2. Посередницькі та депозитарні операції банків з цінними паперами.

Під посередницькими операціями з цінними паперами розуміють виконання доручень клієнтів у процесі емісії, або обігу ЦП шляхом вираження КБ інтересів перших, за їх рахунок та з правом контролю за здійсненням операцій клієнтами.

Усі посередницькі операції КБ з ЦП можна поділити на дві основні групи: емісійно-посередницькіта торгово-посередницькі. Комплекс емісійно-посередницьких операцій комерційного банку включає надання клієнтам таких послуг:

• розробкатехніко-економічного обгрунтування інвестиційних проектів, що включає оцінку потенційної ефективності й реалізованості проекту; розробка інвестиційних програм та підготовка проектної документації відповідно до міжнародних стандартів;

• формування оптимальних емісійних портфелів, тобто розробка програм залучення інвестицій клієнтами, підбір інструментів залучення грошових ресурсів, складання планів-графіків емісії боргових та пайових цінних паперів із обґрунтуванням оптимального співвідношення між ними,оцінки можливостей залучення грошових кошті в у різних регіонах, обгрунтування раціонального рівня дохідності за цінними паперами, що емітуються.

• андерайтинг (розміщення цінних паперів емітентів на ринку) здійснюється шляхом управління випуском цінних паперів за їх номінальною вартістю, тобто через визначення кількості цінних паперів, що реалізуються, з урахуванням інтересів та можливостей дилерів, структури капіталу і надійності партнерів. Операція андерайтингу як правило доповнюється гарантією емісії, що означає зобов'язання придбати нереалізовану частину випуску цінних паперів за фіксованою ціною, таким чином певною мірою звільняючи емітента від ризику нереалізації емісії. При таких умовах проходить короткострокове поєднання дилерських та емісійно-посередницьких операцій банку.

Андерайтинг передбачає два варіанти діяльності банку: в якості покупця, або в якості агента. Діяльність у якості агента урізноманітнюється трьома основними способами:

• прийняття зобов'язання реалізувати якомога більше ЦП з випуску, проте без повної фінансової відповідальності;

• прийняття зобов'язань реалізувати якомога більше ЦП з випуску, проте у межах певного терміну;

• прийняття зобов'язання виступити у ролі резервного каналу реалізації емісії при настанні певних умов (умовна гарантія).

Торгово-посередницькі операції комерційних банків із цінними паперами включають:

• формування оптимальних індивщуальних портфелів цінних паперів для великих інвесторів на основі аналізу поточного стану фінансового ринку та побудову цільових функцій інвестування на заданий період або дату;

• брокерські послуги (здійснення цивільно-правових угод із цінними паперами в якості повіреного або комісіонера), а також дилерські послуги (укладання угод із цінними паперами від свого імені та за свій рахунок шляхом здійснення котирувань цінних паперів із подальшим їх терміновим перепродажем клієнтам);

• надання коротко-, середньо- й довгострокових позик у процесі здійснення посередницької діяльності.

Таким чином, при виконанні дилерських послуг проходить короткострокове поєднання інвестиційнихіторгово-посередницьких операцій банків, а при наданні кредитів для купівлі цінних паперів — кредитних і торгово-посередницьких операцій. Дані особливості відкривають перед банками значні можливості для розвитку торгово-посередницьких операцій.

Депозитарні операції - це надання послуг щодо зберігання (депонування) цінних паперів незалежно від форми їх випуску, відкриття та ведення рахунків у цінних паперах, обслуговування операцій на цих рахунках (включаючи кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів), обслуговування операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів. Кліринг у даному разі - це отримання, звірення та поточні оновлення інформації, підготовка бухгал­терських та облікових документів, необхідних для виконання угод щодо цінних паперів, визначення вза­ємних зобов'язань, що передбачає взаємозалік, забез­печення та гарантування розрахунків за цими угодами.

Національна депозитарна система складається з двох рівнів: Нижній рівень - це зберігачі, які ведуть рахунки власників цінних паперів (рахунки в цінних паперах) та реєстратори власників іменних цінних паперів. Зберігачами можуть бути комерційні банки, які мають дозвіл Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, узгоджений з Нац банком, на збері­гання та обслуговування ЦП, та торговці ЦП. Реєстраторами є юридичні особи, які мають дозвіл на ведення реєстрів власників іменних ЦП(зберігачі теж можуть вести такі реєстри, але тоді їм не дозволяється здійснювати будь-які опера­ції з ЦП, реєстр власників яких вони ведуть).

Верхній рівень - це Національний депозитарій України і депозитарії, що ведуть рахунки в ЦП для зберігачів та здійснюють кліринг і роз­рахунки за угодами щодо ЦП. Депозитарії (локальні) створюються у формі відкритого акціо­нерного товариства, учасниками їх є не менше десяти зберігачів і вони здійснюють виключно депозитарну діяльність. При цьому частка одного учасника в статут­ному фонді депозитарію не може перевищувати 25 % цього фонду.

Клієнтами депозитаріїв є зберігачі, які уклали з ним депозитарний договір, емітенти щодо рахунків власних емісій, відкритих на підставі договорів про обслуговування емісії ЦП, інші депозитарії, що уклали договори про кореспондентські відносини.

Емітенти, що забезпечують випуск цінних паперів у документарному вигляді, виготовляють бланки сертифікатів ЦП: на кожний ЦП -один сертифікат, що називається одинарним серти­фікатом, або сертифікати, що відображають право їх власників одразу на кілька одинарних ЦП, - сумарні сертифікати.

При бездокументарній емісії весь випуск ЦП оформляється глобальним сертифікатом. Глобальні сертифікати містять усі реквізити, необхідні для сумарного сертифіката, а також загальні умови емісії й обігу даного виду ЦП.

Одночасне виготовлення двох чи більше серти­фікатів різних видів на один і той же цінний папір не допускається.

Депозитарії (чи зберігачі) можуть зберігати серти­фікати ЦП у двох формах: у відокремленій (індивідуальній, закритій); у колективній (відкритій).

Депозитарій (зберігач) має право із загального фонду ЦП колективного зберігання видавати будь-кому зі своїх депонентів належну їм кількість ЦП відкритого зберігання без спеціальної згоди на це інших власників паїв.

Зберігачі (депозитарії) виконують ще такі функції: реєстрацію прав власності на ЦП; обслуговування обігу ЦП, тобто зарахування ЦП на відповідні рахунки, списання з рахунків, переказ з одного рахунку в ЦП на інший рахунок у ЦП. Зберігачі (депозитарії) відкривають для себе раху­нок у ЦП («власне депо») тоді, коли хоча б один ЦП надійде на його балансовий облік.

Депозитарії можуть укласти між собою корес­пондентський договір і за допомогою кореспон­дентських рахунків у ЦП здійснювати операції з ЦП.

(3) Розрахунки із застосуванням розрахункових чеків, акредитивів

Під час здійснення безготівкових розрахунків у формі розрахункових чеків використовується такий платіжний інструмент, як розрахунковий чек.

Розрахунковий чек - це розрахунковий документ, що містить нічим не обумовлене письмове розпорядження власника рахунку (чекодавця) банку-емітентові, в якому відкрито його рахунок, про сплату чекодержателю зазначеної в чеку суми коштів. Чеки використовують лише для безготівкових перерахувань із рахунку чекодавця на рахунок отримувача коштів (чекодержателя).

При видачі чекової книжки банк проставляє в ній суму заброньованих коштів для оплати чеків. Оформляючи чеки, чекодавець заповнює корінець до нього, в якому проставляє суму невикористаних коштів. Такий же механізм при оформленні кожного наступного чека.

Чекодавець виписує чек під час здійснення платежу, передає його отримувачу коштів за отримані від нього товари чи надані послуги. Приймаючи чек до оплати за товари, чекодержатель перевіряє:

• відповідність його встановленому зразку;

• правильність заповнення;

• відсутність виправлень;

• відповідність суми корінця чека сумі, зазначеній на самому чеку;

• строк дії;

• достатність залишку ліміту за чековою книжкою для оплати чека;

• наявність на ньому чіткого відбитка штампа або печатки банку та даних чекодавця.

Далі розглянемо акредитивну форму розрахунків. Слід зазначити, що акредитив - це окремий договір від договору купівлі-продажу або іншого контракту, навіть якщо в акредитиві є посилання на них. Умови та порядок проведення розрахунків за акредитивами передбачаються в договорі між бенефіціаром і заявником акредитива.

За операціями з акредитивами всі зацікавлені сторони мають справу лише з документами, а не з товарами, послугами або іншими видами виконання зобов'язань, з якими можуть бути пов'язані ці документи.

Банк-емітент може відкривати такі види акредитивів:

• покритий - акредитив, за яким бронюються кошти платника;

• непокритий - акредитив, оплата за яким гарантується банком-емітентом за рахунок банківського кредиту.

Акредитив може бути відкличним або безвідкличним (зазначається в акредитиві).

Відкличний акредитив може бути змінений або анульований банком-емітентом у будь-який час без попереднього повідомлення бенефіціара. Усі розпорядження про зміни умов відкличного акредитива або його анулювання заявник може надати бенефіціарові лише через банк-емітент, який повідомляє виконуючий банк, а останній - бенефіціара.

Безвідкличний акредитив може бути анульований або змінений лише за згодою бенефіціара, на користь якого він був відкритий. Кожний акредитив призначається для розрахунків тільки з одним бенефіціаром і не може бути переадресований.

Закривають акредитив у разі:

1) закінчення строку дії акредитива (у всіх акредитивах обов'язково має передбачатися дата закінчення строку і місце подання документів для платежу);

2) відмови отримувача грошових коштів від використання акредитива до закінчення строку його дії, якщо це передбачено умовами акредитива;

3) повного або часткового відкликання акредитива платником, якщо таке відкликання передбачене умовами акредитива.