2. Принципи та класифікація управлінських рішень

До основних завдань прогнозування відносяться:

• виявлення основних тенденцій, які мають вплив на попит на певні товари;

• розробка прогнозу ринкової потреби в кожному конкретному виді споживчої вартості;

• вибір факторів, що мають істотний вплив на величину корисного ефекту прогнозованої продукції;

• вибір методу прогнозування і періоду випередження прогнозу;

• прогнозування показників якості нової продукції з врахуванням впливу окремих факторів;

• прогнозування організаційно-технічного рівня виробництва по стадіях життєвого циклу продукції;

• оптимізація прогнозних показників якості по критерію максимального корисного ефекту при мінімальних сукупних затратах за життєвий цикл продукції;

• обґрунтування економічної доцільності розробки нової або підвищення якості і ефективності старої продукції виходячи з наявних ресурсів.

Для якісного і своєчасного виконання перерахованих завдань, прогнозування повинне здійснюватись із дотриманням наступних принципів: системність, комплексність, безперервність, варіантність, адекватність і оптимальність.

Принцип системності вимагає взаємозв’язків і су підлеглості прогнозів розвитку об’єктів прогнозування і прогностичного фону.

Принцип безперервності вимагає коректування прогнозу по мірі надходження нових даних про об’єкт прогнозування або прогнозний фон. Коректування прогнозів повинне бути дискретним, причому оптимальні терміни поновлення прогнозів можуть бути виявлені тільки по результатах практичного використання. Для цього дані про результати реалізації прогнозів, уточнення потреб, зміна тенденцій розвитку об’єкта або прогнозного фону повинні періодично надходити до розробника прогнозу.

Принцип адекватності прогнозу об’єктивним закономірностям характеризує не лише процес виявлення, але й оцінку стійких тенденцій і взаємозв’язків у розвитку виробництва і створенню теоретичного аналога реальних економічних процесів з їх повною і точною імітацією. Реалізація принципу адекватності передбачає врахування ймовірного характеру реальних процесів, пануючих тенденцій і оцінку ймовірності реалізації виявленої тенденції.

В результаті оптимізації прогнозних значень корисного ефекту і затрат по критерію максимізації економічного ефекту із багатьох альтернативних варіантів повинен бути вибраний найкращий.

Враховуючи значне дублювання інформації, яка використовується при прогнозуванні, доцільно використовувати для цих цілей єдині бази даних, сформовані за належністю до окремих об’єктів прогнозування. В цьому випадку проблему інформаційного забезпечення науково–технічного прогнозування вирішувати комплексно з розвитком системи автоматизованого управління.

Використання інформаційної бази АСУ для вирішення задач прогнозування в значній мірі знижує об’єм затрат праці на збирання, підготовку вихідних даних, дозволяє сконцентрувати зусилля ОПР на змістовій частині цього процесу.

В літературі приводяться різні класифікації методів прогнозування. Практичне забезпечення того чи іншого методу прогнозування визначається такими факторами, як об’єкт прогнозу, його точність, кваліфікація прогнозиста і інше.

Розглянемо коротку характеристику основних методів прогнозування.

1. Нормативний метод прогнозування може здійснюватися при наявності якісної нормативної бази по всіх стадіях життєвого циклу об’єкту прогнозування. Забезпечує високу точність прогнозів, однак вимагає значних затрат праці на створення нормативної бази. Застосовується для прогнозування ефективності, термінів заміни обладнання, можливостей насичення ринку збуту для об’єктів масового виробництва. Термін випередження прогнозів 10–15 років.

2. Експериментальний метод вимагає наявності експериментальної або дослідної бази та необхідних матеріально–технічних, трудових і фінансових ресурсів для проведення експерименту. При значній вартості експериментальних робіт забезпечує високу точність прогнозів. Застосовується для прогнозування ефективності і термінів заміни проектованого обладнання, термінів випуску продукції, можливостей і термінів насичення цією продукцією ринку, нетрадиційних об’єктів масового виробництва. Строк випередження до 10–15 років.

3. Параметричний метод як і нормативний може застосовуватись при наявності якісної нормативної бази. Забезпечує достатню точність і простоту розрахунків, однак встановлення залежності для прогнозування є досить трудомістким. З допомогою цього методу складаються середньострокові прогнози корисного ефекту, можливих замін ринків збуту аналізованої продукції.

4. Екстраполяція можлива тоді, коли можна кількісно визначити прогнозовані параметри об’єкта. Прогнозування основується на припущенні, що тенденції розвитку прогнозованих показників в майбутньому будуть такими ж як і в минулому. Вибірка вихідної інформації повинна не менш ніж у 2 рази перевищувати вибраний період випередження. Термін прогнозування, щодо ресурсів, показників ефекту–5років.

5. Функціональний аналіз вимагає визначення широкого спектру альтернатив розвитку досліджуваного об’єкта з врахуванням нових принципів дії. Здійснюється шляхом створення функціональної схеми майбутнього об’єкта із застосуванням функціонально–вартісного аналізу. Прогнозує можливість появи на даному ринку нових матеріальних носіїв даного виду корисного ефекту. Термін прогнозування не обмежений.

6. Індексний метод теж вимагає наявності відповідних норм(питомих показників) корисного ефекту, елементів затрат за базисний період і планових завдань по їх зміні. Прогнозування здійснюється на основі значення прогнозованого параметру в базисному періоді та індексів зміни нормативів. Простота розрахунків тут не забезпечує високої точності. Термін прогнозування 5 років.

7. Експертний метод можливий при наявності експертної групи з кваліфікованих спеціалістів в даній області знань чисельністю не менше 9 чоловік. Прогноз розвитку визначається за даними експертних оцінок. За його допомогою прогнозують можливі ринки збуту певної продукції, терміни оновлення продукції, інші питання маркетингу технологічного рівня продукції. Термін прогнозування не обмежений.

8. Оцінки технічних стратегій передбачає розробку матриці генеральної визначальної таблиці або універсального ідентифікатора і створення експертної групи з висококваліфікованих спеціалістів. Дозволяє здійснювати оцінку якості принципово нових видів техніки, де відсутні статистичні дані і патентні фонди. Застосовується для формування вимог до розроблювального виробу у вигляді набору цілей і визначення засобів, способів і шляхів необхідних для поставлених цілей.

9. Комбінований метод вимагає для свого застосування умов, визначених для попередніх методів прогнозування. Дозволяє раціонально поєднати методи з метою підвищення точності прогнозування, зниження затрат на його проведення. Застосовується для всіх видів прогнозування. Термін прогнозування не обмежений.

2. Методи екстраполяції

   На практиці ранніх стадій розробки проекту часто обмежена кількість відомих параметрів майбутнього об’єкту і показників організаційно–технічного рівня виробництва у виробника і споживача об’єкта. В цих умовах рекомендується застосовувати, більш прості, але й менш точні методи прогнозування–методи екстраполяції, основані, на прогнозування поведінки або розвитку об’єкта в майбутньому по тенденціях його поведінки в минулому. Застосування цих методів, як правило не вимагає моделювання часткових параметрів об’єкта і показників організаційно–технічного рівня виробництва.

Найбільш поширеними є методи екстраполяції по математичних моделях і графічний (від руки, на око). Обидва методи вимагають наявності інформації про прогнозовані параметри об’єкта за період в 2 рази більший (як мінімум) від прогнозованого періоду. Для врахування зміни якості об’єкта в прогнозованому періоді і організаційно–технічного рівня виробництва у виробника і споживача об’єкта застосовуються коректуючи коефіцієнти.

По наявних даних про фактичну динаміку прогнозованого показника за попередні роки можна спрогнозувати методом найменших квадратів на ЕВМ (розрахунок рівняння кореляційної залежності) і графічно показати його значення на перспективу.

N (прогнозований показник)

Емпірична крива

Теоретична лінія

(з кореляційного рівня)

t, час

Фактично Прогноз

Для розробки моделі прогнозування по першому методу складається матриця вихідних даних по наступній формі:

t	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
N	5,01	4,80	4,93	і	т.д.

Після вирішення матриці на ЕВМ, або вручну отримують рівняння кореляційної залежності, на основі якого будують теоретичну лінію на графіку. Протиставляючи в нього роки на перспективу, отримують прогнозоване значення показника в 10 році, яке на графіку показане пунктирною лінією.

Лінію зниження (зростання) прогнозованого показника можна побудувати також графічно, без знаходження математичної моделі на око. Однак він в порівнянні з попереднім буде менш точним і рекомендується тільки для попереднього визначення тенденції змін.