45. Права та обов'язки чоловіка та дружини

Правовідносини між подружжям є наслідком вступу в шлюб. Закон регулює особисті і майнові відносини подружжя на основі принципу рівноправності чоловіка і жінки. Особисті правовідносини, на відміну від майнових, не мають економічного змісту.

До особистих немайнових прав подружжя належать: право вибору прізвища при укладанні і розірванні шлюбу, право на спільне вирішення питань життя сім'ї, в тому числі питань виховання дітей; право на вільний вибір занять, професій, право дання згоди на усиновлення дитини іншим чоловіком тощо. До особистих немайнових прав подружжя Сімейний кодекс також відносить право на материнство та батьківство. Це означає, що дружина має право на материнство. Небажання чоловіка мати дитину або нездатність його до зачаття дитини може бути причиною розірвання шлюбу. Так само і чоловік має право на батьківство, і якщо дружина відмовляється від народження дитини або нездатна до її народження, це також може бути причиною розірвання шлюбу. Закон визначає, що позбавлення жінки можливості народити дитину (репродуктивної функції), як і позбавлення чоловіка можливості здійснення репродуктивної функції у зв'язку з виконанням ними конституційних, службових, трудових обов'язків або в результаті протиправної поведінки щодо них, є підставою для відшкодування завданої їм моральної шкоди.

Сімейне законодавство визначає право дружини та чоловіка на особисту свободу, у зв'язку з чим дружина і чоловік мають право на вибір місця свого проживання. Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, як і до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням прав дружини (чоловіка) на особисту свободу і може мати наслідки, визначені законом. Дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань.

Майнові правовідносини подружжя можна поділити на два види: правовідносини подружжя з приводу їх майна, що їм належить, і аліментні правовідносини подружжя. Майно, що належить подружжю, поділяється на спільне майно і особисте (роздільне). Спільним майном вважається майно, нажите подружжям під час шлюбу. Таке майно належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, якщо навіть один з них не мав з поважних причин (навчався, вів домашнє господарство, доглядав за дітьми, хворів тощо) самостійного заробітку й доходу. Вважається, що кожна річ, набута під час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на основі спільної сумісної власності, незалежно від стану шлюбних стосунків. Цей розподіл можливий за згодою між подружжям, а в разі спору – в судовому порядку. Майно подружжя ділиться в натурі. Неподільні речі присуджуються судом одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна іншому з подружжя.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення іншими із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Закон визначає майно, яке є особистою власністю дружини або чоловіка, а саме:

- майно, набуте нею (ним) до шлюбу;

- майно, набуте нею (ним) під час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку успадкування;

- речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя;

- премії, нагороди, які вона (він) одержали за особисті заслуги;

- кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речей, які їй (йому) належали, а також відшкодування завданої при цьому моральної шкоди;

- страхові суми, одержані нею (ним) за обов'язковим або добровільним особистим страхуванням.

Якщо у придбання майна вкладено крім спільних коштів ще й кошти, що належали особисто одному з подружжя, то відповідна частка від цього майна є його особистою приватною власністю. Коли річ, що належить одному з членів подружжя, плодоносить, дає приплід або дохід (дивіденди), він є власником цих доходів. Той з подружжя, хто є власником майна, визначає режим володіння та користування ним з урахуванням інтересів сім'ї і насамперед дітей.

До роздільного майна подружжя належить майно, придбане до шлюбу або не внаслідок спільної праці подружжя. Кожен з подружжя самостійно володіє, користується і розпоряджається роздільним майном.

Подружжя зобов'язані матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що інший із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Непрацездатним вважається той із подружжя, хто досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом І, II, III групи. Один із подружжя вважається таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Права на утримання не має той із подружжя, хто негідно поводився у шлюбних відносинах, а також той, хто став непрацездатним у зв'язку із вчиненням ним умисного злочину, якщо це встановлено судом. За рішенням суду аліменти присуджуються з дня подання заяви, як правило, у грошовій формі. Вони сплачуються щомісячно, але за взаємною згодою можуть бути сплачені наперед. Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення.

Право на утримання одного з подружжя, а також право на утримання, яке особа має після розірвання шлюбу, припиняється у разі поновлення його працездатності, а також реєстрації ним повторного шлюбу. Право одного з подружжя на аліменти, які були присуджені за рішенням суду, може бути припинене судовим рішенням, коли одержувач аліментів перестав потребувати матеріальної допомоги або платник аліментів, неспроможний надавати матеріальну допомогу. Якщо жінка та чоловік тривалий час проживають однією сім'єю, але свої відносини не реєструють, тобто не перебувають у офіційному шлюбі, той з них, хто став непрацездатним під час спільного проживання, має право на утримання після розірвання шлюбу.