1.Виникнення та розвиток мікроекономіки

Основоположниками мікроекноміки вважають вчені: Томас Малтус і Батіст Сей, які є представниками пізнього класицизму.

Закон спадної доходності Мальтуса і теорія граничної продуктивності факторів виробництва і досі лежать в основі мікроеконосічних досліджень. Однак, відокремлення МЕ в певну галузь економ.теорії здійснилося лише наприкінці ХІХ- поч.ХХ ст. Революція даної науки відбувалася протягом трьох етапів:

І. 1845-1890 – закладаються теортетичні основи МЕ та впроваджуються основні методологічні принципи мікроекономічних досліджень. Представники:1.Госсе, який вперше розробив закон насичення потреб.2.Австрійська школа(Менгер,Візер) – розробили основні принципи граничної корисності і запропонували кардиналістьський підхід до її визначення. Кларк – модифікував теорію граничної корисності в теорію граничної продуктивності факторів виробництва.

ІІ. 1890-1953 – відбувається виділення МЕ в окремий рохділ економ.теорії на підгрунті ухагальнення та систематизації ідей пізніх класиків австрійської та америк. шкіл.Представники:1. Маршал запропонував визначити ринк.ціну опосередковано через граничну корисність та витрати вир-ва;розробив закони попиту та пропозиції;дослідив мотиви економ.діял.субєктів госп-ня.2.Матем.школа(Паретто,Джевонс)-запровадили потужний матем.автомат;запроп.кардиналістський або якісний підхід до вивч. гранич. корисності;обгрунтовали теорію загальн.економ.рівноваги.

ІІІ. 1933 до сьогодення – на цьому етапі МЕ розв-ся на власній основі;науковцями, що визначили еволюцію економ.думки в цей період постають:Слуцький,Хікс,Самуельсон – розробили ефект доходу та заміщення;проблематику економ.вибору за умов обмеженості економ.ресурсів.Робінсон запропонував теорію недосоналої конкуренції. Чемберлін обгрунтовав теорію моноп.конкуренції.Нейман принесли в сферу МЕ досліджень теорію ігор.

2.Обєкт і предмет ме

Обєктом МЕ постає мікросистема, яка являє собою сукупність економ.відносин між субєктами госп-ня.Вивчення мікросист. Передбачає наступні аспекти:

1.Конкретизацію субєктів мікросист.;

2.Зясування, з якого приводу вмнмк. Відн. Між субєкт.;

3.Визначення змісту відносин.

Основн. субєкт. МЕ аналізу постають:домогоспадарства, фірма(підпр-ва),держава,які взаєиодіють один х іншим безпосередньо, а також опосередкоано через ринки товарів та ресурсів, що схематично можна відобразити у вигляді кругообігу товарів та грошей між ними. Нормальним станом для мікросист. є її спрямованість на досягнення рівноваги як на рівні окремих субєктів, так і на рівні всієї мікросист. в цілому.

Якщообєктом МЕ постає мікросист., то її предметом є вивчення діял-ті окремих субєктів госп-ня.

МЕ дозволяє пояснити, які рішення приймаються економ. субєктами з одного боку, а також, яким чином іх взаємодія дозволяє утворити більші структурні – галузеві ринки, з іншого боку.

Таким чином МЕ – це розділ економютеорії, орієнтований на вивч. поведінки економ. субєктів в умовах обмеженості економ ресурів.

3.Методи ме.

Метод – це інструмент, спосіб пізнання. В МЕ вікоритст. наступні наукові та спец.методи:1.аналіз і синтез;2.дедукція і індукція;3.абстрагування іта опрегування;4.економ.моделювання – графічна або аналітична побудова системи звязків між еконм.змінними, яка дає змогу прогнозувати результат;5.рівноважний аналіз – вивч.передумо досягнення рівноваги, причин виходу з такого стану, а також можливостей повернення до такого стану.Передбачає визначення параметрів рівноваги.Розрізняють стійку і нестійку рівновагу;6.граничний аналіз – дозволяє визначити, яким чином кожна додаткова операція впливає на мету(результат), до якого прагне людина;7.метод статики – порівняння двох станів мікросист. без урахування самого переходу від одного стану до іншого;8.метод динаміки – вивч.саме процесу переходу від одного стану мікросист. до ін.

Основними принципами МЕ є:припущення, що економ.субєкти діють раціонально, а також, що вони діють в умовах обмеженості економ.ресурсів.

Функції МЕ:

1.пізнавальна – пояснення та обгронтування сутності МЕ явищ та процесів;

2.методологічна – розробка методологічного апарату адекватного предмету дослідування;

3.практична - запровадження конкретних заходів щодо оптимізації функціонування економ.субєктів;

4.світоглядна – розширення кругозору.

4.Ринковий попит, Закони попиту, функції та фактори попиту

Попит-платоспроможна,представлена на ринку потреба у товарі.Обсяг попиту-певна кількість товару,яку хоче придбати споживач при даному рівні ціни та інших рівних умовах.Ціна попиту-максимальна ціна, по якій споживач згоден купувати товар.Крива попиту показує яким чином змінюється обсяг попиту в результаті динаміки цін.Вона може бути побудована за допомогою лінії “ціна-споживання”.

Р

Q(x)

Q(x)-обсяг попиту;Р-ціна товару.

Від'ємний нахил кривої є відображенням дії закону попиту, а саме при зростанні ціни обсяг попиту скорочується,а при зниженні-зростає.Окрім ціни на попит впливає ціла низка інших нецінових факторів,тому обсяг попиту можна представити як функцію від факторів,що його визначають:

Q_d=f(P,F₁,F₂,F₃,F₄,...,F_n), де

Q_d-обсяг попиту;

Р-ціна на даний товар;

F₁-уподобання та переваги споживачів;

F₂-кількість покупців на ринку;

F₃-розміри доходу споживачів;

F₄-рівень цін на товари-субститути та комплементарні товари;

F₅-очікування споживачів щодо зміни доходу,цін,власної заборгованості тощо.