5. Реалізація загальнодидактичних принципів у навчанні української мови

Добір навчального змісту й організація навчання української мови здійснюється на основі застосування і поєднання основоположних дидактичних і методичних принципів, що наводяться нижче.

Зокрема, принцип взаємозв’язку навчання, виховання і розвитку передбачає наявність у змісті та в процесі навчання української мови таких елементів, які забезпечують гармонійну реалізацію визначених цим принципом основних загальноосвітніх функцій навчального предмета.

Принцип демократизації і гуманізації навчання мови полягає у здійсненні методики партнерського співробітництва вчителя й учня задля досягнення визначеної програмою і прийнятої обома суб’єктами навчання освітньої мети. Це означає, що вчитель відмовляється від диктату у взаєминах з дітьми і будує стосунки з ними на основі толерантності, взаємної довіри.

Принцип особистісної орієнтації навчання передбачає забезпечення вчителем оптимальних умов для різнобічного мовленнєвого розвитку кожного учня, урахування його індивідуальних особливостей, пізнавальних потреб, інтересів, прагнень, заохочення до самостійності у вивченні української мови, самопізнанні та саморозвитку.

Комунікативно-діяльнісний принцип означає вивчення мови як засобу спілкування і здійснюється у процесі взаємопов’язаного і цілеспрямованого вдосконалення чотирьох видів мовленнєвої дiяльності учнів — аудіювання, читання, говоріння й письма. Цей принцип передбачає, зокрема, широке застосування інтерактивних методів навчання, оптимальне поєднання фронтальної, групової та індивідуальної форм організації навчального процесу.

Принцип органічного поєднання навчання мови й мовлення як засобу й способу мовленнєвої діяльності, її змісту і форми означає, що вивчення мовних понять, правописних правил, орфоепічних норм не є самоціллю, а засобом досягнення основної освітньої мети.

Принцип практичної спрямованості навчання знаходить вияв, зокрема, у різнобічному і систематичному збагаченні мовлення учнів лексичними, граматичними, стилістичними та іншими виражальними засобами мови.

7. Моделювання уроку як організаційної форми навчальної діяльності з української мови

Загалом моделювання уроку може бути представлене таким чином: визначення мотиву і мети організації уроку (зумовлюється його темою) — аналіз змісту навчального матеріалу — визначення проміжних цілей — добір дидактичного матеріалу — визначення супровідних цілей — побудова завдань (комплексних), які спрямовані на часткове досягнення мети навчання української мови і зокрема мети організації уроку, а отже на організацію різних видів діяльності та навчальних дій, усвідомлення учнями способів виконання їх як сукупності операцій, які входять до способу дії, здійснення самоконтролю. Від реалізації кожного компонента з урахуванням взаємозв'язку і взаємозалежності їх залежить ефективність навчання.

Головним мотивом організації навчальної діяльності з будь-якого предмета є реалізація змісту навчання. Важливим мотивом є таке емоційно-естетичне ставлення учнів до предмета, його змісту та самого процесу навчання, яке спонукає до активної пізнавальної діяльності.

Зміст навчання на уроці містить у собі предметні знання, відповідні уміння і навички, розвиток і виховання учнів. До змісту уроку української мови входять знання, уміння і навички, пізнавальні і практичні дії, а також навички мисленнєвої, емоційно-естетичної і творчої дії. До змісту уроку входить і різноманітний дидактичний матеріал.

Мета є чи не найважливішим компонентом навчальної діяльності. Мета уроку зумовлюється метою навчання української мови в цілому і метою вивчення матеріалу з теми уроку. Метою кожного уроку є формування «націо­нально свідомої, духовно багатої мовної особистості, яка володіє вміннями й навичками вільно, комунікативно доцільно користуватися засобами рідної мови — її стилями, типами, жанрами в усіх видах мовленнєвої діяльності (аудіювання, читання, говоріння, письмо), тобто забезпечує належний рівень комунікативної компетенції».

Стрижнем моделювання уроку виступає мета його організації, вона зумовлюється темою і, осмислена через зміст навчального матеріалу з теми, конкретизується в проміжних цілях, які виражаються у формі «що учні мають знати і що вміти» і відображають дозування навчального матеріалу для його чіткого засвоєння. Разом з проміжними цілями досягаються супровідні, якими виступають цілі виховання і різнобічного розвитку особистості, а також цілі повторення і закріплення навчального матеріалу і таким чином формування міцних знань, умінь і навичок.

Цілі уроку української мови подаються учням у змісті навчальних завдань і досягаються в процесі виконання їх. Добір завдань визначається мотивами, змістом і метою навчання. Система завдань є засобом і одночасно способом керування теоретичною та навчально-практичною діяльністю учнів і спрямована на реалізацію комплексу навчально-виховних цілей. Завдання організовують навчальні дії і виконуються на певному дидактичному матеріалі.

Завдання організовують навчальні дії, вони виконуються певними способами, спосіб дії становить сукупність операцій.

Важливий компонент навчальної діяльності — дія контролю. Під контролем розуміється перш за все контроль за правильністю і повнотою виконання операцій, які входять до складу дії. Контроль за процесом, тобто за правильністю здійснення способу дії — це головна форма контролю в навчальній діяльності, бо забезпечує необхідну повноту операційного складу дій і правильність їх виконання.

Завдання виконуються на певному дидактичному матеріалі. Саме від дидактичного матеріалу залежить добір супровідних цілей уроку. Дидактичний матеріал, який використовується на уроці, має максимально сприяти досягненню комплексу навчальних цілей, бути змістовним у пізнавально-виховному плані, відповідати віковим особливостям учнів, відображати всі сторони мовного факту, що вивчається, бути цікавим для школярів.

Діяльність завершується результатом, який становлять знання, уміння і навички, розвиток і виховання учнів. Важливим компонентом навчальної діяльності є контроль, під яким розуміється саме самоконтроль.