2. Організація роботи по прогнозуванню та вибір методів прогнозування

Організація роботи по прогнозуванню являє собою комплекс взаємозв’язаних заходів, напрямлених на створення умов для прогнозування корисного ефекту і елементів сукупних затрат по продукції з метою підготовки інформації для прийняття оперативних і стратегічних рішень. Задачами організації роботи по прогнозуванню є:

• збір і систематизація необхідної інформації для прогнозування;

• підготовка спеціалістів, які володіють основними прийомами і методами прогнозування;

• формування і організація функціонування робочих органів прогнозування, інтегрованих з існуючими службами управління.

Раціональна організація робіт по прогнозуванню повинна забезпечувати оперативне отримання варіантів розвитку якісних характеристик досліджуваного об’єкта, умов його виробництва і споживання, тенденцію зміни корисного ефекту і елементів затрат по стадіях життєвого циклу об’єкта та зменшення затрат засобів і часу на проведення прогнозування.

Виконання цих вимог можливе при дотриманні наступних принципів організації робіт по прогнозуванню:

Принцип адресності заключається у виконанні прогнозів для конкретної науково-дослідної або проективної організації, підприємства – виробника об’єкта.

Принцип паралельності проведення робіт по прогнозуванню різними службами використовується для скорочення часу збирання і обробки вихідної інформації та виконання самого прогнозу.

Принцип безперервності заключається в систематичному збиранні та обробці поступаючої інформації навіть після виконання прогнозу для внесення необхідних корективів по мірі необхідності.

Принцип прямо точності передбачає суворо доцільну передачу інформації від одного виконавця до іншого по найкоротшому шляху.

Принцип автоматичності є одним з основних для скорочення часу і затрат на збір і обробку вихідних даних та виконання прогнозування.

Принцип адекватності допомагає точніше оцінити імовірність реалізації виявленої тенденції, зміни корисного ефекту та затрат на його отримання. Для використання принципу адекватності необхідно застосувати кількість оцінки показників якості і затрат, економіко-математичні методи і моделі управління.

Принцип альтернативності прогнозування зв’язаний з можливістю розвитку об’єкта, окремих його компонентів і технологій виготовлення, з різними затратами в залежності від використання тих чи інших принципів, закладених в конструкцію або технологію. Імовірнісний характер прогнозування відображає наявність випадкових процесів і відхилень при збереженні стійкості прогнозованих тенденцій. На формування альтернатив впливають конкретні цілі задоволення певних потреб і скорочення затрат на досягнення цих цілей.

Принцип адаптивності заключається у вивченні і максимальному використанні факторів зовнішнього і внутрішнього середовища, як системи, в пристосуванні методів і параметрів прогнозування до цих факторів, до конкретної ситуації.

Прогнозування, будучи невід’ємною часиною планування, виконує в ньому функції імовірнісного, альтернативного передбачення майбутнього на основі розкриття і вимірювання об’єктивних тенденцій.

При розробці прогнозів можна виділити наступні етапи: збір, аналіз і коректування матеріалів о прогнозуванню, аналіз існуючих тенденцій і проблем, розробка прогнозів в складі комплексної програми.

Структура прогнозу обумовлена термінами, на які він розробляється, а також основними напрямками науково-технічного розвитку, які перш за все залежать від “тривалості життя” тенденцій, що склалися за попередній період. Чим більш стійкий характер носять ці тенденції, тим ширшим може бути горизонт прогнозування.

Різні відтворювальні процеси мають різну швидкість протікання, різну тривалість циклу. Прогноз є перед плановим документом і тому його запровадження на практиці означає розробку науково обґрунтованого, оптимального плану на основі використання планів прогнозу.

Якість прогнозу залежить від правильно вибраного методу прогнозування оскільки:

• забезпечує функціональну повноту, достовірність і точність прогнозу;

• зменшує час і матеріальні затрати на прогнозування.

На вибір методу прогнозування впливають:

• суть проблеми, що підлягає вирішенню;

• динамічні характеристики об’єкта прогнозування в ринковому середовищі;

• вид і характер наявної інформації, типове уявлення про об’єкт прогнозування;

• комбінація фаз життєвого, ринкового циклу товару або послуги;

• період випередження прогнозу і його співвідношення з тривалістю ринкового, життєвого циклу, циклу розробки і модифікації товару;

• вимоги до результатів прогнозування і іншої особливості конкретної проблеми.

Всі перераховані фактори повинні розроблятись в системній єдності, лише неістотні можуть виключатися із розгляду. Той, хто прогнозує в результаті перед прогнозованих досліджень повинен структурувати інформацію про об’єкт прогнозування, проаналізувати її і, вибравши, повинен залишити ту, яка відповідає умовам прогнозу.

При підготовці рішення про вибори методів прогнозування рекомендується виділити ті з них, які можуть бути застосовані до умов задачі. Ті методи, які застосовувати не можна виключають.

На практиці, вибираючи метод прогнозування, рекомендується враховувати два найбільш важливі фактори – затрати і точність. Слід вияснити, скільки грошей виділено на підготовку прогнозу, яка можлива ціна спрогнозованих помилок і вихід. Кращий прогноз, як правило, оптимально поєднує точність і вартість.

При виборі методу прогнозування треба враховувати:

• наявність статистичних даних за певний період;

• компетентність прогнозиста та наявність електронної вирахувальної техніки;

• час, необхідний для збору і аналізу інформації.

В ряді випадків для отримання незалежних прогнозів використовують одночасно декілька методів.

Вимоги до прогнозів:

• своєчасність, з визначеним ступенем точності і визначеності інших показників;

• надійність, виражена в знакових одиницях (доларах, одиницях продукції, обладнанні, кваліфікації персоналу і т.д.) і зафіксована на папері;

• простота методики прогнозування для розуміння та використання.