Дидактичні і методичні основи здійснення міжпредметних зв’язків. Роль міжпредметних зв’язків в формуванні учнів понять, навичок і умінь.

«Називаючи фізику механікою молекул, хімію – фізикою атомів, біологію – хімією білків, я бажаю цим виразити перехід одної із цих наук в іншу, - слідуючи, як існуючий між ними зв’язок, непреривність, так і різновидність, дискретність обох », - писав Енгельс. Міжпредметні зв’язки сприяють формуванню в учнів цілого уявлення про явища природи, допомагають їм використовувати свої знання при вивченні інших предметів. Розрізняють два вида міжпредметних зв’язків: часткову(хронологічну) та понятійну(ідейну). Перший пропонує погодження в часі програм різних предметів; другий – однаковість трактування, наукових розумінь, на основі спільних методологічних положень. Забезпечення зв’язку викладання фізики з іншими предметами передбачує ліквідацію дублювання навчального матеріалу.

Зв'язок курсу фізики з хімією

Фізика і хімія часто взаємно доповнюють один одного, оскільки на уроках по цих предметах одні і ті ж явища і процеси розглядають з різних боків. Тут в повну міру виявляються і фактичні, і понятійні, і теоретичні міжнаочні зв'язки. До найважливіших, загальних для фізики і хімії понять відносяться поняття речовини, маси, ваги, енергії, а також закон збереження і перетворення енергії, електричних зарядів, електричного поля і т.д.

Найважливіші теоретичні міжнаочні зв'язки фізики і хімії обумовлені вивченням одних і тих же теорій: молекулярно-кінетичною і електронною, теорії будови атома і ін.

Взаємозв'язок викладання фізики і хімії особливо необхідний при вивченні атомно-молекулярної будови речовини. Елементи атомно-молекулярної теорії вивчають на уроках Фізики в VI класі, що надає істотну допомогу викладанню хімії. Поняття молекули потім розвивається на уроках хімії в VII класі на основі понятті про атоми, хімічні елементи і валентність. Важливе значення для розвитку понять про атом і молекулу має введення хімічних формул, вивчення хімічних властивостей речовин і хімічних

реакцій.

Протягом першого місяця вивчення хімії учні отримують поняття про те, що хімічні реакції майже завжди супроводжуються або виділенням, або поглинанням теплоти. Прикладом реакції, що йде з виділенням теплоти, служить горіння. Ці знання, отримані на уроках хімії, треба використовувати на уроках фізики при формуванні поняття про внутрішню енергію тіла і способи її зміни, а також при вивченні теплових двигунів.

Майже одночасно з вивченням на уроках фізики хімічних джерел струму на уроках хімії вивчають взаємодію цинку і інших металів з кислотами, розглядають електрохімічний ряд напруги металів. Тому, розповідаючи про елемент Вольта можна не тільки сказати, що електролітом є сірчана кислота, але і написати її формулу — Н2504_. Кажучи про перекис марганцю як деполяризатор в елементі Лекланше, можна пояснити, що водень, що виділяється при роботі елементу, вступає в реакцію Мп02-+-2Н = МпО+Н20 і таким чином віддаляється з анода.

Хімічну дію струму (на прикладі розкладання води) на уроках хімії вивчають пізніше, ніж на уроках фізики, проте знання хімії вчаться потрібно використовувати і в цьому випадку. Як приклад хімічної дії струму на уроках фізики зазвичай показують електроліз розчину мідного купоросу Си504 у воді. Вчиться можна пояснити, що при електролізі Си804 носіями позитивної електрики є іони двовалентної міді Си2+, а негативного — іони 5042.