- •Відповіді до питань, що виносяться на державний іспит з цсп
- •Поняття і предмет цивільного права
- •Поняття і склад (елементи ) цивільних правовідносин
- •Поняття та загальна характеристика цивільної правоздатності
- •Місце проживання фізичної особи
- •Поняття та види цивільної дієздатності
- •Визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення померлою
- •Поняття та ознаки юридичної особи
- •Поняття і види об'єктів цивільних прав
- •Речі як об'єкти цивільних прав
- •Особисті немайнові блага як об'єкти цивільних прав
- •Поняття і види юридичних фактів в цивільному праві
- •Поняття та класифікація правочинів
- •Форма правочину та наслідки її недотримання
- •Поняття і види представництва
- •Доручення
- •Строки в цивільному праві
- •Поняття власності та права власності
- •Набуття та припинення права власності
- •Право спільної часткової (дольової) власності
- •Право спільної сумісної власності
- •Форми захисту права власності
- •Захист авторських і суміжних прав
- •Суб'єкти прав на винаходи, промислові зразки, корисні моделі
- •Право на знаки для товарів та послуг
- •Поняття та види зобов'язань
- •Умови виникнення зобов'язань
- •Забезпечення виконання зобов'язань
- •Неустойка (пеня, штраф)
- •Поняття договору. Види договорів
- •Укладання, зміна і припинення договорів (оферта, акцепт)
- •Умови тлумачення та виконання договору
- •Зміст договору купівлі-продажу
- •Договір поставки
- •Договір дарування
- •Договір довічного утримання
- •Договір перевезення
- •Договір найму (оренди)
- •Поняття і види спадкування
- •Спадкування за заповітом
- •Вимоги до заповіту.
- •Прийняття та оформлення спадщини
- •Розподіл спадкового майна
- •Поняття і значення шлюбу
- •Умови і порядок укладання шлюбу
- •Права та обов'язки чоловіка та дружини
- •Припинення шлюбу
- •Визнання шлюбу недійсним
- •Встановлення походження дитини
- •Особисті правовідносини батьків та дітей
- •Майнові правовідносини батьків та дітей.
Поняття та загальна характеристика цивільної правоздатності
Суб'єктами цивільно-правових відносин є фізичні та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим і територіальні громади, які вступають між собою в цивільно-правові відносини з приводу особистих немайнових благ, майна, підприємницької діяльності.
Для визнання осіб суб'єктами цивільного права необхідна наявність цивільної правосуб'єктності, тобто їхньої право – та дієздатності.
Цивільною правоздатністю називається здатність особи мати цивільні права і нести цивільні обов'язки. Така правоздатність визнається однаковою мірою за всіма фізичними особами незалежно від їх віку, стану здоров'я та інших факторів і є передумовою виникнення суб'єктивного права.
Правоздатність у фізичної особи виникає від дня народження і припиняється з її смертю (або з оголошенням ЇЇ померлою). Це означає, що ще до народження людини суспільство, держава вже визначили для неї коло прав, а сам факт народження свідчить про набуття людиною цих прав.
З цього випливає, що для визнання особи правоздатною потрібно, щоб вона народилась живою.
Зміст цивільної правоздатності. Під змістом правоздатності фізичної особи розуміють перелік цивільних прав і обов'язків, які можуть належати їй. Цивільне законодавство України встановлює, що фізична особа може мати:
• особисті немайнові права;
• майно на праві власності;
• право користування житловими приміщеннями;
• право на підприємництво;
• право заповідати та успадковувати майно;
• бути стороною в договорі.
Фізична особа здатна мати всі інші цивільні права, не передбачені Конституцією України, Цивільним кодексом України, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам громадянського суспільства. Вона здатна мати також обов'язки, які виникають як у власника, так і у сторони в договорі, а також як учасника інших цивільних правовідносин, передбачених законами.
Як бачимо, зміст цивільної правоздатності визначається законом, але перелік цих прав не є вичерпним.
Цивільну правоздатність не можна змінити або обмежити за волею окремих осіб. Правочин, що обмежує можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права та обов'язки, є нікчемним.
Місце проживання фізичної особи
Індивідуалізуючою ознакою фізичної особи є її місце проживання. Держава не визначає місця проживання фізичної особи, яка сама його вибирає. Точне визначення місця проживання має велике значення для стійкості цивільних правовідносин, для належного захисту цивільних прав. З місцем проживання закон пов'язує виникнення і припинення багатьох юридичних фактів, що можуть так чи інакше впливати на немайновий і майновий стан особи (визнання фізичної особи безвісно відсутньою, оголошення померлою, відкриття спадщини та ін.)
Місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Особа, яка досягла 14 років, може вільно обирати собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла 10 років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) чи одного з них, з ким вона проживає, або місцезнаходження навчального закладу чи органу охорони здоров'я, в якому вона проживає. Особа може мати кілька місць проживання.
Місцем проживання недієздатної особи є місце проживання її опікуна або місцезнаходження відповідної організації, яка виконує щодо неї функції опікуна.