бути конкретними, вузькими, зрозумілими за своїми формулюваннями, доступними учням з погляду життєвого досвіду, кругозору, бути цікавими, викликати бажання висловлюватися.
Важливе місце у вдосконаленні мовленнєвих навичок слід відвести роботі над мовним оформленням твору. Мовне оформлення передбачає добір мовних засобів відповідно до стилю і типу мовлення, теми і основної думки висловлювання. Важливими вимогами до мовного оформлення твору є різноманітність лексики і граматичного ладу, що передбачає вміння користуватися синонімічними засобами мови; дотримання норм (лексичних, граматичних та ін.); орфографічну та пунктуаційну грамотність.
Під час творення тексту учень має мотивовано, виправдано, відповідно до стилю, типу і жанру мовлення використовувати різноманітні мовні засоби. Ознакою гарного мовлення є також індивідуальне, варіативне, творче застосування синонімічних мовних засобів, добір яких залежить не тільки від знання вимог заданих стилю і типу мовлення і наявності в учнів відповідних умінь і навичок, але й від рівня оволодіння школярами граматичним ладом мови, від особливостей його індивідуального стилю (власний стиль у підлітків виробляється приблизно у 15-16 років).