- •1. Порядок здійснення готівкових операцій у прихідних та видаткових касах банків
- •2. Посередницькі та депозитарні операції банків з цінними паперами.
- •Методичні основи здійснення оцінювання кредитоспроможності юридичних осіб.
- •6.Види та порядок здійснення міжнародних розрахунків.
- •7) Пкерекази коштів фізичних осіб у національній та іноземній валюті.
- •8. Поняття інвестиційного кредиту та його роль у розширеному відтворенні.
- •9. Експертиза та оцінка банками ефективності інвестиційних проектів.
- •10. Організація операційної діяльності банку.
- •12. Основні схеми надання та обліку кредиту: разовий кредит, кредитна лінія, овердрафт
- •14. Облік операцій з цінними паперами в торговому портфелі банку.
- •15. Аналіз структури власного капіталу банку, оцінка його вартості
- •16. Поняття регулятивного капіталу і методика його розрахунку та аналізу.
- •17.Аналіз структури зобов’язань банку витратності та ефективності формування і використання зобов’язань банку.
- •18. Аналіз якості кредитного портфеля з погляду ризику та захищеності від можливих втрат. Аналіз дотримання банком нормативів кредитного ризику.
- •19. Аналіз операцій з цінними паперами
- •20. Показники прибутковості та рентабельності банку. Декомпозиційний аналіз показників прибутковості
- •22. Аналіз і управління процентним ризиком банку
- •24. Особливості становлення Національного банку України і його статус.
- •25. Структура центрального апарату нбу.
- •26. Суть проблеми і основні фактори незалежності Національного банку України від органів виконавчої влади. Шляхи її вирішення в Україні.
- •27. Емісійні операції нбу
- •28. Режим валютних курсів. Основи їх визначення. Позитивні й негативні наслідки їх застосування. Роль нбу в регулюванні валютних курсів.
- •29. Управління золотовалютними резервами нбу.
- •30. Основні поняття та типи грошово-кредитної політики, її цільова спрямованість і місце в загальнодержавній економічній політиці.
- •31. Характеристика прямих інструментів монетарної політики (регулювання рівня процентних ставок, регулювання приросту кредитів, портфельні обмеження), їх застосування в Україні
- •32 Характеристика непрямих монетарних методів грошово-кредитної політики, їх переваги та недоліки і практика застосування Національним банком України.
- •33. Обовязкові резервні вимоги як інструмент грошово-кредитної політики
- •34.Організація роботи фгвфо в україні джерела формування його ресурсів
24. Особливості становлення Національного банку України і його статус.
Постановою ВРУ «Про введення в дію ЗУ «Про банки і банківську діяльність»» передбачалося створити на базі українського республіканського державного банку СРСР Національний банк України.
Ні структурно, ні методологічно, ні організаційно в березні 1991 року банк не відповідав вимогам, які ставляться.
З 1991 до 1999 року правовий статус НБУ визначався ЗУ «Про банк і банківську діяльність». Після прийняття Конституції України статус НБУ був підсилений. В травні 1999 року був прийнятий ЗУ «Про Національний банк України».
Головна функція НБУ забезпечення стабільності національної грошової одиниці та цінової стабільності. Загалом всі функції НБУ можна згрупувати в такі групи: регулюючі, контрольні, обслуговуючі.
Національний банк України зі статусом центрального емісійного банку держави був утворений у 1991 р. на базі Української республіканської контори Держбанку СРСР, яку було оголошено власністю України.
На сучасному етапі правовий статус Національного банку України визначається на двох рівнях: конституційному і спеціальному законодавчому.
Згідно з Конституцією Національний банк України — це центральний банк держави, основною функцією якого є забезпечення стабільності грошової одиниці. Конституція України, визначаючи особливий статус НБУ, установила повноваження Верховної Ради України і Президента України стосовно формування Ради Національного банку і призначення на посаду та звільнення з посади голови Національного банку.
На законодавчому рівні правове становище НБУ регулюється спеціальним законом «Про Національний банк України», який був ухвалений Верховною Радою України 20 травня 1999 р. Стрімкий розвиток банківської системи обумовив необхідність прийняття окремого закону про центральний банк країни, який би підвищував його відповідальність за забезпечення стабільності грошової одиниці, чітко окреслював його статус І місце в системі органів державної влади.
Згідно з законом Національний банк — це центральний банк України, особливий центральний орган державного управління, функції, операції, повноваження і принципи функціонування якого визначені в Законі. Про окремі функції (напрями діяльності) Національного банку згадується і в деяких нормах Закону України «Про банки і банківську діяльність».
НБУ за своїм правовим статусом є однією з найважливіших інституцій держави. Він не входить до жодної з гілок влади. Свою діяльність здійснює на засадах незалежності та економічної самостійності. Проте цей головний орган банківської системи з ряду питань є залежним від ВР Укр., перед якою і звітує про свою діяльність. Згідно Конституції Укр. ВР Укр призначає на посаду та звільняє з посади голову НБУ. Саме ВР Укр призначає половину складу Ради НБУ, а також заслуховує звіти його голови про діяльність банку. Іншу половину Ради – призначає Президент. Такий підхід дає можливість двом гілкам влади пропорційно, рівномірною мірою брати участь у формуванні складу Ради НБУ і здійснювати регулятивний вплив держави на фінансово-кредитну політику, її реалізацію. Рада НБУ відповідно до Конституції Укр – розробляє основні засади грошово-кредитної політики та здійснює контроль за її проведенням. Правовий статус Ради НБУ визначається законом. НБУ як економічно самостійна державна установа здійснює видатки, за рахунок власних доходів. Однак одержання прибутків не є метою діяльності НБУ.