- •1. Поділ права на приватне і публічне
- •2. Співвідношення приватного та цивільного права
- •3. Значення римського права для формування цивільного права України
- •4. Поняття цивільного права України як галузі права
- •5. Предмет цивільного права
- •6. Методи цивільного права.
- •7. Принципи цивільного права
- •8. Функції цивільного права.
- •9. Система гражданского права Украины
- •10. Отграничение гражданского права от других отраслей права
- •11. Понятие гражданского законодательства Украины
- •12. Акты гражданского законодательства Украины
- •13. Действие гражданского законодательства во времени
- •14. Действие гражданского законодательства в пространстве и за кругом лиц
- •15.Акты гражданского законодательства и договор
- •16. Обычай в гражданском праве
- •20. Поняття цивільно-правових відносин.
- •21. Структура цивільних правовідносин.
- •22. Види цивільних правовідносин
- •23. Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків
- •24. Способи і принципи здійснення цивільних прав.
- •25. Межі здійснення цивільних прав
- •26. Виконання цивільних обов'язків
- •28.Види захисту цивільних прав та інтересів
- •30.Обмеження цив дієздатності особи та визнання їїнедієздатною
- •31. Визнання фізичної особи безвісно відсутньою і оголошення її померлою
- •32.Акти цивільного стану
- •33. Поняття та ознаки юридичної особи
- •34 Сутність юридичної особи
- •35. Цивільна правосуб’єктність юр. Особи
- •Класифікація юр. Осіб
- •37. Форма юр. Осіб приватного права
- •Виникнення та припинення діяльності юр. Осіб
- •Найменування юр. Особи
- •40. Відповідальність юридичних осіб
- •41.Органи юридичної особи.
- •42.Правові форми участі держави, Автономної Республіки Крим,територіальних громад у цивільних відносинах.
- •43.Реалізація цивільної дієздатності держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад у цивільних відносинах.
- •44.Відповідальність за зобов’язаннями держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад.
- •45.Поняття та класифікація об’єктів цивільних прав.
- •46.Речі та майно як об’єкти цивільних прав.
- •47.Поняття та ознаки правочину.
- •48.Види правочинів.
- •49. Форма правочину
- •57. Правові наслідки недодержання вимоги про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину
- •59. Правові наслідки вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності
- •62. Правові наслідки вчинення правочину дієздатною фізичною особою, яка у момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними
- •64.Правові наслідки вчинення правочину недієздатною фізичною особою
- •65. Правові наслідки укладення юридичною особою правочину, якого вона не мала права вчиняти.
- •66. Правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок.
- •67. Правові наслідки вчинення правочину під впливом помилки.
- •68. Правові наслідки вчинення правочину під впливом обману. Стаття 230. Правові наслідки вчинення правочину під впливом обману
- •69. Правові наслідки вчинення правочину під впливом насильства.
- •70. Правові наслідки правочину, який вчинено у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною.
- •71. Правові наслідки правочину, який вчинено під впливом тяжкої обставини.
- •72. Правові наслідки фіктивного правочину.
- •73. Правові наслідки удаваного правочину Стаття 235. Правові наслідки удаваного правочину
- •74. Поняття представництва
- •75. Підстава виникнення представництва та його види
- •76. Передоручення Стаття 240. Передоручення
- •77. Представництво за довіреністю Стаття 240. Передоручення
- •78. Представництво з перевищенням повноважень
- •79. Поняття строків та термінів здійснення та захисту цивільних прав і виконання сивіл. Обов’язків
- •80. Класифікація строків (термінів)
- •1. Залежно від суб'єкта встановлення строків (термінів):
- •2. За правовими наслідками:
- •4. За характером визначеності:
- •5. За поширенням:
- •83. Перерыв течения сроков исковой давности.
- •89. Развитие вещно-правовых институтов в гражданском праве Украины
- •90.Понятие и виды вещных прав в современном гражданском законодательстве Украины
- •91.Вещные права и право интеллектуальной собственности
- •92. Характерные черты вещно-правовой защиты
- •93. Формирование концепции права собственности
- •94.Понятие права собственности
- •95.Содержание права собственности
- •96.Осуществление права собственности
- •105. Право державної власності
- •106. Право комунальної власності
- •107. Право власності автономної республіки крим
- •108. Характеристика спеціальних підстав виникнення права публічної власності
- •109. Поняття права спільної власності
- •110. Право спільної часткової власності
- •111. Право спільної сумісної власності
- •112. Еволюція інституту довірчої власності в українському цивільному праві
- •113.Порівняльна хар-ка цивільно-правового регулювання довірчої власності за законодавством зарубіжних країн.
- •114.Поняття довірчої власності у цивільному праві України.
- •115.Виникнення і здійснення права довірчої власності за законодавством України.
- •116.Поняття та зміст права власності на землю.
- •117.Об’єкти та суб’єкти права власності на землю.
- •118.Підстави виникнення,зміни та припинення права власності на землю.
- •119.Права та обов’язки власників земельних ділянок.
- •120.Поняття «житла» та його види.
- •121. Реалізація права власності на житло
- •122. Користування квартирами у будинку житлово – будівельного кооперативу
- •123. Об’єднання власників житлових будинків, квартир
- •125. Захист права власності при позбавленні власника володінням
- •126. Захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння
- •127. Визнання права власності
- •128. Інші цивільно-правові засоби захисту права власності
- •130.Стаття 393. Визнання незаконним правового акта, що порушує право власності
- •131.Стаття 395. Види речових прав на чуже майно
109. Поняття права спільної власності
Право власності може належати як одній особі (роздільне право власності), так і кільком особам одночасно (спільне право власності).
Право спільної власності не поширюється на власність юридичної особи і членів трудового колективу юридичної особи. Адже відомо, що майно юридичної особи відокремлене від майна держави чи іншого засновника юридичної особи, а також від майна працівників, які уклали трудовий договір з цією юридичною особою. Не можна вести мову про спільну власність і в тому випадку, коли одному власнику належить певна окрема частина якої-не-будь речі, наприклад рамка до картини, а іншому - сама картина. Не виникає також права спільної власності і в тому випадку, коли кілька осіб користуються річчю, право власності на яку належить третій особі. Наприклад, землеволодільці користуються землею, яка належить державі.
Наведені приклади свідчать, що право спільної власності може виникнути лише тоді, коли кілька осіб набувають права власності на одну і ту ж річ або сукупність речей. Причому, кожний із співвласників має свою частину в праві на все спільне майно і ця частка стосується всього комплексу прав і обов´язків щодо цього майна.
Отже, право спільної власності - це право двох або більше осіб на один об´єкт.
До прийняття Закону України «Про власність» цивільне законодавство обмежувало можливість набуття права спільної власності.
Закон України «Про власність» зняв обмеження щодо виникнення права спільної власності. Згідно зі ст. З зазначеного Закону майно може належати на праві спільної власності громадянам, юридичним особам і державі.
Право спільної власності фізичних осіб може виникнути при створенні трудового господарства. У власності трудового господарства можуть бути: будь-яке мале підприємство у сфері побутового обслуговування, торгівлі, громадського харчування, в інших галузях, транспортні засоби, машини, інше майно, необхідне для ведення трудового господарства. Усе це може належати на праві спільної приватної власності громадянам, які спільно ведуть трудове господарство.
Учасниками спільної власності трудового господарства можуть бути й члени сім´ї, які спільно ведуть це господарство.
Цивільний Кодекс України передбачає дві правові форми об´єднання юридичних осіб, які обумовлюють виникнення спільної власності:
1. Спільна власність юридичних осіб виникає на підставі договору про спільну діяльність і має за мету внесення коштів або трудову участь в сумісній діяльності. Нові юридичні особи при цьому не створюються (1130, 1134 ЦК України).
2. Юридичні особи створюють на свої кошти нові юридичні особи, в тому числі шляхом об´єднання. Ними можуть бути підприємства, а також асоціації, спілки та інші об´єднання.
Крім загального визначення права спільної власності, можна дати визначення цього права в об´єктивному і суб´єктивному розумінні. Право спільної власності в об´єктивному розумінні - це сукупність правових норм, що регулюють відносини, пов´язані з набуттям кількома особами права власності на конкретно визначене майно, а також закріплюють, охороняють і регулюють права цих осіб на володіння, користування і розпорядження цим майном.
У суб´єктивному розумінні право спільної власності є правом кількох осіб сумісно володіти, користуватися і розпоряджатися конкретно визначеним майном.
Закон України «Про власність» та інші джерела цивільного права розрізняють два види спільної власності: часткову і сумісну. Законодавством не встановлено вичерпного переліку підстав виникнення спільної часткової власності. Такими підставами можна вважати всі відомі законні підстави виникнення права власності. Водночас виникнення права спільної сумісної власності може мати місце тільки в тому разі, якщо це прямо передбачено законом.
Існування інституту права спільної власності має велике значення. З його допомогою для громадян створюються кращі умови для задоволення матеріальних і соціально-культурних потреб, раціонального використання сімейного бюджету, зміцнення сімейно-трудових зв'язків і товариських взаємин, а також отримання трудових доходів.