28.Ознайомлення учнів з типами мовлення.

Залежно від мети, змісту висловлювання, структури і добору мовних засобів тексти можуть належати до різних типів мовлення: розповіді, різних видів описів і роздумів (міркувань). Ці поняття не нові для школи. Як терміни методичні і частково логічні, філологічні вони давно використовуються в літературі, причому з різним тлумаченням. У методиці їх використовують як синоніми жанру шкільного твору (твір-опис, твір-розповідь, твір-роздум), в якому вказаний тип мовлення, як правило, є основним, але не єдиним, і в більш вузькому значенні використовується для позначення фрагмента тексту з типовим значенням опису, розповіді, роздуму.

Розповідь як тип мовлення.

Якщо в центрі уваги розвиток дій і подій, то це розповідь;

– в розповідному тексті виділяються початок дії, її розвиток, кінець;

– особливість розповіді як типу мовлення полягає у тому, що в ній говориться про послідовні дії;

• “відомим” у реченнях тексту-розповіді є назва предмета, який виконує дії; “новим” є повідомлення про змінні дії; у деяких текстах “відомим” є дія, “новим” – її результат

Роздум

– якщо в тексті йдеться про причини ознак чи дій, то це роздум (міркування);

– основними частинами роздуму (міркування) є вступ, основна теза (теза – це те, що автор доводить), аргументи (докази) і висновок;

– є роздум індуктивний і дедуктивний; в індуктивному роздумі теза збігається з висновком, у дедуктивному – зі вступом.

Опис

Якщо в тексті (висловлюванні) показано (описується), яким є предмет чи особа, місцевість, стан природи чи особи, то це опис;

основними частинами опису є загальне враження, окремі ознаки та деталі;

розвиток думки в описі відбувається за рахунок того, що кожне наступне речення додає до сказаного нові ознаки, отже ключовими словами є переважно прикметники;

“відомим” у реченнях опису предмета є назва його частин, а “новим” – ознаки.

29.Переказ у системі роботи з іормув.Мовл.Умінь.

Переказ – це вид роботи з розвитку зв’язного мовлення, який передбачає передачу в усній чи писемній формі прослуханого або прочитаного тексту. Умовно до переказів відносять також конспектування прочитаної статті, запис прослуханих виступів

Отже, переказ – це підготовча ланка до самостійного письма, до написання творів, створення власних аналогічних висловлювань. Працюючи над переказами різних текстів, учні збагачуються прекрасними зразками висловлювань, засвоюють правила побудови текстів різних типів, стилів і жанрів мовлення.

У процесі роботи над переказом актуалізуються знання про типи, стилі і жанри мовлення, збагачується мовний запас учнів, розвивається вміння використовувати слова в точному їх значенні, користуватися різноманітними засобами мови

З погляду психології мовлення, переказ містить два взаємопов’язаних процеси – сприйняття висловлювання та його відтворення. Ці процеси відповідають чотирьом видам мовленнєвої діяльності – слуханню, читанню, репродуктивному говорінню (усний переказ) та письму (письмовий переказ).

Для написання переказів доцільно використовувати тексти різних типів мовлення і різноманітної тематики Проведення переказу як роботи з мовленнєвого розвитку необхідно якнайтісніше пов’язувати з виучуваним граматичним матеріалом.Добираючи тексти, слід враховувати їх пізнавальні і виховні можливості. Доцільний добір різноманітних текстів надає вчителеві можливість розширювати знання учнів про свій народ, свою країну, природу, людей, їх побут, звичаї, культуру, мову. Під час добору текстів необхідно враховувати вікові особливості учнів, а тому брати до уваги міру складності змісту. Різною має бути й кількість слів у текстах для переказів

Основні засади для класифікації переказів пов’язані з особливостями вихідного тексту (його складністю та обсягом), а також зі способами його сприйняття та завданнями, які поставлені до відтворення тексту

для виділення видів переказів є тематика вихідного тексту (про тварин, про працю, про охорону природи). За способом передачі тексту перекази поділяються на усні й письмові, за метою проведення – на контрольні й навчальні. Основна мета контрольних переказів – перевірити вміння й навички учнів передавати зміст прочитаного тексту з потрібною деталізацією, правильно, логічно, послідовно й грамотно.

За сприйняттям вихідного тексту розрізняють: а) переказ прочитаного, сприйнятого зором тексту; б) переказ почутого, сприйнятого на слух тексту; в) переказ тексту, сприйнятого на слух і зорово одночасно

Стосовно змісту та обсягу вихідного й вторинного тексту розрізняють докладні, стислі (короткі) й вибіркові перекази. Мета стислого переказу – передати зміст стисло, узагальнено. Стислий переказ вимагає вміння вибрати з вихідного тексту основне (стосовно частин вихідного тексту) й істотне, вміння виконувати вилучення і узагальнення, знаходити відповідні мовні засоби й будувати стислий текст. В докладних переказах зміст та мовні засоби вихідного тексту передаються якомога повніше

Переказ повинен бути близьким до тексту, інакше це не переказ, а твір за мотивами ... Учень має відчути творчу манеру автора, неповторність його мовної особистості, усвідомити структуру тексту та добір мовних засобів у ньому, запам’ятати їх.