- •1. Поділ права на приватне і публічне
- •2. Співвідношення приватного та цивільного права
- •3. Значення римського права для формування цивільного права України
- •4. Поняття цивільного права України як галузі права
- •5. Предмет цивільного права
- •6. Методи цивільного права.
- •7. Принципи цивільного права
- •8. Функції цивільного права.
- •9. Система гражданского права Украины
- •10. Отграничение гражданского права от других отраслей права
- •11. Понятие гражданского законодательства Украины
- •12. Акты гражданского законодательства Украины
- •13. Действие гражданского законодательства во времени
- •14. Действие гражданского законодательства в пространстве и за кругом лиц
- •15.Акты гражданского законодательства и договор
- •16. Обычай в гражданском праве
- •20. Поняття цивільно-правових відносин.
- •21. Структура цивільних правовідносин.
- •22. Види цивільних правовідносин
- •23. Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків
- •24. Способи і принципи здійснення цивільних прав.
- •25. Межі здійснення цивільних прав
- •26. Виконання цивільних обов'язків
- •28.Види захисту цивільних прав та інтересів
- •30.Обмеження цив дієздатності особи та визнання їїнедієздатною
- •31. Визнання фізичної особи безвісно відсутньою і оголошення її померлою
- •32.Акти цивільного стану
- •33. Поняття та ознаки юридичної особи
- •34 Сутність юридичної особи
- •35. Цивільна правосуб’єктність юр. Особи
- •Класифікація юр. Осіб
- •37. Форма юр. Осіб приватного права
- •Виникнення та припинення діяльності юр. Осіб
- •Найменування юр. Особи
- •40. Відповідальність юридичних осіб
- •41.Органи юридичної особи.
- •42.Правові форми участі держави, Автономної Республіки Крим,територіальних громад у цивільних відносинах.
- •43.Реалізація цивільної дієздатності держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад у цивільних відносинах.
- •44.Відповідальність за зобов’язаннями держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад.
- •45.Поняття та класифікація об’єктів цивільних прав.
- •46.Речі та майно як об’єкти цивільних прав.
- •47.Поняття та ознаки правочину.
- •48.Види правочинів.
- •49. Форма правочину
- •57. Правові наслідки недодержання вимоги про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину
- •59. Правові наслідки вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності
- •62. Правові наслідки вчинення правочину дієздатною фізичною особою, яка у момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними
- •64.Правові наслідки вчинення правочину недієздатною фізичною особою
- •65. Правові наслідки укладення юридичною особою правочину, якого вона не мала права вчиняти.
- •66. Правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок.
- •67. Правові наслідки вчинення правочину під впливом помилки.
- •68. Правові наслідки вчинення правочину під впливом обману. Стаття 230. Правові наслідки вчинення правочину під впливом обману
- •69. Правові наслідки вчинення правочину під впливом насильства.
- •70. Правові наслідки правочину, який вчинено у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною.
- •71. Правові наслідки правочину, який вчинено під впливом тяжкої обставини.
- •72. Правові наслідки фіктивного правочину.
- •73. Правові наслідки удаваного правочину Стаття 235. Правові наслідки удаваного правочину
- •74. Поняття представництва
- •75. Підстава виникнення представництва та його види
- •76. Передоручення Стаття 240. Передоручення
- •77. Представництво за довіреністю Стаття 240. Передоручення
- •78. Представництво з перевищенням повноважень
- •79. Поняття строків та термінів здійснення та захисту цивільних прав і виконання сивіл. Обов’язків
- •80. Класифікація строків (термінів)
- •1. Залежно від суб'єкта встановлення строків (термінів):
- •2. За правовими наслідками:
- •4. За характером визначеності:
- •5. За поширенням:
- •83. Перерыв течения сроков исковой давности.
- •89. Развитие вещно-правовых институтов в гражданском праве Украины
- •90.Понятие и виды вещных прав в современном гражданском законодательстве Украины
- •91.Вещные права и право интеллектуальной собственности
- •92. Характерные черты вещно-правовой защиты
- •93. Формирование концепции права собственности
- •94.Понятие права собственности
- •95.Содержание права собственности
- •96.Осуществление права собственности
- •105. Право державної власності
- •106. Право комунальної власності
- •107. Право власності автономної республіки крим
- •108. Характеристика спеціальних підстав виникнення права публічної власності
- •109. Поняття права спільної власності
- •110. Право спільної часткової власності
- •111. Право спільної сумісної власності
- •112. Еволюція інституту довірчої власності в українському цивільному праві
- •113.Порівняльна хар-ка цивільно-правового регулювання довірчої власності за законодавством зарубіжних країн.
- •114.Поняття довірчої власності у цивільному праві України.
- •115.Виникнення і здійснення права довірчої власності за законодавством України.
- •116.Поняття та зміст права власності на землю.
- •117.Об’єкти та суб’єкти права власності на землю.
- •118.Підстави виникнення,зміни та припинення права власності на землю.
- •119.Права та обов’язки власників земельних ділянок.
- •120.Поняття «житла» та його види.
- •121. Реалізація права власності на житло
- •122. Користування квартирами у будинку житлово – будівельного кооперативу
- •123. Об’єднання власників житлових будинків, квартир
- •125. Захист права власності при позбавленні власника володінням
- •126. Захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння
- •127. Визнання права власності
- •128. Інші цивільно-правові засоби захисту права власності
- •130.Стаття 393. Визнання незаконним правового акта, що порушує право власності
- •131.Стаття 395. Види речових прав на чуже майно
2. Співвідношення приватного та цивільного права
Зберігається і загальний розподіл права на приватне і публічне. Їх відмінність спочиває на принципову різницю приватних і публічних інтересів, що лягли в основу їх первісної диференціації, проведеної ще в Юстиніанових Дигестах. За словами найвизначнішого давньоримського юриста Ульпіана, публічне право належить до положення римської держави, приватне відноситься до користі окремих осіб.
Співвідношення та розмежування приватного та публічного права завжди уявлялося непростою проблемою. Справа в тому, що в сфері приватного права законодавець нерідко змушений використовувати загальнообов'язкові, імперативні правила, в тому числі заборони, обмежуючи самостійність та ініціативу учасників регульованих відносин. Наприклад, у цивільному законодавстві встановлюється обов'язок державної реєстрації всіх юридичних осіб або угод з нерухомістю, відсутність якої тягне і відсутність відповідного юридичного результату (виникнення юридичної особи або появи, припинення або зміни прав на нерухомість). З іншого боку, у сфері публічного права іноді може застосовуватися судовий порядок захисту, зокрема, деяких інтересів громадян, що властиво частноправовому регулюванню.
Проте наявність таких правил не усуває необхідності встановлення чіткого розрізнення приватного та публічного права, бо відносини, включаються в ту або іншу сферу, набувають різний правовий режим. Попытки выявить критерии разграничения этих сфер предпринимались как отечественными, так и зарубежными учеными-юристами на протяжении не одного века. Врешті-решт стало очевидним, що ця відмінність полягає у характері та способах впливу права на регульовані відносини, обумовленого самою природою останніх. Ясно, наприклад, що відносини в галузі державного управління не можуть будуватися на принципах свободи і самостійності учасників, бо за самим своїм характером вимагають централізованого впливу та ієрархічної підпорядкованості учасників. Но ясно и то, что многие отношения, складывающиеся в экономике, и прежде всего отношения товарообмена (т.е. рынка), напротив, нуждаются в предоставлении их участникам максимальной (хотя, разумеется, и не безграничной) свободы, стимулирующей их инициативу и предприимчивость
Слід підкреслити, що і по суті необхідне в ряді випадків взаємовплив і взаємодія приватного і публічного права не веде до змішання цих двох принципово різних підходів. Так, цивільне процесуальне право, що відноситься до публічно-правовій сфері, під впливом приватноправових почав різко посилює змагальний характер процесу у спорах між підприємцями, широко допускаючи тут також застосування спеціальної (недержавної) форми розгляду. Проте в цілому процесуальний порядок, безумовно, зберігає властивий йому публічно-правовий характер. Приватне і публічне право в усіх розвинених правопорядках продовжують існувати як дві самостійні, незалежні гілки правового регулювання, як два різних типи правового впливу на суспільні відносини.
3. Значення римського права для формування цивільного права України
Ідеями римського права сповнена сучасна теорія цивільного права, цивільного процесу, підприємницького права, міжнародного приватного права тощо. Тому для того, щоб досконало вивчити перелічені вище галузі права, необхідно знати римське право.
У римському праві закріплено розуміння права як системи загальнообов'язкових правових норм, санкціонованих людьми на благо собі, тому право — це інститут захисту населення.
У римському праві вперше знайшов відображення поділ норм права на публічне та приватне.
Римське право вперше в історії людства розробило критерії для оцінки правової поведінки людини, сформулювало особливу правову культуру відносин між людьми.
У римському праві вперше сформувались юридична термінологія і понятійний апарат, наука про право.
У договірному праві яскраво відбилися основні особливості та переваги римського права, про які частково вже було сказано вище. Але оскільки рамки цієї роботи не дозволяють охопити все різноманіття договірних відносин в Стародавньому Римі, то видається доцільним дослідити лише найбільш характерні і цікаві проблеми в сфері основних положень договірного права римлян.
Договір у системі римського права Римські юристи виділяли дві найбільші галузі римського права: публічне (ius publicum) і приватне (ius privatum) право. За основу розподілу було взято характер захищаються інтересів. Класичний юрист Ульпіан вказував на те, що публічне право захищає інтереси держави. (4) У зв'язку з тим, що держава є носієм суверенної влади (5), можна говорити про нерівність суб'єктів публічних правовідносин, а, отже, і про імперативний характер регулювання.
Римське приватне право поділялося на кілька основних інститутів: сімейне право, спадкове право, речове право і зобов'язальне право.