60. Загальна характеристика радянської економічної думки.

Історичні умови: 1) світова та громадянська війни; 2) трагічні соц-екон наслідки "воєнного комунізму"; 3) часткове відродження укр економіки в часи НЕПу; 4) загальний наступ держ тоталітаризму в усіх сферах екон, соц-політ та духовного життя.

В укр екон думці виокремилися офіційний напрямок та неофіційний. Екон думка цих напрямків змінюється у періоди: "воєнного комунізму", НЕПу, культу особи, "відлиги".

Період "воєнного комунізму".

Є.Квірінг, С.Косіор, Г.Петровський – представники офіц напрямку екон думки, що впроваджував ортодоксальну марксистську модель держави. Основні ідеї: 1) робітничий контроль на підприємствах; 2) націоналізація; 3) жорстке централізоване управління; 4) створення "єдиного всенародного кооперативу" із комун, артілей, радгоспів.

Є.Слуцький, О.Чаянов, В.Лівіцький – представники неофіц напрямку економічної думки, що розвивав демократичні шляхи оновлення держави на основі збереження й розвитку альтернативних форм власності у їх взаємодії, приватної ініціативи, товарно-грошових і ринкових відносин та їх інститутів. Основні ідеї: 1) єдина інтернаціональна модель соціалізму; 2) плани синдикування та трестування промисловості; 3) залучення до управління підприємців; 4) розвиток кооперативного руху.

Результатом впровадження офіційних екон поглядів стали: селянські повстання, робітничі страйки, опозиція в середині комуніст партії. Це зумовило пошук альтернативних шляхів забезпечення екон раціональності при неринковій економіці.

Період НЕПу.

М.Скрипник, С.Струмілін – представники офіц напрямку екон думки. Основні ідеї: 1) оренда промислових і торгівельних п-в, кооперація дрібних виробників; 2) кооперативна торгівля; 3) перехід від дрібного до великого вир-ва; 4) використання товарно-грошових відносин у обліково-розрахунковому варіанті; 5) найефективнішою формою власності є державна; 6) єдина централізована планова система управління госп-вом; 7) система нату-рального або трудового обміну; 8) ідеї "товарних", "індексних" грошей.

Б.Бруцкус, М.Птуха, М.Соболєв, – представники неофіц напрямку екон думки. Основні ідеї: 1) беззмістовність протиставлення планового начала нібито анархічному капіталістичному господарству, яке є "переважно плановим"; 2) централізоване управління ослабить внутрішній ринок і обмежить зростання вир-ва; 3) припускали співіснування різних форм власності; 4) вважали, що ринкові ціни відновлять пропорції між сільським господарством і промисловістю; 5) пропонували проведення грош реформи на основі золотого стандарту; 6) гнучкість у виборі форм землекористування; 7) інтеграція СГпов'язується з посиленням товарності селянських господарств, їх капіталозабезпеченості.

Період "культу особи".

Сталінізм поклав край різноманітності течій у розвитку укр екон думки. Наука стала існувати в умовах ідеологічної автаркії та повного відокремлення від здобутків світової екон думки. Відбувалася послідовна підміна праць К.Маркса, Ф.Енгельса, В.Леніна сталінськими постулатами, наприклад, невизнанням існування диференційної ренти у колгоспах, декларацією переваг соціалізму у випереджанні платоспроможним попитом виробництва тощо.

Період "відлиги". Посилюється роль колективної думки, розвиток творчої діяльності та оригінального мислення у працях М.Климка, О.Нестеренка, М.Панченка, А.Покритана, А.Чухна, І.Ястремського та ін., ідеї яких охоплювали широке коло питань щодо проблем народногосп планування, аналізу структури соціалістичних виробничих відносин, вивчення системи екон законів соціалізму, використання товарно-грошових відносин, проблем розширеного соціалістичного відтворення, планових форм госпрозрахунку тощо.

В період застою в укр екон думці формується догматичний напрямок марксизму, позбавлений творчого розвитку економічних ідей К.Маркса. Проте, незважаючи на всі протидії консервативних сил, в рамках економіко-математичних досліджень: а)розробляються методи системного аналізу соц-екон процесів; б)обґрунтовуються рекомендації щодо удосконалення організаційних структур управління, принципів раціонального ведення господарства на основі нових методів аналізу і принципу оптимальності.

Леонід Віталійович Канторович (1912-1986 рр.). Радянський економіст і математик, професор, лауреат Нобелівської премії 1975р. Головний твір: "Екон розрахунок найкращого використання ресурсів". Основні ідеї: 1) уводить в екон науку категорію моделі лінійного програмування в цілях розробки оптимального підходу в процесі використання ресурсів; 2) уперше побудував статистичну і динамічну моделі поточного та перспективного планування використання еконо ресурсів на основі нових математичних підходів в галузі системної побудови екон показників, які застосовуються під час аналізу ціноутворення, ефективності капіталовкладень.

Наприкінці XX століття в умовах, коли зростає рівень життя основної маси населення, існує соціальна, економічна і політична стабільність у більшості країн світу, марксизм не відмовляється від аналізу суперечностей капіталізму як системи і досліджує шляхи трансформації до альтернативних типів суспільства.