- •1. Порядок здійснення готівкових операцій у прихідних та видаткових касах банків
- •2. Посередницькі та депозитарні операції банків з цінними паперами.
- •Методичні основи здійснення оцінювання кредитоспроможності юридичних осіб.
- •6.Види та порядок здійснення міжнародних розрахунків.
- •7) Пкерекази коштів фізичних осіб у національній та іноземній валюті.
- •8. Поняття інвестиційного кредиту та його роль у розширеному відтворенні.
- •9. Експертиза та оцінка банками ефективності інвестиційних проектів.
- •10. Організація операційної діяльності банку.
- •12. Основні схеми надання та обліку кредиту: разовий кредит, кредитна лінія, овердрафт
- •14. Облік операцій з цінними паперами в торговому портфелі банку.
- •15. Аналіз структури власного капіталу банку, оцінка його вартості
- •16. Поняття регулятивного капіталу і методика його розрахунку та аналізу.
- •17.Аналіз структури зобов’язань банку витратності та ефективності формування і використання зобов’язань банку.
- •18. Аналіз якості кредитного портфеля з погляду ризику та захищеності від можливих втрат. Аналіз дотримання банком нормативів кредитного ризику.
- •19. Аналіз операцій з цінними паперами
- •20. Показники прибутковості та рентабельності банку. Декомпозиційний аналіз показників прибутковості
- •22. Аналіз і управління процентним ризиком банку
- •24. Особливості становлення Національного банку України і його статус.
- •25. Структура центрального апарату нбу.
- •26. Суть проблеми і основні фактори незалежності Національного банку України від органів виконавчої влади. Шляхи її вирішення в Україні.
- •27. Емісійні операції нбу
- •28. Режим валютних курсів. Основи їх визначення. Позитивні й негативні наслідки їх застосування. Роль нбу в регулюванні валютних курсів.
- •29. Управління золотовалютними резервами нбу.
- •30. Основні поняття та типи грошово-кредитної політики, її цільова спрямованість і місце в загальнодержавній економічній політиці.
- •31. Характеристика прямих інструментів монетарної політики (регулювання рівня процентних ставок, регулювання приросту кредитів, портфельні обмеження), їх застосування в Україні
- •32 Характеристика непрямих монетарних методів грошово-кредитної політики, їх переваги та недоліки і практика застосування Національним банком України.
- •33. Обовязкові резервні вимоги як інструмент грошово-кредитної політики
- •34.Організація роботи фгвфо в україні джерела формування його ресурсів
6.Види та порядок здійснення міжнародних розрахунків.
Міжнародні розрахунки – це регулювання платежів за грошовими зобов'язаннями та вимогами, які виникають між юридичними особами та громадянами різних країн на підставі економічних, політичних, науково-технічних, культурних та інших відносин.
Здійснення міжнародних розрахунків комерційними банками за зовнішньоекономічними операціями підприємств передбачає наявність договірних відносин між банками різних держав з метою виконання кожним із них для іншого певних операцій та послуг, пов’язаних з розрахунками між клієнтами та з власними відносинами. Вони оформляються кореспондентськими договорами, в яких визначаються види послуг, форми, порядок та умови надання: відкриття рахунків, підтвердження і виконання акредитивів та інших розрахункових операцій, розмір комісійної винагороди за послуги щодо ведення коррахунку, спосіб передавання та захисту інформації, строк договору, відповідальність і санкції за його порушення. Кореспондентські відносини між банками передбачають відкриття банками-резидентами кореспондентських рахунків у банках-нерезидентах, і навпаки.
Ці коррахунки підрозділяються на рахунки “Ностро”, “Лоро”. “Ностро” називається рахунок, відкритий даним банком у іншому комерційному банку. Рахунок “Ностро” відображається у банку-власника в активі, а в обслуговуючого банку-кореспондента – в пасиві балансу. Тому один і той самий коррахунок для банку-власника буде рахунком “Ностро” (Nostro), а для обслуговуючого банку – рахунком “Лоро”. В обслуговуючого банку-кореспондента “Лоро” відображається в пасиві балансу, а в банку-власника – в активі.
Форми міжнародних розрахунків, що застосовуються у міжнародній практиці, подібні до тих, які мають місце у внутрішньоекономічних розрахунках:
міжнародні розрахунки простим банківським переказом
міжнародні розрахунки з використанням інкасо,
міжнародні розрахунки з використанням документарного акредитиву,
міжнародні розрахунки із використанням електронних систем (СВІФТ, система міжнародних пластикових карток, Інтернет-банкінг тощо).
Інкасова форма міжнародних розрахунків здійснюється відповідно до Уніфікованих правил по інкасо/ERI, що видані Міжнародною торговою палатою. Ділиться на інкасо з попереднім акцентом документів та інкасо з негайною оплатою. З метою гарантії та прискорення платежу часто розрахунки здійснюються телеграфом.
Акредитивна форма розрахунків регламентується Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів/ERA 500. Документарний акредитив пов'язаний із представленням товарних документів, за якими банк бере на себе зобов'язання провести за дорученням імпортера оплату товарних документів експортеру чи акцептувати тратту.
Якщо ці стандартизовані процедури не використовуються, то зовнішньоторгові партнери можуть домовитися про "недокументарні платіжні угоди"; такими, наприклад, є:
попередня оплата (завдаток): оплата при видачі доручення;
авансовий платіж до або під час поставки;
чистий платіж (clean payment);
оплата з відстроченим терміном платежу (deferred payment).
