19. Аналіз операцій з цінними паперами

Аналіз операцій з цінними паперами починають із загальної оцінки масштабів інвестиційної діяльності банку. Цей аналіз проводиться за допомогою таких показників: питома вага інвестиційних активів у загальних активах:

Іцп = Кошти, що інвестуються на придбання цінних паперів / Активи банку, всього;

коефіцієнт інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (Н11), який розраховується за такою формулою: Н11 = Кінв1/ (К+ЦП+В)

де Кінв1 — кошти, які інвестуються в цінні папери за кожною установою; К — регулятивний капітал банку; ЦП — цінні папери в портфелі банку на інвестиції; В — вкладення в асоційовані та дочірні компанії.

Значення цього коефіцієнта не повинно перевищувати 15 %;

норматив загальної суми інвестування (Н12), який розраховується за формулою: Н12 = К інв заг/ (К+ЦП+В)

де Кінв.заг — загальна сума коштів, що інвестуються на придбання акцій різних юридичних осіб. Значення цього коефіцієнта не повинно перевищувати 60 %.

Наступним кроком є аналіз динаміки інвестиційних активів, який проводиться за допомогою стандартних показників: абсолютний приріст інвестиційних активів; темп зростання інвестиційних активів; темп приросту інвестиційних активів.

На наступному етапі треба проаналізувати зміни в структурі операцій з цінними паперами за напрямками діяльності. За кожним напрямком діяльності комерційного банку з цінними паперами необхідно провести додатковий аналіз. Наприклад, за кожним видом цінних паперів розраховується їх питома вага за термінами їх погашення, зокрема для облігацій у термін: до 30 днів; від 31 до 90 днів; більше 90 днів.

Такий аналіз є досить важливим для узгодження активів та пасивів за термінами та сумами з метою зниження ринкового ризику.

Необхідним етапом в аналізі є визначення джерел придбання цінних паперів: їх питома вага у портфелі інвестицій, що придбавались за рахунок прибутку, котрий залишився в розпорядженні банку; частка паперів для брокерської діяльності (для перепродажу) за рахунок власних та залучених коштів; частка інвестицій, придбаних за дорученням клієнтів за їх рахунок.

Значущість операцій з цінними паперами в діяльності банку характеризується такими показниками: розмір операцій з цінними паперами на 1 грн.: а) капіталу банку; б) статутного капіталу; питома вага операцій з цінними паперами в загальній сумі активів банку.

 Завершується аналіз операцій з цінними паперами розрахунком показників ефективності. Для характеристики ефективності та доцільності операцій з цінними паперами використовуються показники: дохідності; рентабельності; прибутковості; зіставлення питомої ваги прибутку від операцій з цінними паперами в загальній сумі прибутку з питомою вагою цих операцій у загальній сумі активу.

20. Показники прибутковості та рентабельності банку. Декомпозиційний аналіз показників прибутковості

Прибуток – сума, на яку доходи банку перевищують витрати. Фактори, що обумовлюють суму прибутку до оподаткування: - обсяг капіталу банку (К), рівень ефективності використання активів банку - дохідність активів da, мультиплікативний ефект капіталу (Мк); рентабельність доходу (Rd).

Показники прибутковості:

Прибутковість активів - показник ROA: ROA=ЧП / А*100%

Цей показник може застосовуватися для загальної оцінки ефективності використання активів (майна) банку і для оцінки діяльності керівництва банку. Він відображає внутрішню політику банку, професіоналізм його менеджерів, які підтримують оптимальну структуру активів і пасивів щодо доходів і витрат. Оптимальне значення показника — 1,00 (мінімальне - 0,75).

Прибутковість капіталу - показник ROE=ЧП / К*100%

Показник призначений для визначення ефективності використання коштів власників банку. Значення цього показника може перебувати в межах 10—15%, хоча оптимальне значення - не менше ніж 15%.

Чистий спред – показник за допомогою якого можна оцінити ефективність операційної діяльності банку:

Чистий серед= (% отримані / Позики)*100 – (% сплачені / Підпроц зобовязання)*100

Він характеризує необхідну мінімальну різницю між ставками за активними і пасивними операціями, яка дасть змогу банку покривати витрати, але не принесе прибутку Мін значення - 0%, оптимальне - не менше ніж 1,25%.

Чиста процентна маржа= (Доходи від % - Витрати від %) / Активи

За допомогою показника чистої процентної маржі можна проаналізувати здатність банку приносити чистий процентний дохід, використовуючи загальні активи. Маржа слугує для покриття витрат банку і ризиків, включаючи інфляційний, створення прибутку. Оптимал— 4,5%.

Інший операційний дохід до загальних активів. Цей коефіцієнт показує залежність банку від непроцентних (нетрадиційних) доходів. Збільшення цього коефіцієнта може свідчити про рівень диверсифікації в платні, фінансові послуги чи нездорове намагання досягти спекулятивного прибутку для покриття дефіциту основного процентного доходу. Оптимальне значення — 1%.

Чист операц дохід до заг Активів= (Чист % дохід + Інш операц дохід)/А

Декомпозиційний аналіз показників прибутковості. дозволяє дослідити залеж­ність між показниками прибутковості і ризику банку та виявити вплив окремих чинників на результати його діяльності. У методиці декомпозиційного аналізу прибутковість банку оцінюється показниками ROE (прибутковість капіталу) та ROA (прибутковість активів), а показником ризику банку служить муль­типлікатор капіталу. Використовують три моделі:

ROE = ROA · МК

Ця формула вказує на взаємозв’язок прибутку із джерелами формування банківських ресурсів, а точніше — зі співвідношенням власних та залучених коштів. Що вищий прибуток, то ризикованішою має бути структура банківського балансу за інших однакових умов.

ROE=da * Mk * Rd - Розширена модель факторного аналізу

Третій варіант моделі: ROE=Прибутковість*Маржа приб*da*Mk

Прибутковість – характеризує ефективність управління податками, маржа прибутку – відображає ефективність контролю банку за витратами.

Ще один показник – Мультиплікативний ефект капіталу (МЕК) полягає в ефективному залученні і використанні платних грошових коштів.

МЕК = {[(П + ПВ): А] • 100 - ПС} • МК

Значення мультиплікативного ефекту капіталу дозволяє визначити:

якість вхідних та вихідних фінансових процентних потоків або рівень управління спредом (різницею між процентними ставками за розміщені активи і залучені платні грошові ресурси);

ефективність структури власного і залученого капіталу банку. Від'ємне значення показника свідчить, що банк «переступив» рівеньпозитивного впливу мультиплікатора капіталу на рентабельність його діяльності, і необхідне оперативне втручання із метою "заморожування» активів та їх реструктуризації чи додаткового збільшення капіталу банку.

21. Аналіз і управління валютним ризиком.

Валютний ризик - це наявний або потенційний ризик для надходжень і капіталу, який виникає через несприятливі коливання курсів іноземних валют і цін на банківські метали.

Залежність між величиною прибутків (збитків), одержаних у результаті утримання банком відкритої валютної позиції, та змінами валютних курсів на ринку, описується аналітичною моделлю:

де - прибуток (збиток) від переоцінювання валютних коштів у зв’язку зі зміною валютного курсу; та - прогнозний та поточний валютні курси;

- валютна позиція банку.

Методи управління валютним ризиком банківської діяльності

• прогнозування динаміки валютного курсу;

• управління відкритою валютною позицією;

• робота з різними валютами (диверсифікація ризику);

• встановлення персональних лімітів відкритої позиції на дилерів;

• розподіл валютного ризику шляхом укладення угод типу форвард, своп, опціон (хеджування);

• аналіз і прогнозування міжнародних валютних ризиків.