41. Розвиток економічної думки в Галичині.

Економічна думка в Галичині. До революційно-демократичного напряму можна віднести багатьох суспільних діячів західноукраїнських земель: В. Навроцького, О. Терлецького, М. Павлика, І. Франка та інших.

В.Навроцький (1847-1882 рр.). Талановитий публіцист. Основні ідеї:

1) Він простежує процес майнової диференціації, що відбувається в галицькому селі, концентрації землі у руках великих земельних магнатів і обезземелення селянства;

2) критикував пропінацію /монополія шляхти на вир-во й продаж спиртних напоїв/.

3) викриває колонізаторський характер австрійської податкової системи.

4) широко користувався в своєму аналізі екон категоріями, передовсім трудовою теорією вартості і земельної ренти. Він чітко розрізняє умови формування диференційної ренти: різна родючість ґрунту і різна відстань від ринків збуту.

5) Запропонувавши низку екон заходів для поліпшення становище селянства (запровадження прогрес прибуткового податку тощо), добробут краю і окремої людини він сподівався підвищити через належну освіту.

О.Терлецький (1850-1902рр.). Основні ідеї:

1) вважає, що вирішити аг­рарне питання можна лише революційним шляхом;

2) треба створювати госпо­дарства засновані на громадській власності на землю.

3) наголошував на необхідності глибокого дослідження соц-екон проблем і сам розглядав їх з демократичних позицій.

М.Павлик (1853-1915 рр.). Основні ідеї:

1) пов'язує майбутнє українсько­го народу з соціалізмом;

2) основу соціалістичного суспільства буде становити колективна влас­ність громадян та колективне господарювання;

3) виступав за еволюційний шлях до соціалізму.

І.Франко (1856-1916рр.). Розробник укр екон терміноло­гії. Основні ідеї:

1) вважає ПЕ безперечно найважливішою з усіх на­ук;

2) предмет ПЕ - це дослідження не лише екон законів "теперішньої суспільності, а й загальних законів праці людської";

3) звертає особливу увагу на такі: товар, гроші, капітал, рента, заробітна плата та інші. Він послідовно стоїть на позиціях трудової теорії вартості.

4) визнає ми­нущий характер капіталізму;

5) вбачає майбутнє за соціалізмом, підґрунтя яко­го складуть громади, як основні госп одиниці, а централізоване керів­ництво не буде жорстким;

6) підтримував базові положення марксизму /додаткова вартість, експлуатація/;

7) запропонував поділ суспільства на класи

42. Екон наслідки першої світової війни. Світова економічна криза 1929‑1933 рр.

Криза 1929-1933 рр. була катастрофічною. Склалося враження, що капіталістична економіка не зможе продовжувати існування. Були потрібні нові економічні теорії, рецепти порятунку і перебудови господарства.

США. Президент США Франклін Д. Рузвельт проголосив систему заходів оздоровлення економіки /"новий курс"/: 1. При уряді була створена "Національна адміністрація по відновленню промисловості", яка почала здійснювати державне регулювання господарства. Промисловість була розділена на 17 галузевих груп. Для кожної групи були введені свої правила – "кодекси чесної конкуренції". "Кодекси" встанов­лювали обсяг виробництва, ціни тощо, ставили вир-во в певні межі відповідно до місткості ринку збуту, тобто з розрахунком не створювати продукції більше, ніж може поглинути ринок. 2. Організація великих сусп робіт, на які було асигновано понад 3 млрд. дол., – будівництво доріг, аеродромів, шкіл, лікарень та інших споруд. Для організації цих робіт було побудовано 2,5 тисяч палаткових таборів, куди і збиралися безробітні. 3.  Відповідні заходи були прийняті і в сільському господарстві. Держава почала скуповувати землі у фермерів, залишаючи їх без використання, виплачувати премії за скорочення поголів'я худоби, обсягів продукції, з метою приведення обсягу пропозиції у відповідність до попиту.

Англія. Англія була однією з країн-переможниць у 1-й Світовій війні. До неї перейшла частина німецьких колоній. Але війна погіршила становище англійської економіки: 1) Англія втратила половину торгового флоту; 2) послабилися зв'язки з колоніями; 3) борг Англії США поглинав щорічно до 40% держ бюджету. До 1929 р. англ. Пром.-сть не відновила довоєнний рівень виробництва, а в 1939 р. виробництво лише на 22% перевищило рівень 1913 р.

Японія. У першій світовій війні участь Японії була номінальною, але німецькі володіння – концесію в Шандуні, а також Маркавські, Каролінські і Маршаллові острова у Тихому океані, – вона успішно захопила. Експорт з Японії виріс в 3 рази, а промислове виробництво – в 5 разів. Золотий запас за роки війни виріс майже в 7 разів.

Із закінченням війни європейські товари повернулися на азіатські ринки, експорт Японії скоротився на 40%, на 10% впало промислове виробництво, почалася криза 1920-1921 рр. Лише у 1925 р. виробництво відновило рівень локризового 1919 р., але в 1926-1927 рр. Японію охопила "проміжна" криза, якої не було в інших країнах. Чверть виробничих потужностей застигла в бездіяльності, збанкрутувало ряд банків і торгових домів.

Франція. Промисловий підйом 20-х років тривав до літа 1930 р. Промислове виробництво виросло на 40% у порівнянні з рівнем 1913 р. /самий високий рівень/. В результаті війни промислове виробництво Франції скоротилося на 40%, сільськогосподарське – на 1/3, але війна забезпечила можливість прискорення економічного зростання. Франції були повернені Ельзас і Лотарингія, області, які відійшли до Німеччини після франко-прусської війни 1871 р. Лотарингія – металургійний район з великими запасами руд. Ельзас мав розвинену текстильну промисловість і з його приєднанням потужності текстильної промисловості Франції виросли в півтора рази.

Франція отримала репарації від Німеччини на суму 8 млрд. золотих марок. Значна частина цих репарацій була виплачена кам'яним вугіллям. Вугілля уряд збував промисловцям по край низьких цінах, скорочуючи їх виробничі витрати і збільшуючи конкурентоздатність. Сприяло промисловому зростанню Франції і оновлення основного капіталу, як наслідок військових руйнувань. Тоді це було більше виключенням, чим правилом.

Світова екон криза наступила у Франції в 1930 р. В період кризи промисловість скоротила випуск продукції на 1/3, сільськогосподарське виробництво впало на 40%. Криза закінчилася в тільки в 1936 р., але деякі галузі /вугільна, суднобудування/ так і не вийшли на до кризовий рівень до початку другої світової війни.

Криза змінилася депресією, потім дуже слабким економічним пожвавленням. У 1938р. було випущено стільки ж промислової продукції, що і в 1913р., сільськогосподарське виробництво лише на 10% перевищило рівень 1913 р.

У промисловості Франції посилюються такі монополії, як військово-промисловий концерн «Коміті де форж», хімічний концерн «Кюльман», але в цілому по концентрації виробництва і технічної оснащеності французька промисловість відставала від передових країн. Досить сказати, що 40% промислових робочих напередодні другої світової війни було зайнято в ремісничих майстернях з ручною працею і числом до 10 чоловік.