3. Науково-організаційні основи курсу, предмет науки, мета і завдання курсу

Операційний менеджмент – це цілеспрямована діяль­ність з керування операціями придбання потрібних ресурсів, їхньої трансформації в готовий продукт (послугу) з поставкою остан­нього (останніх) споживачу (на ринок).

Операційний менедж­мент замикається в своїй основі на операціях планування, органі­зації і керування організацією (надалі – операційною системою).

Операційний менеджмент центральною лінією прохо­дить через усю діяльність щодо створення (чи зміни стану) продукту шляхом перетворення необхідних ресурсів у потрібні товари, послуги за визначальної ролі операційних менеджерів і оперативної інформації.

Операційний менеджмент – підсумковий у циклі еконо­мічних дисциплін, бо будь-яка фірма є органічною цілісною сис­темою, керування операціями має забезпечити інтегративні та координувальні ефекти, тобто в результаті операційного менед­жменту фірма набуватиме статусу єдиного цілого. У той же час критерій ефективності керування повинен обов'язково спів­відноситися зі стратегією бізнесу фірми, яка не зводиться до поточної ефективності.

Операційний менеджмент є не тільки визначеною систе­мою керування операціями, у параметрах і показниках якої він відображається. У його змісті відбиваються характер і особли­вості професійного мислення менеджера. Це свого роду структу­ра знань, викладена як конкретна система цінностей, установок, стереотипів, що поєднують накопичені дослідницький потенціал і практичний досвід, сформоване світовідчування і перспективне мислення.

Мета операційного менеджменту – формування ефектив­ної системи керування операціями у виробництві, сервісі. Він на­цілений на побудову керувальних систем, що забезпечує виконан­ня необхідних дій і процедур для одержання ринкового результату діяльності фірми. Ринковий вибір може будуватися тільки на чітко­му професійному врахуванні об'єктивних обмежень, критеріїв і стандартів. Оптимальні операційні рішення вимагають від керів­ника перебування в центрі виробничої системи, що розвивається. Поєднання в одне ціле основних чинників і аспектів діяльності підприємства – фінансових, організаційних, ринкових, техноло­гічних – потребує, щоб цей процес здійснювався на міцній базі раціонального керування операціями.

Предметом операційного менеджменту є закономірності планування, створення й ефективного використання операційної системи організації.

Основне завдання операційного менеджменту – побудо­ва керувальних систем, що забезпечують виконання необхідних дій і процедур для одержання ринкового результату від функціо­нування операційної системи будь-якої організації.

Спрямованість операційного менеджменту – ефектив­ність і раціональність у керуванні будь-якими операціями. Останні можна прийняти за основні показники, що характеризу­ють операційний менеджмент як певного роду діяльність органі­зації (у даному випадку під «організацією» розуміється віднос­но відособлений структурний підрозділ у загальній системі суспільного розподілу праці).

В операційному менеджменті під „ефективністю” слід розу­міти визначений ступінь досягнення поставлених операційною сис­темою цілей. Для системи, організації – це, певним чином, задо­волення потреб споживачів і одержання максимально можливого прибутку. Стосовно операції під „ефективністю” слід розуміти ступінь досягнення поставлених цілей. Причому основний принцип кількісної оцінки ефективності складається з порівняння ре­зультатів проведення операції і витрат на її здійснення. Отже, ефек­тивність операції може бути однозначно охарактеризована таки­ми показниками: величиною очікуваного корисного ефекту (ре­зультату), імовірністю його досягнення і витратами ресурсів на досягнення цього ефекту з заданою імовірністю.

Раціональність – досягнення максимально можливої ефек­тивності як системи загалом, так і операції зокрема за мінімаль­но можливих витрат.

Ефективність і раціональність – це ті показники, що „фор­мують” прибутковість системи „організації”, яка функціонує в економічному просторі.

Фундамент операційного менеджменту складають чотири головних компоненти – економіка, математичні основи дослідження операцій, технологія й організація (рис. 1.1), що взаємопов'язані і забезпечують успішну діяльність і розвиток системи (організації).

Виконавець, керівник даної діяльності (виробничої чи сер­вісної) на рівні виконання окремих операцій, що забезпечують ефективне і раціональне ведення всієї роботи, буде називатися операційним менеджером. В принципі всіх менеджерів можна вважати операційними менеджерами, оскільки вони зобов'язані так керувати своїми підрозділами, щоб ті функціонували ефектив­но і раціонально за будь-якої специфіки своєї функції.

Об'єктом вивчення операційного менеджменту є опе­рації у різних сферах людської діяльності. Вони уособлюють со­бою будь-яку діяльність у виробництві, науці, освіті, медицині, еко­номіці тощо, яка пов’язана з творчим процесом. За ознаками за­гального менеджменту під „операцією” розуміється процес, ме­тод або ряд дій, головним чином, практичного характеру чи су­купність цілеспрямованих актів, заходів, спрямованих на досяг­нення конкретної мети. Таким чином, кожний менеджер під «опе­рацією» розуміє певну сукупність цілеспрямованих заходів.

Якщо дивитись крізь призму операційного менеджменту, то в загальному значенні операція – відносно досконала рухлива фор­ма передбачуваного результату (товару чи послуги), підпорядко­вується системі вимог і обмежень, що задається ззовні (хоча і не виключається формування обмежень з внутрішнього середовища).

Операція завжди має результат, тобто сукупність результатів за підсумком її проведення.