- •31. Основні тенденції розвитку світової економіки у другій пол хіх – на початку хх ст.
- •32. Нова історична школа Німеччини.
- •33. Порівняльна характеристика шкіл мікроекономічного аналізу (австрійська, американська, кембріджська, математична).
- •34. Економічний розвиток України на рубежі хіх‑хх ст.
- •35. Дворянсько-ліберальна та ліберальна буржуазна думка.
- •36. Економічні погляди революційної та радикальної демократії.
- •37. Розвиток ідеї народників.
- •38. Розвиток політичної економії в Україні.
- •1) Визначення предмета пе
- •2) Відображення ідей класичної пе у праці укр мислителів
- •3) Маржиналізм в Україні
- •4) Погляди Туган-Барановського
- •39. Відображення марксизму в працях українських економістів.
- •40. Соціальний напрямок в економічній думці України.
- •41. Розвиток економічної думки в Галичині.
- •42. Екон наслідки першої світової війни. Світова економічна криза 1929‑1933 рр.
- •29. Екон наслiдки Першої свiтової вiйни для сша, Англiї, Францiї, Нiмеччини та їх роль у повоєнному розвитку європ країн
- •30. Свiт екон криза 1929 - 1933 рр. Та'її особливостi в сша, Нiмеччинi, Англiї, Францiї
- •43. Економічні наслідки другої світової війни.
- •31. Економiчнi наслiдки вiйни для свiтової економiки
- •44. Еволюція неокласичної теорії на початку хх ст.
- •45. Зародження інституціонально-соціального напряму.
- •46. Виникнення кейнсіанської теорії.
- •Модель державного регулювання Дж. М.Кейнса:
- •47. Економічний розвиток європейських країн у другій половині хх ст.
- •48. Загальна характеристика ідей неолібералізму.
- •49. Неокласичний синтез.
- •50. Посткейнсіанство.
- •51. Післявоєнний інституціоналізм.
- •52. Глобалізація економічних процесів і формування нової економіки.
- •53. Концепції неокласичного відродження.
- •54. Нове кейнсіанство.
- •55. Неоінституціоналізм.
- •56. Неомарксизм.
- •57. Господарство урср у 20 р. Хх ст.
- •58. Економічний розвиток України в 30‑50 рр. Хх ст.
- •59. Господарство України другої половини хх ст.
- •60. Загальна характеристика радянської економічної думки.
- •61. Напрями ринкової трансформації в Україні.
- •62. Сучасна економічна думка України.
59. Господарство України другої половини хх ст.
Протягом 70‑80-х років індустріальний рівень сільського господарства підвищувався за рахунок електрифікації, меліорації і хімізації. У 1985 р. функціонувало 96 виробничих агропромислових, сільськогосподарських і науково-виробничих об'єднань. Україна в цілому забезпечувала власні потреби в продовольчій продукції /частка ввезення складала 2%/. Проте аграрний сектор залишився економічно слабкою, запущеною частиною господарства.
Загальний рівень життя в Україні підвищувався дуже поволі. Виробництво споживчих товарів не забезпечувало запитів населення і компенсувалося за рахунок імпорту. Відставали від потреб населення сфера послуг, торгівля, громадське харчування.
Україна вивозила свої товари більш, ніж в 50 країн. У структурі імпорту головне місце займали машини і промислове устаткування. Економічне співробітництво здійснювалося з розвиненими країнами: Австрією, Нідерландами, Францією США, Японією і ін. Вони отримували з України промислову продукцію, сировину і матеріали. У зовнішньоекон відносинах Україна мала пасивне сальдо. Причина –продукція мала початковий і середній ступінь обробки, тому і оцінювалася дешево.
Тотальне одержавлення власності і господарювання породжувало: 1) хронічний товарний дефіцит; 2) жорстку централізацію; 3) деформацію ринк відносин; 4) низьку активність людей, занепад підприємництва і цивілізованої конкуренції; 5) деструктурованість економіки /переважали галузі групи "А"/.
Проголошення незалежності України 24 серпня 1991р. поставило перед суспільством нові завдання: 1) будівництва демократичної держави; 2) створення могутньої ринкової економіки; 3) національного і культурного відродження; 4) інтеграції в світову спільноту, налагодження міжнародних відносин.
"Основні напрями екон політики в умовах незалежності" прийняті Верховною Радою України /жовтень 1991 р./ передбачали: 1) структурну перебудову госп-ва; 2) конверсію оборонної промисловості; 3) перерозподіл матеріальних і трудових ресурсів на користь тих галузей, які забезпечують населення споживчими товарами; 4) закриття нерентабельних п-в, переорієнтацію машинобудування на задоволення потреб агропром сектора, легкої і харчової пром.-сті; 5) активне проведення регіональної госп політики.
"Основи національної економічної політики України" прийняті Верховною Радою України /березень 1992 р./ уточнювали, що Україна залишається в СНД, але виходить з рублевої зони.
Нажаль, документи, прийняті Верховною Радою, ухвали і укази Уряду не забезпечили швидких ефективних результатів.
Затяжна екон криза в економіці України /1991-1998 рр./ характеризувалася: 1) найбільшим в світі злетом інфляції – на 10155% /1993 р./; 2) значним скороченням ВВП і ВВП на душу населення; 3) розладом фінансово-кредитної і грошової систем; 4) платіжною кризою; 5) спадом інвестиційної діяльності; 6) падінням життєвого рівня населення.
Уповільнити темпи спаду вир-тва вдалося у 2 пол1995р. У 1996 році вдалося більш-менш стабілізувати грошобіг, понизити темпи інфляції.Однак зупинити кризу невдалося.
Головні причини еконкризи – успадковані від СРСР структура і спеціалізація укр економіки, а також істотні прорахунки екон і політо характеру:
1) Україна виробляла близько 20% кінцевого продукту колишнього СРСР. У 1990 році частка міжрегіональної торгівлі в загальному об'ємі української торгівлі складала 82,1%, тобто Україна залежала від зовнішньоекономічних відносин більше, ніж інші країни; 2) більшість підприємств були орієнтовані на споживання нафти і газу з Росії, Туркменістану і Казахстану, що укріпило залежність України від цих країн; 3) орієнтованість економіки на потреби ВПК (військово-промислового комплексу); оборонна промисловість СРСР мала в Україні 700 підприємств; 4) Україна, як і всі радянські республіки, мала високо монополізовану економіку з високим ступенем адміністративного регулювання господарських процесів.