35. Розрахункові показники типів виробництва, їх використання в управлінні виробництвом.

Організація виробничих процесів, вибір найбільш раціональних методів підготовки, планування і контролю за виробництвом багато в чому визначаються типом виробництва

Під типом виробництва розуміється сукупність ознак, що визначають організаційно- технічну характеристику виробничого процесу, здійснюваного на одному або багатьох робочих місцях у масштабі ділянки, цеху, підприємства. Тип виробництва багато в чому зумовлює форми спеціалізації та методи організації виробничих процесів.

Тип виробництва визначається комплексної характеристикою технічних, організаційних та економічних особливостей виробництва, обумовлених широтою номенклатури, регулярністю, стабільністю та обсягом випуску продукції. Основним показником, що характеризує тип виробництва, є коефіцієнт закріплення операцій Кз. Коефіцієнт закріплення операцій для групи робочих місць визначається як відношення числа всіх різних технологічних операцій, виконаних або підлягають виконанню протягом місяця, до числа робочих місць:

де К _опi - число операцій, які виконуються на i-му робочому місці;  К _Р.М - кількість робочих місць на ділянці або в цеху.

Коефіцієнт серійності

ксеро .= r / t шт

r-такт випуску виробів, хв / шт. r = Fеф / N

t шт-середнє штучне час за операціями технологічного процесу, хв.

t шт = t шт / m

Коефіцієнт масовості визначається за формулою

Км = t шт i / m * r

Розрізняють три типи виробництва: одиничне, серійне, масове.

Одиничне виробництво характеризується малим обсягом випуску однакових виробів, повторне виготовлення і ремонт яких, як правило, не передбачаються. Коефіцієнт закріплення операцій для одиничного виробництва звичайно вище 40.

Серійне виробництво характеризується виготовленням чи ремонтом виробів періодично повторюваними партіями. Залежно від кількості виробів у партії чи серії і значення коефіцієнта закріплення операцій розрізняють дрібносерійне, среднесерійное і великосерiйне виробництво.

Для дрібносерійного виробництва коефіцієнт закріплення операцій від 21 до 40 (включно), для среднесерійного виробництва - від 11 до 20 (включно), для великосерійного виробництва - від 1 до 10 (включно).

Масове виробництво характеризується великим обсягом випуску виробів, безперервно виготовляються або ремонтуються тривалий час, протягом якого на більшості робочих місць виконується одна робоча операція. Коефіцієнт закріплення операцій для масового виробництва приймається рівним 1.

36. Організація технічного рівня підготовки виробництва на підприємстві.

Система комплексної підготовки виробництва нових виробів включає підсистему науково-дослідної підготовки та підсистему технічної підготовки виробництва (дослідно-конструкторські, технологічні, екологічні та організаційно-економічні роботи). У практичній діяльності комплексну підготовку іноді називають науково-технічною підготовкою виробництва.

План технічного розвитку та організації виробництва повинний охоплювати наступні основні питання:

створення й освоєння нових видів продукції та підвищення якості продукції, що випускається;

впровадження прогресивної технології, механізації й автоматизації виробництва;

вдосконалення планування, організації, контролю та управління в цілому; впровадження прогресивної організації праці;

капітальний ремонт та модернізація основних засобів; заходи щодо економії сировини, матеріалів та всіх енергетичних ресурсів;

науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи; основні техніко-економічні показники рівня виробництва та продукції, що випускається;

соціальний розвиток підприємства.

Технічний та організаційний розвиток розглядаються як напрями єдиного процесу, де технічний розвиток виступає визначальним та безпосереднім чинником зростання ефективності виробництва – він визначає динамічну основу розвитку підприємства, а організаційний розвиток забезпечує реалізацію створених технічно-потенційних можливостей інтенсифікації виробничо-трудових процесів, тобто веде до зміни форми процесу розвитку.

Планування організаційно-технічного розвитку здійснюється за допомогою таких методів:

науково-технічне програмування;

продуктово-тематичне планування інновацій;

об’єктивно-календарне планування;

виробниче планування інновацій.

Технічний розвиток виробництва відображає процес формування та вдосконалення техніко-технологічної бази підприємств, що має бути постійно зорієнтованим на кінцеві результати його виробничо-господарської, комерційної чи іншої діяльності.

Процес економічного управління технічним розвитком підприємства зазвичай включає такі основні етапи:

встановлення цілей – визначення, ранжування, виокремлення пріоритетів; підготовчий етап – аналіз виробничих умов, підготовка прогнозної інформації; варіантний вибір рішень – розробка, вибір критерію та оцінка ефективності можливих варіантів;

програмування (планування) робіт – узгодження вибраних і прийнятих рішень, їхнє інтегрування в єдиний комплекс заходів у межах програми технічного розвитку підприємства на найближчу та віддалену перспективу;

супроводження реалізації програми – контроль за виконанням передбачених програмою заходів, проведення необхідного коригування програм.

Планування організаційно-технічного розвитку повинне базуватись на наступних принципах:

цілеспрямованість;

високий науковий рівень;

комплексність; безперервність.