30. Поняття та основні категорії мотивації як загальної функції менеджменту. Схема мотиваційного процесу

Мотивація у широкому розумінні – це процес спонукання працівників до діяльності для досягнення цілей організації.

Із цього визначення можна зробити висновок, що ефективна реалізація функції мотивації потребує:

1. усвідомлення того, що спонукає працівника до праці;

2. розуміння того, як направити ці спонукання в русло досягнення цілей організації.

Психологія і соціологія розглядають спонукання як поведінкове виявлення потреб, сконцентрованих на досягненні цілей.

Потреба – це особливий стан психіки індивіда, усвідомлена ним незадоволеність, відчуття нестачі (браку) чогось, відображення невідповідності між внутрішнім станом і зовнішніми умовами.

Потреби поділяють на:

• потреби першого роду (первісні), які за своєю сутністю є фізіологічними (потреби в їжі, сні тощо);

• потреби другого роду (вторинні), які носять соціально - психологічний характер (потреби в повазі, владі, визнанні заслуг тощо).

Потреби першого роду закладені в людину генетично, а другого – є наслідком її соціальної життєдіяльності.

Потреби неможливо безпосередньо спостерігати або вимірювати. Про їх існування можна судити лише спостерігаючи поведінку людей.

Потреба, яка реально відчувається людиною, викликає у неї прагнення здійснити конкретні дії, спрямовані на задоволення цієї потреби. Такий процес і являє собою спонукання. Отже, спонукання – це потреба, усвідомлена з точки зору необхідності здійснення конкретних цілеспрямованих дій. При цьому конкретні дії людини розглядаються як засіб задоволення потреби.

Коли людина досягає поставленої мети, її потреба може бути:

• задоволена;

• частково задоволена;

• незадоволена.

Ступінь задоволення потреби впливає на спонукання (чи мотиви) поведінки людини в майбутньому.

Спрощена модель процесу мотивації

Потреби викликають у людини бажання (прагнення) до їх задоволення. Тому сутність мотивації у організації зводиться до створення умов, що дозволяють працівникам відчувати, що вони можуть задовольнити свої потреби такою поведінкою, яка забезпечує досягнення цілей організації.

Інструментом спонукання людей до ефективної діяльності є винагородження. В теорії управління під винагородженням розуміється широкий спектр конкретних засобів, що базуються на системі цінностей людини. При цьому розрізняють два типи винагородження:

• внутрішнє – його дає сама робота, її результативність, змістовність, значущість тощо;

• зовнішнє – його працівник отримує від організації (зарплата, просування службою, пільги, привілеї тощо).

31. Інноваційна діяльність підприємства — це такий вид діяльності, який сприяє перетворенню досягнень науково-технічного прогресу в реальні нові технології, товари, послуги, методи організації та управління ви­робничими процесами підприємств. Під інноваційним процесом розуміють сукупність неперервно здійснюваних у просторі і часі якісно нових прогресивних змін, які носять назву процесів впровадження нової техніки. Нова техніка – це результати наукових досліджень, що реалізуються вперше, результати прикладних розробок, які вміщують винаходи та інші наукові досягнення, нові або вдосконалені процеси виробництва, способи організації виробництва і праці, що забезпечують підвищення техніко-економічних показників виробництва або вирішення соціальних та інших завдань його розвитку.

Розрізняють три логічні форми інноваційних процесів підприємства: прості внутрішні, прості міжорганізаційні та розширені міжорганізаційні.

Простий внутрішній процес передбачає створення та використання інновацій всередині одного і того ж підприємства. Інновація в цьому ви­падку не набуває безпосередньо товарної форми. При простому міжорганізаційному інноваційному процесі нововведення виступає як предмет купівлі-продажу. Тут відбувається розподіл функції виробництва та функції споживання нововведення.

Розширений міжорганізаційний інноваційний процес проявляється в порушенні монополії першого винахідника нововведення та в утворенні нових його виробництв, що сприяє конкуренції та вдосконаленню якості винайденого товару, технології чи послуги.

Інновації можна класифікувати за рядом ознак. Залежно від техноло­гічних параметрів інновації поділяють на продуктові і процесові. Продук­тові інновації включають використання нових матеріалів, нових напівфа­брикатів і комплектуючих, отримання принципово нових продуктів.

32. Якість – це сукупність ознак і характеристик продукту або послуги, що мають здатність задовольняти наявні або очікувані потреби. До параметрів якості відносять: функціонування, особливості, надійність, відповідність, довговічність, первісність та естетику продукту. Крім того, якість розглядають як і рівень задоволення конкретних потреб споживачів.

Показники і параметри якості продукції: 1. призначення – продуктивність, швидкість, потужність; 2. надійність – безвідмовність, довговічність, ремонтопридатність; 3. особливості – додаткові, відмінні ознаки; 4. ергономічні – врахування гігієнічних, фізіологічних, антропометричних та психологічних властивостей людини; 5. естетичні – відповідність стилю, моді, кольоровій гамі, ретельності оздоблення. 6. обслуговування (первісність) – швидкість і простота ремонту; 7. технологічні – трудомісткість і собівартість виготовлення виробу, питома вартість ремонтів; 8. транспортабельності – середня тривалість і трудомісткість підготовки продукції до транспортування; 9. стандартизація і уніфікація – коефіцієнти взаємозамінності, використання стандартизації; 10. патенто-правові – патентний захист і чистота; 11. екологічні – вміст шкідливих речовин, імовірність забруднення навколишнього середовища при зберіганні, транспортуванні чи експлуатації.

Якість є важливим чинником конкурентоспроможності продукції і послуг, тому кожна організація розробляє та впроваджує ефективні системи управління якістю.

33. Стрес - це відповідь особи на сильний подразник, який називають стресором^.

Причини і наслідки стресу Стрес, звичайно, - явище складне. До стресу можуть призвести різноманітні причини. Причини стресу. Пов'язані з роботою стресори можна розділити на чотири категорії-виробничі завдання, фізичні умови праці, вимоги ролей, стосунки між людьми Виробничі завдання безпосередньо пов'язані з професіями. Деякі професії є більш стресовими, ніж інші. Це пов'язано з потребою ухвалювати термінові рішення, рішення в умовах невизначеності чи рішення, що можуть призвести до серйозних наслідків. Фізичні умови праці - це стресори, пов'язані з фізичним середовищем праці. Робота надворі в спеку чи на морозі або в надмірно зігрітому чи холодному приміщенні може спричинити стрес. Вимоги ролей теж можуть призвести до стресу. Роль - це набір можливих способів поведінки, які асоціюються з позицією в групі чи організації. Стрес може бути результатом неоднозначності ролей чи конфлікту ролей у групі. Стосунки між працівниками також можуть бути джерелом стресів, наприклад, якщо група чинить тиск на працівників, які перевищують прийняті нею середні норми виробітку Стиль керування теж може призвести до стресу: працівники, що відчува­ють гостру потребу участі в ухваленні рішень, можуть відчути стрес, якщо керівник відмовить їм у цьому Наслідки стресу. Як зазначено вище, наслідки бувають як позитивними, так і негативними. Негативні наслідки поділяють на поведінкові, психологічні та медичні. Ще одним наслідком стресу є відчуття виснаженості, яке з 'являється внаслідок переживання надто великих стресів протягом тривалого періоду часу. Керування стресом Поширеним способом боротьби зі стресом для людей є фізичні вправи. Особи, що регулярно тренуються, менш напружені й зрідка піддаються стресам; вони впевненіші в собі й оптимістично налаштовані; ліпший фізичний стан збільшує їхню опірність хворобам

Іншим методом, який використовують для керування стресом, є відпочинок (роз­слаблення). Він дає змогу людям адаптуватися і допомагає ефективніше боротися зі стресом.

З метою уникнути стресу можна також керувати часом. Суть цього методу така:тиск щоденних завдань можна послабити, якщо ефективно розподілити свій час.

34. Працівники часто чинять опір контролю через його надмірність, невідповідне скерування, винагороди за неефективність та бажання уникнути відповідальності. Менеджери можуть подолати цей опір за допомогою таких методів: заохочення працівників участі у контролі; розроблення процедури контролю; постановки реальних стандартів; забезпечення справедливого контролю та ефективного зворотного зв’язку.

Наведені причини опору контролю можна подолати за допомогою таких способів: проблему надмірного контролю можна вирішити заохочуючи участь працівників у процесі контрою; невідповідну спрямованість – розробленням процедури перевірки; нагороди за неефективність – постановкою реальних стандартів; надмірну відповідальність – забезпечуючи справедливий контроль; відсутність зворотного зв’язку – забезпеченням зворотного зв’язку.

35. Продуктивність – це міра того, наскільки ефективною є організація у використанні ресурсів для виробництва продукції та послуг. Її можна оцінити на різних рівнях аналізу (національному, галузевому, рівні фірми, підрозділу чи на окремій ділянці роботи) й у різноманітних формах (диференціація показників продуктивності).

Продуктивність – це економічне мірило ефективності; підсумування вартості продукції відповідно до вартості ресурсів, використаних для її виготовлення. Є багато різноманітних показників продуктивності. Загальну продуктивність чинників виробництва визначають за формолою: продуктивність = результати/затрати.

Вимірники продуктивності організації: 1. часткова продуктивність: а) продукція/робоча сила; б) продукція/капітал; в) продукція/матеріали; г) продукція/енергія; 2. багатофакторна продуктивність: а) продукція/робоча сила+капітал+матеріали; б) продукція/робоча сила+капітал+енергія; 3. Загальна

36Комунікація - цс процес передавання інформації від однієї особи до іншої. Ефективні комуні­кації- це такий процес передавання повідомлення, коли отримане повідомлення, на­скільки можливо близьке за значенням до первинного.

Ключовим елементом ефективних комунікацій є відмінності між даними та інфор­мацією. Дані - це неопрацьовані цифри і факти, які відображають окремий аспект дійсності. Інформація - це дині, пред­ставлені у вигляді або фюрмі, які мають сенсове навантаження. Інформація є цінною, якщо вона достовірна, своєчасна, повна і доречна. Щоб інформація становила реальну цінність для менеджера, вона повинна бути достовірною. Цс означає, що інформація покликана реально і надійно відображати дійсність.

Інформація повинна бути вчасною. Це не обов'язково означає по­спішність. Своєчасність є функцією ситуації, яка виникла у менеджера. Інформація повинна бути повною, щоб стати корисною для менеджера. Якщо вона часткова, то картина стану справ може виявитися недостовірною або викривленою. Нарешті, інформація цінна, якщо вона доречна. Доречність, як своє­часність. залежить від потреб і обставин для конкретного менеджера.

Процес комунікацій розпочинається, коли одна особа (відправник) хоче передати факт, ідею, думку або іншу інформацію комусь іншому (одержувачу). Ця інформація мас значення для відправника незалежно від того, чи вона проста і конкрет­на, чи складна й абстрактна. Наступна дія - цс кодування інформації у форму, то відповідає ситуації. Кодування може набувати форми слів, виразу обличчя, жестів або навіть художнього вираження і фізичних дій.Після того, як повідомлення закодовано, його передають відповідними засобами зв'язку. Засіб, за допомогою якого наше закодоване повідомлення вам передасться - надрукована сторінка. Звичайні засоби зв'язку в організаціях - цс наради, електронна пошта, записки, листи, звіти та телефонні розмови. Далі відбувається розкодування у форму, яка має значення для одержувача. Як уже зазначено, значення цієї інформації може бути різним. У багатьох випадках воно є підставою для відповіді, і тоді утворю­ється цикл, оскільки нове повідомлення у такій же послідовності передається почат­ковому відправникові.Комунікації можуть бути перервані перешкодою - шумом від чийогось кашляння, від автомобіля, що проїжджає, або розмови двох людей поблизу. Перешкодами також с загублений на пошті лист, пошкодження телефонної лінії, неправильна адреса електронної пошти тощо.