21.Умови цивільно-правової відповідальності

Окремі частини цивільно-правового порушення називають умовами цивільно-правової відповідальності. За різних умов настають різні форми цивільно-правової відповідальності. Сукупність умов, за яких може наставати відповідальність у вигляді відшкодування збитків, називають загальним складом цивільно-правової відповідальності. До таких умов належать: а) наявність шкоди; б) протиправність поведінки боржника; в) причинний зв´язок між протиправною поведінкою і шкодою; г) вина боржника.

Шкода в цивільному праві - це зменшення або знищення суб´єктивного цивільно-правового блага, що охороняється законодавством. Шкода може бути завдана особистим немайновим правам особи, а також її майну.

Протиправною поведінкою боржника визнається така поведінка, яка порушує норму права, незалежно від того, знав чи не знав правопорушник про протиправність своєї поведінки. З порушенням норми цивільного права завжди порушуються суб´єктивні права потерпілої особи.

Протиправна поведінка виражається у вигляді протиправної активної або пасивної дії. Активна дія боржника буде протиправною, якщо вона або заборонена законодавчим актом, або суперечить певному правовому актові, договору або умовам одностороннього правочину.

Пасивна дія буде протиправною лише за умови, коли на особу покладено обов´язок діяти за певних обставин.

Причинний зв´язок між протиправною поведінкою і шкодою. У ЦК зазначено, що у разі невиконання або неналежного виконання обов´язку боржника іншою особою, цей обов´язок боржник повинен виконати сам.

Вина - це певне психічне ставлення особи до своєї неправомірної поведінки та її наслідків. Вина боржника є суб´єктивною умовою відповідальності.

У цивільному праві- презумпція винності боржника. Відсутність власної вини в цивільному праві доводиться особою, яка порушила зобов´язання. Боржник буде вважатися винним доти, доки не доведе свою невинність.

У цивільному праві форма вини, як правило, не впливає на розмір відповідальності. Істотного значення встановлення форми вини набуває лише у разі невиконання зобов´язання обома сторонами. Суд вправі зменшити розмір відповідальності боржника, якщо кредитор навмисне або з необережності сприяв збільшенню своїх збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов´язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

29) Договір купівлі-продажу

Договір купівлі-продажу — договір, за яким продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Ознаки:

1. є договір спрямований на передачу майна у власність

2. даний договір є завжди оплатним договором — при набутті майна у власність покупець сплачує за нього продавцеві ціну обумовлену в договорі

3. є договором двостороннім — зумовлений взаємне виникнення у кожної із сторін П і О. З укладенням такого договору продавець приймає на себе О передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов'язаний здійснити оплату придбаної речі і водночас набуває права вимагати від покупця її передачі.

4. реальний — коли передача товару продавцем є підставою для укладення договору купівлі— продажу

5. консенсуальним — коли сторони досягли домовленості між собою стосовно істотних умов договору і продавець зобов'язується передати покупцеві товар. П і О у сторін виникають з моменту досягнення ними згоди щодо істотних умов договору.

6. сторонами договору є продавець і покупець

7. мета договору — перенесення права власності на річ, яка є товаром, покупцеві.

8. належить до традиційних договорів у цивільному праві

9. змістом якого є переміщення матеріальних благ у товарній формі.

10. поіменовані договори — можливість укладення яких прямо передбачена ЦКУ

Види договору купівлі продажу:

роздрібної торгівлі

поставки

контрактації с/г продукції

постачання енергетичними та ін. ресурсами через приєднану мережу

міни.