- •Передмова
- •1. Комплексні числа та дії над ними
- •1.1. Поняття комплексного числа
- •1.2. Дії над комплексними числами в алгебраїчній формі
- •1.3. Геометрична інтерпретація. Модуль і аргумент комплексного числа
- •1.4. Тригонометрична і показникова форми комплексного числа
- •1.5. Дії над комплексними числами в тригонометричній і показниковій формах
- •1.6. Многочлени. Розкладання на множники. Розв’язання квадратних рівнянь
- •2.2. Область та її межа
- •2.3. Комплексні функції дійсної змінної. Лінії на комплексній площині
- •2.4. Диференціювання та інтегрування комплексної функції дійсної змінної
- •3.2. Похідна. Умови Коші – Рімана
- •3.3. Поняття аналітичної функції. Зв’язок аналітичних функцій з гармонічними
- •3.4. Геометричний зміст модуля й аргументу похідної. Поняття про конформне відображення
- •4. Деякі елементарні функції комплексної змінної та їх властивості
- •4.1. Лінійна функція
- •4.2. Степенева і коренева функції
- •4.3. Показникова функція
- •4.4. Тригонометричні та гіперболічні функції
- •Допоміжні формули Ейлера
- •4.5. Логарифмічна функція
- •5. Інтеграл функції комплексної змінної
- •5.1. Поняття комплексного інтеграла
- •5.2. Первісна функції комплексної змінної. Інтегральна теорема Коші
- •5.3. Інтегральна формула Коші та її наслідки
- •6. Ряди функцій комплексної змінної
- •6.1. Основні поняття про ряди з комплексними членами
- •6.2. Степеневі ряди. Ряд Тейлора
- •6.3. Ряд Лорана
- •6.4. Ізольовані особливі точки та їх класифікація
- •7. Лишки та їх застосування
- •7.1. Поняття лишку. Основна теорема про лишки
- •7.2. Обчислення інтегралів за допомогою лишків
- •7.3. Функції від матриці та їх обчислення за допомогою лишків
- •7.4. Логарифмічна похідна та її лишки. Принцип аргументу
- •8. Фазові криві диференціальних рівнянь
- •8.1. Лінійне однорідне диференціальне рівняння зі сталим комплексним коефіцієнтом і його розв’язок
- •8.2. Фазові криві лінійного однорідного диференціального рівняння
- •9. Плоске векторне поле. Комплексний потенціал
- •9.1. Спеціальні плоскі векторні поля. Комплексний потенціал
- •9.2. Елементарні точкові особливості векторного поля
- •10. Запитання для самоконтролю
- •11. Індивідуальні завдання для самостійної роботи
- •Рекомендована література
3.4. Геометричний зміст модуля й аргументу похідної. Поняття про конформне відображення
Нехай аналітична функція відображає область -площини на область -площини (рис. 17), при цьому точці відповідає точка , а дуга довільної гладкої кривої переходить у дугу відповідної гладкої кривої .
Нехай похідна скінченна і відмінна від нуля , а прямує до нуля вздовж кривої .
Л окальним коефіцієнтом розтягу в точці називається границя відношення довжин дуги-образу і дуги-прообразу : .
Замінюючи відношення дуг відношенням їх хорд, можна одержати:
.
Геометричний зміст модуля похідної: оскільки границя не залежить від характеру прямування до нуля (від вибору кривої ), то локальний коефіцієнт розтягу в точці під дією аналітичної функції в усіх напрямах однаковий і дорівнює модулю похідної (властивість сталості розтягу)..
Нехай і – кути нахилу дотичних відповідно до кривої у точці і до кривої у точці .
Локальним коефіцієнтом повороту в точці називається різниця кутів нахилу дотичних відповідно до дуги-образу і дуги-прообразу : .
Оскільки кут нахилу дотичної дорівнює границі кута нахилу січної, , а з диференційовності випливає неперервність, то
.
Геометричний зміст аргументу похідної: локальний коефіцієнт повороту в точці під дією аналітичної функції не залежить від вибору кривої і дорівнює аргументу похідної . Якщо через точку провести дві різні лінії, то кут між образами дорівнюватиме куту між прообразами як за величиною, так і за напрямом (властивість консерватизму (зберігання) кутів).
Відображення, що має властивості консерватизму кутів та сталості розтягу, називається конформним.
Отже, аналітична функція здійснює конформне відображення у кожній точці , де і .
Відображення називається конформним в області , якщо воно конформне в кожній точці цієї області.
Зауваження 1. При конформному відображенні нескінченно малі фігури перетворюються в подібні собі нескінченно малі фігури. Проте від точки до точки значення коефіцієнтів і змінюються, тому форми скінченних фігур змінюються, хоча зберігаються кути між лініями.
Основна задача конформного відображення: знайти аналітичну функцію , яка однолисто і конформно відображає задану область -площини на область -площини. Якщо ці області однозв’язні та їх межі складаються більш ніж з однієї точки, то ця задача має нескінченну кількість розв’язків. Для виділення конкретного розв’язку треба задати додаткові умови, наприклад, образи однієї внутрішньої та однієї межової точки області .
Зауваження 2. Викликає значний інтерес також більш проста задача: знайти образ однозв’язної області при заданому відображенні аналітичною функцією . Правило її розв’язання: 1) знаходимо образ межі області , при цьому лінія розбиває -площину на частини; 2) щоб вибрати з них відповідну частину , треба скористатися принципом збереження напряму обходу: якщо задана орієнтація межі області , то при відображенні образ повинен залишатися по ту ж сторону від межі, що й прообраз .
Приклад 1. Визначити, яка частина комплексної площини розтягується і яка стискається при відображенні ?
Розв’язання. Знайдемо похідну:
.
Обчислимо її модуль: .
Оскільки коефіцієнт лінійного розтягу дорівнює модулю похідної, то область, де , стискається, а область, де , розтягується. Знайдемо межову лінію:
; ; ;
; .
Т аким чином, межею служить коло з центром у точці і радіусом (рис. 18). Внутрішня частина круга стискається, а зовнішня – розтягується.
Приклад 2. Знайти образ квадрата (рис. 19)
при відображенні функцією .
Розв’язання. Знаходимо дійсну й уявну частини заданої функції:
; ; .
Визначаємо образи сторін квадрата:
1) , тому ; . Образом відрізка служить відрізок , паралельний осі .
2) , тому ; . Тоді ; . Образом відрізка служить дуга параболи .
3) , тому ; . Тоді ; . Образом відрізка служить дуга параболи .
4) , тому ; . Тоді ; . Образом відрізка служить дуга параболи .
Контур розбиває -площину на дві частини: внутрішню і зовнішню (рис. 19). Користуючись відповідністю кутових межових точок і принципом збереження напряму обходу контуру, визначаємо, що образом квадрата служить внутрішня область .