2.Етика бізнесу:

• Організаційно-підприємницька культура;

Етика бізнесу (комерційної, підприємницької, будь-якої іншої дозволеної законом діяльності задля отримання прибутку) є складовою етики ділових відносин. Ці відносини охоплюють не тільки виробничу, організаційну, правову сфери, бо навіть дуже близькі люди (рідні, друзі, кохані) час від часу є їх суб'єктами, наприклад при розподілі спадщини, спільному придбанні житла, транспортних засобів або співпрацюючи в одній організації.

Організаційно-підприємницька діяльність

Організаційна культура - це сукупність суспільно прогресивних норм, правил і стандартів, прийнята і підтримувана в області організаційних відносин. Нагадаємо, що організаційні відносини - це взаємодія, протидія або нейтральне ставлення елементів усередині організації або поза нею.

Характеристика організаційної культури охоплює:

• індивідуальну автономність - ступінь відповідальності, незалежності та можливостей вираження ініціативи в організації;

• структуру - взаємодія органів та осіб, діючих правил, прямого керівництва та контролю;

• напрямок - ступінь формування цілей та перспектив діяльності організації;

• інтеграція - ступінь, до якої частини (суб'єкти) в рамках організації користуються підтримкою в інтересах здійснення скоординованої діяльності;

• управлінське забезпечення - ступінь, щодо якої менеджери забезпечують чіткі комунікаційні зв'язки, допомогу і підтримку своїм підлеглим;

• підтримку - рівень допомоги, яка надається керівниками своїм підлеглим;

• стимулювання - ступінь залежності винагороди від результатів праці;

• ідентифіковані - ступінь ототожнення працівників з організацією в цілому;

• управління конфліктами - ступінь разрешаемості конфліктів;

• управління ризиками - ступінь, до якої працівники заохочуються в інноваціях і прийняття на себе ризику.

Ці характеристики включають як структурні, так і поведінкові виміри. Та чи інша організація може бути піддана аналізу і детально описана на основі перерахованих вище параметрів і властивостей.

Узагальнюючи сказане, дамо більш загальне визначення організаційної культури.

Організаційна культура - це система суспільно прогресивних формальних і неформальних правил і норм діяльності, звичаїв і традицій, індивідуальних і групових інтересів, особливостей поведінки персоналу даної організаційної структури, стилю керівництва, показників задоволеності працівників умовами праці, рівня взаємного співробітництва і сумісності працівників між собою та з організацією, перспектив розвитку.

3.Формування команди:

• Етапи становлення команди і створення умов для її формування;

• Розподіл психофункціональних ролей;

• Ефективне використання особистого потенціалу партнерів в команді;

• Усвідомлення менти і загальної стратегії організації;

Основні підходи до формування команди

Використання методології управління проектами передбачає створення спеціальної групи (команди проекту), яка стає самостійним учасником проекту і здійснює управління інвестиційним процесом в рамках проекту. Ця група створюється на період реалізації проекту і після його завершення розпускається.

Команда проекту – це група співробітників, підпорядкованих менеджеру проекту, яка безпосередньо працює над здійсненням реалізації проекту. Команда проекту є основним елементом організаційної структури проекту.

Організаційна структура управління проектом – це сукупність взаємопов’язаних органів управління проектом та взаємовідносин між учасниками проекту.

Існує два основних підходи до формування команди проекту:

• Провідні учасники проекту (замовник та підрядник) створюють власні групи, які очолюють керівники проекту – відповідно від замовника та від підрядника. Ці керівники, в свою чергу, підпорядковуються одному проектному менеджеру.

• Для управління проектом створюється єдина команда на чолі з проектним менеджером. В цю команду включаються представники всіх учасників проекту у відповідності до затвердженого розподілу зон відповідальності.

Організація роботи команди проекту характеризується:

• чітким закріпленням прав та обов’язків кожного члена команди;

• послідовною орієнтацією на кінцевий результат;

Основними характеристиками команди є:

• Склад – це сукупність характеристик членів команди, важливих для її аналізу як єдиного цілого. Наприклад, чисельність, віковий склад, кваліфікація тощо.

• Структура – розглядається з точки зору функцій, які виконує кожен член команди, а також з точки зору міжособистісних відносин.

Фактори, що визначають принципи формування команди проекту:

• Специфіка проекту. Вона визначає формальну структуру команди, рольовий склад, перелік знань, вмінь, навичок, якими повинні володіти члени команди.

• Організаційно-культурне середовище. Зовнішнє середовище – це всі фактори, які не залежать від команди проекту, але впливають на її роботу. Внутрішнє середовище - це організаційна культура команди, вона включає способи розподілу влади, способи організації взаємодії між членами команди, способи розв’язання конфліктів, організція зовнішніх зв’язків тощо.

• Особистий стиль взаємовідносин керівника з членами команди. Цей стиль залежить від типу лідера.

Сучасна концепція лідерства виділяє такі типи керівників:

• лідер, який може організувати роботу команди на принципах самокерівництва є найбільш цінним, його називають суперлідером;

• сильний лідер, він впливає на членів команди шляхом застосування сили, санкцій, формального авторитету;

• транзактор – лідер, який організує ефективну роботу команди шляхом створення особливих форм комунікацій та інформаційних систем в команді;

• герой-візіонер – лідер, який впливає на людей силою власного переконання;

• пассіонарні особистості – лідери, які в змозі запропонувати іншим високі цілі та переконати членів команди в необхідності досягнення цих цілей.

Специфіка управління командою полягає в тому, що вона не є традиційною організацією, відповідна організаційна форма повинна бути індивідуально підібрана під конкретний проект. В цілому організаційні структури управління проектами належать до гнучких, органічних структур управління.

Для них характерним є відсутність детального розподілу обов’язків по видах робіт, невелика кількість рівнів управління, децентралізація прийняття рішень, індивідуальна відповідальність кожного члена команди за результати діяльності.