105. Право державної власності

Державна власність є особливою суспільною формою привласнення матеріальних благ в інтересах народу.

Першим законодавчим актом, що закріпив цей принцип, став Закон України «Про власність».

Право державної власності в об’єктивному розумінні — це сукупність правових норм, що регулюють відносини державної власності щодо цього майна. Право державної власності в суб’єктивному розумінні— це юридично визначена і забезпечена можливість суб’єкта цього права використовувати належні йому засоби виробництва своєю владою в інтересах народу України. Своєрідність права державної власності полягає в тому, що: -    функції власника щодо об’єктів державної власності (засобів виробництва у тому числі) здійснюються вищими органами державної влади: Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України і реалізуються через їх повноваження щодо визначення складу, структури, динаміки розвитку єдиного фонду державної власності, нормативно-правового регулювання відносин державної власності, а також щодо передачі окремих частин єдиного фонду державної власності в господарське управління певних центральних органів виконавчої влади та встановлення порядку управління вказаними частинами; -    суб’єкт права власності (держава) сам встановлює правові норми, що регулюють відносини державної власності; -    реалізація права державної власності здійснюється за допомогою створених державою підприємств та організацій, які діють у певних правових формах. До державної власності відноситься загальнодержавна власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність). До особливого різновиду державної власності віднесена також власність Автономної Республіки Крим. Об’єктами права загальнодержавної власності може бути будь-яке майно, необхідне для виконання державою своїх функцій. До цього майна Закон відносить перш за все майно, що забезпечує діяльність Президента, Верховної Ради України та утворюваних нею державних органів, майно Збройних Сил, органів державної безпеки, прикордонних та внутрішніх військ, оборонні об’єкти. Державним майном визнається єдина енергетична система, системи транспорту загального користування, зв’язку та інформації, що мають загальнодержавне значення. Крім цього, до державного майна відносяться кошти Державного бюджету, Національний банк, інші державні банки та їх установи, резервні, страхові та інші фонди: майно державних підприємств, вищих навчальних закладів, об’єкти соціально-культурної сфери, а також інше майно, яке становить матеріальну основу суверенітету України і забезпечує її економічний та соціальний розвиток.

106. Право комунальної власності

Комунальна власність – самостійна форма власності, яка, за Конституцією України, є власністю територіальної громади.

З прийняттям у 1991 році Закону України «Про власність» виникла така

форма власності, як комунальна.

Суб'єктами комунальної власності є територіальні громади, які здійснюють

свої повноваження через відповідні органи управління. Стаття 142

Конституції України встановлює, що матеріальною і фінансовою основою

місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих

бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності

територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також

об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних

і обласних рад.

Об'єкти державної власності можуть бути передані у комунальну власність

і навпаки — об'єкти комунальної власності можуть бути передані у

власність держави. Цей порядок регулює Закон України «Про передачу

об'єктів права державної та комунальної власності».

Об'єктами права комунальної власності є:

• майно, що забезпечує діяльність відповідних рад і утворюваних ними органів;

• кошти місцевих бюджетів;

• державний житловий фонд;

• об'єкти житлово-комунального господарства;

• майно закладів народної освіти, культури, охорони здоров'я, торгівлі, побутового обслуговування;

• майно комунальних підприємств;

• місцеві енергетичні системи;

• транспорт;

• системи зв'язку та інформації;

• інше майно, необхідне для забезпечення економічного й соціального розвитку відповідної території.

Не можуть бути об'єктами передачі з державної у комунальну власність

підприємства, що провадять діяльність, передбачену частинами першою,

другою та третьою ст. 4 Закону України «Про підприємництво», а саме:

державні підприємства, що здійснюють види діяльності, пов'язані з

виготовленням і реалізацією військової зброї та боєприпасів до неї, охороною окремих особливо важливих об'єктів права державної власності.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про передачу об'єктів права

державної та комунальної власності» передача певних об'єктів державної у

комунальну власність здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів

України, органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядних

організацій.

Право власності на об'єкт передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі.

Відповідно до ст. 341 ЦК України право комунальної власності може

виникнути на бездоглядну домашню тварину.

Право комунальної власності може також виникнути на знахідку: якщо

особа, яка знайшла загублену річ, подасть до органу місцевого

самоврядування письмову заяву про відмову від набуття права власності на

неї, ця річ переходить у власність територіальної

Однією з підстав набуття права комунальної власності є визнання майна

безхазяйним. Відповідно до ст. 335 ЦК України безхазяйною є річ, яка не

має власника або власник якої невідомий.