22. Аналіз і управління процентним ризиком банку

Ризик зміни процентної ставки – це наявний або потенційний ризик для надходжень і капіталу, який виникає внаслідок несприятливої зміни процентної ставки.

В ідеальному випадку, коли всі банківські активи за строками точно відповідають зобов'язанням, за рахунок яких вони профінансовані, проблема впливу процентних ставок практично відсутня.

Процентний ризик для банку виступає як особливий об'єкт аналізу й управління, оскільки чистий процентний дохід банку залежить саме від ефективності управління ризиком.

Основними методами управління процентним ризиком є:

• Визначення процентної маржі та управління нею;

• Gap-менеджмент;

Важливою складовою стратегії ризику є розроблення заходів щодо зниження або запобігання ризику. Загалом, для заходів для мінімізації ризику вживається термін хеджування. Серед способів зниження процентного ризику слід окремо виділити натуральне хеджування (аналіз Duration), методику GAP-менеджменту

GAP – різниця між активами, чутливими до зміни процентної ставки і зобов’язаннями, чутливими до зміни ставки.

Геп менеджмент здійснюється за таким алгоритмом:

• баланс банку поділяється на процентну і непроцентну частину. У першу частину потрапляють усі активи, за якими нараховуються проценти, і всі пасиви, за якими нараховуються проценти. При розрахунках використовують тільки процентну частину балансу;

• групування процентних активів і пасивів за строками переоцінки чи погашення, а також за певними часовими інтервалами (доцільно виділити періоди до 1 міс; 1—3 міс; 3—6 міс; 6 міс. — 1 рік; більше року)

• розрахунок GAP на різних інтервалах; обчислення показника GAP (як різниці чутливих активів та величини чутливих зобов'язань), кумулятивний геп (сума кумулятивного гепу за попередній період плюс геп за поточний), коефіцієнта GAP (як відношення чутливих активів до чутливих зобов'язань), індексу процентного ризику (кумулятивний геп по модулю поділено на сукупні чутливі активи помножено на 100) Індекс процентного ризику показує, яка частина активів (якщо GAP > 0) чи пасивів (якщо GAP < 0) наражається на ризик зміни процентної ставки, може змінити свою вартість і вплинути на розмір банківського прибутку., зміна процентної маржі ( прогнозована ринкова ставка мінус поточна помножено на кумулятивний геп).

На практиці геп має такі недоліки:

• повного захисту від процентного ризику не гарантує навіть ситуація нульового гепу;

• необхідною передумовою ефективного використання гепу є якісний і точний прогноз зміни ринкової процентної ставки;

• ефективність управління за методом геп менеджменту значною мірою залежить від правильності вибору часових інтервалів;

• перехід від додатного до відємного гепу або навпаки вимагає певного часового інтервалу;

Професіоналами банківської справи у випадку, коли аналіз доводить, що GAP — позитивний, пропонується кілька варіантів заходів : • не робити нічого, очікуючи зростання ринкового проценту ; • збільшити обсяг пасивів з перемінними ставками ; • придбати цінні папери з фіксованими ставками або збільшити обсяги кредитування . За негативного GAP рекомендуються такі заходи : ♦ не робити нічого в очікуванні падіння процентних ставок ; ♦ додатково залучити пасиви зі змінними ставками ; ♦ не робити вкладень у цінні папери з фіксованими ставками або з фіксованим купонним доходом, зменшити частку таких цінних паперів у портфелі активів . Головна ідея GAP-менеджменту полягає в тому, що розмір та вид GAP мають бути адекватними змінам процентних ставок : — якщо значення GAP додатне, зі зростанням процентних ставок маржа зростатиме, і навпаки, у разі зниження процентних ставок маржа зменшуватиметься ; — якщо значення GAP від'ємне, зі зростанням процентних ставок маржа зменшуватиметься, а з їх зниженням — збільшуватиметься.

Дюрація використовується при оцінці цінних паперів і визначає середній термін окупності ЦП або середній період використання активних чи пасивних операцій. (дюрація активів *активи = дюрація зобов’язань*зобов’язання + дюрація капіталу*капітал)

Методи управління процентними ризиками:

• прогноз поведінки ринків;

• встановлення процентних коридорів;

• розподіл ризиків між позичальником і банком;

• диверсифікація позичальників;

• укладання дериватив них угод;

• управління гепом для управління ризиком;

(23.) Суть і різновиди рейтингових оцінок діяльності банку.

Рейтингова оцінка діяльності комерційного банку являє собою комплексну систему вимірювання кредитоспроможності банків або так звану надійність комерційних цінних паперів банку, інвестиційну надійність банку,страхову надійність, і базується на фінансових показниках роботи банку та даних балансу. Рейтинг банку в цілому складається з виведення вільної оцінки за різними напрямами діяльності, на яких базується та чи інша система рейтингування. Основним принципом рейтингу є визначення стану окремої установи серед йому подібних з використанням різноманітних методик обробки зібраної інформації. Також слід зауважити, що рейтинг насамперед є важливим інструментом визначення інвестиційної привабливості суб'єкта, що виражається в умінні його менеджменту професійно і прибутково працювати в такій складній сфері, як банківська сфера. У міжнародній практиці рейтингове оцінювання може проводитися на різних рівнях. Насамперед, це можуть бути Центральні банки чи державні органи нагляду за банківською системою. Так наприклад, В США рейтингову оцінку проводить Федеральна Резервна Система, в Німеччині - Міністерство фінансів. Єдиної системи рейтингування банків не існує, цьому насамперед передує те, що банки різні за функціональним призначення, за спектром операцій та послуг за складом клієнтів, за територіальною ознакою. Тому у банківський практиці існує два підходи до оцінювання діяльності банків: по-перше це порівняння фактичних показників окремого банка з показниками першокласного, або ще можна сказати з бажаними показниками діяльності, та по-друге це визначення рейтингу експертним методом, тобто в залежності від оцінюваної банківської установи вибирається коло обов'язкових та додаткових показників, які на думку експерта повинні повністю відображати стан суб'єкта.

Тобто, рейтинг - це метод порівняльної оцінки кількох банків. Під рейтингом розуміють процес кількісного вимірювання чи оцінки, що дають змогу порівняти певну виміряну кількість чи вартість з критерієм чи стандартом певного класу, розряду, або рангу. У результаті проводиться групування банків у певній послідовності у міру спадання класифікаційної ознаки. Іншими словами, рейтинг - це встановлення узагальнюючої оцінки фінансового стану банку за стандартизованою системою показників, що дає змогу розглядати усі банки з єдиного погляду.

Під час проведення узагальнюючої оцінки (рейтингу) банку необхідно використовувати стандартизовану систему, за допомогою якої аналізуються основні показники фінансового стану банку. Такою є загальновідома система «CAMEL», на базі якої (з урахуванням специфічних особливостей національної банківської системи) визначається рейтинг комерційних банків України.

«С» (Capital adequacy) - адекватність капіталу; оцінка капіталу банку з погляду його достатності для захисту інтересів вкладників;

«A» (Asset quality) - якість активів; можливість забезпечення повернення активів, а також вплив проблемних кредитів на загальний фінансовий стан банку;

«М» (Management) - менеджмент; оцінка методів управління банківської установи з урахуванням ефективності її діяльності, порядку роботи, методів контролю і виконання встановлених законів і правил;

«Е» (Earnings) - надходження або рентабельність; оцінка рентабельності банку з погляду достатності його доходів для перспектив розширення банківської діяльності;

«L» (Liquidity) - ліквідність; система визначає рівень ліквідності банку з погляду її достатності для виконання як звичайних, так і непередбачених зобов'язань.

CAMAL передбачає аналіз найважливіших компонентів стабільності комерційних банків (капіталу, активів, менеджменту, ліквідності, прибутковості). Діяльність банку оцінюється за кожним із зазначених вище напрямів, потім виводиться узагальнена оцінка (використовується п'ятибальна шкала: чим більше балів, тим нижчий рейтинг) Тарас Савченко «Публічна система комплексної оцінки діяльності банків як інструмент підвищення якості інформації про банки» - К.: Вісник НБУ, жовтень 2006

CAMAL загально прийнята стандартизована система, але її використання не завжди є можливим, тому широкого використання набули й інші системи рейтингування, зокрема методика Кромонова та методика Euromoney. Розрахунок рейтингової оцінки за методикою Кромонова включає в себе три етапи. На першому етапі проводиться визначення абсолютних параметрів на основі балансу, на другому - обчислення параметричних коефіцієнтів, на останньому - розрахунок поточного індексу надійності. Методика Euromoney була розроблена Асоціацією комерційних банків Латвії на базі методики розрахунку рейтингу ефективності банків Euromoney із заміною якісних факторів на показники достатності капіталу, величини балансового капіталу та активів. Крім вище згаданих існує також методика рейтингової оцінки О.Б. Ширінської, яка була впроваджена в практику вироблення лімітної політики «Кредитімпекс Банку»