- •Класифікація елементарних частинок. Закони збереження і межі їх застосування. Елементарні частинки і фундаментальні взаємодії.
- •Науково-методичний аналіз структури і змісту курсу фізики 8 класу.
- •Ядерні сили та їх властивості. Моделі ядра. Ядерні реакції поділу і синтеїу. Ланцюгова реакція. Ядерна енергерика і екологія. Проблеми термоядерних реакцій.
- •Експериментальні методи ядерної фізики Методи реєстрації елементарних частинок. Прискорювачі заряджених частинок Поглинена доза випромінюваний, її біологічна дія. Способи захисту від випромінювання
- •Інтенсифікація навчальної діяльності учнів на уроці фізики в умовах кабінетної системи. Урок фізики в світлі ідей розвиваючого і виховуючого навчання.
- •Радіоактивність. Закон радіоактивного розпаду. Альфа-, бета-, гамма- випромінювання. Дозиметрія і захист від випромінювання.
- •Система дидактичних засобів з фізики. Комплексне використання дидактичних засобів на уроках фізики.
- •Шкільна лекція з фізики.
- •Опис стану частинки за допомогою квантових чтсел. Спін. Стан електрона в багагтоелектронному атомі. Періодична система Менделєєва.
- •Науково-методичний аналіз і методика вивчення основних понять теми «Електромагнітні коливання»
- •Досліди Резенфорда.Атом водню.Спонтаннє і вимушене випромінювання світла атомами. Квантові генератори.
- •Особливості роботи в школах і класах з поглибленим вивченням фізики.
- •Шкільна лекція з фізики.
- •Хвильова функція. Рівняння Шредінгера. Частинка в потенціальній ямі.
- •Корпусколярно-хвильовий дуалізм. Постулати Бора. Досліди Франка-Герца, Штерна і Герлаха. Співвідношення невизначеностей Гейзенберга.
- •Методика вивчення закону Кулона.
- •Фотоефект і ефект Комптона
- •Диференціація навчання фізики: педагогічна доцільність можливі форми. Профільне і поглиблене вивчення фізики.
- •Оптичне випромінювання. Енергія електромагнітної хвилі. Фотометрія. Енергетичні і світлові величини та одиниці їх вимірювання. Закони фотометрії.
- •Позакласна робота з фізики та форми її проведення. Гурткова робота. Фізичні вечори, олімпіади. Екскурсії з фізики.
- •Домашні лабораторні дорсліди і роботи з фізики і методика їх виконання учнями. Обробка результатів експерименту при виконанні лабораторних робіт і робіт фізпрактикуму.
- •Поляризація світла. Поляризація при відбиванні від діелектрика. Закон Брюстера і Малюса. Поляризаційні прилади та їх застосування.
- •Дидактичні і методичні основи здійснення міжпредметних зв’язків. Роль міжпредметних зв’язків в формуванні учнів понять, навичок і умінь.
- •Зв'язок курсу фізики з хімією
- •Зв'язок курсу фізики з біологією
- •Хвильова оптика. Когерентні і некогерентні джерела. Інтерференція, дифракція світла та їх застосування. Голографія.
- •Значення розв’язування задач з фізики, їх місце в навчально-виховному процесі. Класифікація задач з фізики. Розв’язок задач з фізики як метод навчання.
- •Поширення світла в середовищі. Відбивання і заломлення світла. Розсіювання світла.
- •Геометрична оптика як граничний випадок хвильової оптики. Основні поняття геометричної оптики. Оптичні прилади. Волоконна оптика.
- •Науково-методичний та методологічний аналіз основних питань тем „Теплові явища", „Перший закон термодинаміки". Формуування поняття температура.
- •Перший закон термодинаміки.
- •Формування поняття температура
- •Обладнання кабінету фізики. Використання технічних засобів навчання на уроках фізики.
- •Електромагнітне поле. Система рівнянь Маквелла
- •Узагальнення і систематизація знань з фізики. Фізична картина світу.
- •Закон Біо-Савара-Лапласа.
- •Магнітне поле в речовині. Діа- пара- і феромагнетики та їх властивості
- •Зміст і методика вивчення теми ‘Тиск рідин та газів’ в 7 класі.
- •Електричний струм у металах. Електронна провідність металів. Залежність опору металів від температури. Надпровідність
- •Змінний струм. Активний, ємнісний і індуктивний опори в колах змінного струму.
- •Робота вчителя фізики як дослідника. Вивчення рівня знань, умінь і навичок учнів з фізики.
- •Узагальнення і систематизація знань з фізики. Фізична картина світу.
- •Формування наукового світогляду учнів.
- •Електричний заряд. Закон збереження електричного заряду. Закон Кулона
- •Науково-методичний аналіз змісту теми ‘ Закони руху Нютона’.
- •Тверді тіла. Аморфні і кристалічні тіла. Класифікація кристалів за типом зв’язків. Теплоємність кристалів за Ейнштейном і Дебаєм. Рідкі кристали.
- •Кристалічні і аморфні тіла, класифікація кристалів за типом зв’язків.
- •Теплоємність кристалів.
- •Рідкі кристали.
- •Статистичне тлумачення Розподіл Максвела
- •Контроль знань і вмінь учнів з фізики. Методи і форми контролю.
- •Основні поняття й означення.
- •Навчальний фізичний експеримент, його структура і завдання. Демонстраційний експеримент і дидактичні вимоги до ньго.
- •Фронтальний фізичний експеримент. Лабораторні роботи, фізичний практикум. Домашні експериментальні роботи.
- •Температура.
- •Фізичне значення температури t.
- •Форми організації навчальних занять з фізики.
- •Типи і структура уроків з фізики. Системи уроків фізики. Вимоги до сучасного уроку фізики.
- •Основні положення молекулярно-кінетичіюї теорії.
- •Основне рівняння мкт.
- •Рівняння стану ідеального газу.
- •Науково-методичний аналіз структури і змісту теми ‘ Геометрична оптика’.
- •Відхилення від законів механіки Ньютона
- •Поступати Ейнштейна
- •Перетворення Лоренца
- •Елементи релятивістської динаміки
- •Розвиток мислення учнів на уроках фізики. Активізація пізнавальної діяльності учнів.
- •13. Методи навчання фізики, їх класифікація.
- •Поблемне навчання фізики. Логіка проблемного уроку.
- •Тверде тіло як система матеріальних точок. Центр мас
- •Основне рівняння динаміки обертального руху. Момент інерції
- •Момент імпульсу. Закон збереження моменту імпульсу
- •Засвоєння знань і особливості навчального пізнання. Формування фізичних понять. Плани узагальнюючого характеру для вивчення фізичних явищ і величин.
- •Особливості формування експериментальних вмінь і навичок учнів.
- •Гравітаційне поле
- •Закон всесвітнього тяжіння
- •Маса тіла
- •Планування роботи вчителя фізики. Календарне, тематичне і поурочне планування з фізики.
- •Підготовка вчителя до уроку. Наукова організація праці вчителя фізики.
- •Закон збереження імпульсу
- •Закон збереження енергії в механіці.
- •Фундаментальні фізичні теорії як основа шкільного курсу фізики.
- •Зв’язок навчання фізики з викладанням ін. Предметів. Інтегровані курси.
- •Перший закон Ньютона. Інерціальні системи відліку
- •Другий закон Ньютона. Сила
- •Третій закон Ньютона і закон збереження імпульсу
- •Цілі та завдання навчання фізики. Зміст і структура курсу фізики середньої школи.
- •Простір і час
- •Кінематика матеріальної точки
- •Система відліку.
- •Перетворення Галілея
Диференціація навчання фізики: педагогічна доцільність можливі форми. Профільне і поглиблене вивчення фізики.
У цілях розвитку різносторонніх інтересів і здібностей учнів і їх професійної орієнтації в середніх загальноосвітніх школах організовуються факультативні заняття по вибору учнів. Для цих же цілей можуть бути організовані школи і класи з поглибленим теоретичним і практичним вивченням окремих предметів, різних видів праці, мистецтва і спорту.
Учбово-виховний процес, організований з урахуванням типових індивідуальних відмінностей учнів, в педагогічній літературі прийнято називати диференційованим, а навчання в таких умовах — диференційованим навчанням. У школі на даному етапі її розвитку диференціація навчання обумовлена прагненням до раціонального використання потенційних можливостей кожної людини, що зв'язане з виявленням і максимальним розвитком природних задатків і здібностей учнів. Разом з тим диференціація навчання дозволяє добре поставити профорієнтацію школярів, оскільки остання базується на поглибленому вивченні тих учбових предметів, до яких в достатній мірі розвинений їх інтерес.
Розрізняють так звану внутрішню і зовнішню диференціацію навчання. Внутрішня диференціація припускає таку організацію учбово-виховного процесу, при якій облік індивідуальних особливостей учнів здійснюється в умовах роботи вчителя в звичайному класі (індивідуалізація в умовах масового навчання). Зовнішня диференціація полягає в тому, що для обліку індивідуальних особливостей школярів їх об'єднують в спеціальні учбові групи (власне, диференціація навчання фізиці).
У сучасній світовій педагогічній практиці і теорії відомі наступні види диференціації навчання: а) за здібностями; б) по нездібностях; у) по проектованій професії в дорослому житті; г) по інтересах.
Педагогічний досвід і численні дослідження показують, що стійкі інтереси у більшості школярів виявляються у віці 14—15 років. З цього віку і доцільно починати диференціацію навчання фізиці (VIII—X класи). В даний час склалися три такі форми: 1) факультативні заняття (курси по вибору учнів); 2) класи з поглибленим вивченням фізики (частіше за фізику і математику); 4) спеціалізовані школи (фізико-математичні, фізичні і ін.) при деяких університетах.
КЛАСИ З ПОГЛИБЛЕНИМ ВИВЧЕННЯМ ФІЗИКИ
Більш довершена форма диференціації навчання по інтересах — класи і школи з поглибленим теоретичним і практичним вивченням окремих учбових предметів. Оскільки у віці 14—17 років у більшості учнів інтереси до тієї або іншої діяльності або області знань мають ще вельми широкий характер, диференціація в середній школі здійснюється зараз по групі (циклу) близьких предметів. При цьому поглиблене вивчення основ наук і їх застосувань органічно поєднується з професійною орієнтацією і допрофесійною підготовкою учнів.
Головна відмінність курсу фізики підвищеного рівня від звичайного полягає не в об'ємі, а в глибині трактування даних явищ. Незначне розширення програми можливе, але воно повинне бути обґрунтоване цілями загального розвитку школярів і їх допрофесійної підготовки.
Специфічні
ж особливості вивчення поглибленого
курсу фізики існують; їх обумовлює
кінець кінцем те, що в
класи
підбираються учні з яскраво вираженим
інтересом до фізики і техніки. Основні
з цих особливостей такі:
а) дається глибше і повніше, чим зазвичай, трактування основних понять, законів і теорій; чітко визначаються межі, в межах яких «працюють» ті або інші фізичні моделі і теорії, концепції і поняття; указуються умови, при яких справедливі фізичні закони; при аналізі фізичних явищ обов'язково враховуються початкові умови і визначаються можливі спрощення;
б) оскільки поглиблене вивчення фізики починається з IX класу, то в програму цього курсу вводиться узагальнюючий розділ, присвячений механіці; його мета — нагадати школярам її основні поняття і закони, необхідні для розуміння подальшого матеріалу;
в) щоб підвищити науковий і виховний рівень курсу фізики, в ньому посилена роль фізичного експерименту, що проводиться школярами самостійно, причому перевага віддається роботам дослідницького характеру (у вигляді експериментальних завдань);
г) завдяки хорошому знанню учнів математики проводиться повніше ознайомлення їх на уроках фізики з математичним методом і посилений дедуктивний характер викладу ряду тем.
Білет №10
