55. Неоінституціоналізм.

«Новий» інституціоналізм як особлива екон теорія отримав визнання у 80-90-х роках. Це виразилось у присудженні Нобелевської премії з економіки його найвидатнішим представникам Р. Коузу (1991), Д. Норту і Р.Фогелю (1993).

Д. Норт (1920 р.н.).. 1) В праці Д. Норта «За кулісами нової екон історії» присутнє намагання по-новому пояснити процвітання і занепад народів та держав, проаналізувати проблему екон зростання у тісному взаємозв’язку з дією так званих зовн ефектів, трансакційних витрат та інституціональних норм. 2) інструмент аналізу – аналітичний апарат нової інституційної екон теорії і, зокрема, екон теорія трансакційних витрат; 3) Погляд Д. Норта на екон історію як на процес, у якому нинішнє і майбутнє пов'язані з минулим безперервністю інституцій, допомагає глибше розібратися у проблемі. Розроблені людьми інституції неможливо побачити, сприйняти органами відчуття і навіть виміряти. Інститут – правила гри в суспільстві, створені людьми обмеження, які надають форму людським взаємодіям і структурують стимули в області політ, соц і екон обміну; 4) інституції можуть бути: а) продуктом людської свідомості (прагматичні, формальні)', б) можуть складатися в процесі історичного розвитку (органічні, неформальні). 5) три інституційних "зрізи": а) неформальні обмеження; б) формальні правила; в) механізми примусу, що ефективно забезпечують дотримання цих обмежень і правил (суди, поліція і т.д.). Всі разом вони утворюють інституційну структуру суспільства й економіки. Інституції можуть бути неформальними (договори, угоди, добровільно взяті на себе норми поведінки, неписані кодекси честі, гідності, професійної самовідданості, традиції, звичаї, різного роду соціальні умовності тощо) і формальними (конституції, закони, різні офіційно закріплені норми права, судові прецеденти, адміністративні акти) 6) інститути створюють передбачене соц середовище, упорядковують розподіл інформації, сприяють ефективнішому і цілеспрямованому використанню матеріальних ресурсів завдяки економії на трансакційних витратах, в першу чергу витратах на вимірювання і пошук інформації; 7) правові норми і політичні дії в ході істор розвитку аналізуються з погляду порів-няльної екон ефективності, з використанням апарату досліджень процесів торгу і теорії ігор. 8) На відміну від попередніх дослідників (Р. Коуза та інших), Д. Норт рішуче розрізняє поняття "інституція" ("інститут") і "організація". 9) У своїх пізніших роботах Д. Норт посилається на дію трьох факторів: 1) подвійну роль держави; 2) вплив груп зі спеціальними інтересами; 3) залежність еволюції інституцій від раніше обраної траєкторії.

На думку Д. Норта, реформи и революції, зміна правових положень та форм власності мають сенс лише тоді, коли небажані побічні наслідки (зовнішні ефекти) трансакційних дій (витрат) у межах існуючих інститутів більші, ніж були б при нових.

На принципах аналізу історико-екон явищ вчений закладає основи теорії взаємодії різних установчих структур та економіки.

Критикуючи кейнсіанців, М. Олсон, Дж. Бюкенен, К. Ерроу поставили під сумнів ефективність держ втручання в економіку. Прихильники теорії сусп вибору розглядають політичний ринок за аналогією з товарним.

Неоінституціоналісти доводять, що у суспільстві відсутній раціон підхід, порушується принцип транзитивності переваг.

ТеоріЇ трансакційних витрат і прав власності. Теорема Коуза.

Рональд Коуз (1910р.) —1-а з найважливіших заслуг Коуза полягає в тім, що він визна­чив і запровадив у науковий обіг таку категорію, як трансакційні витрати (витрати на пошук інформації про ціни, попит, пошук парт­нерів, укладання контрактів тощо). Це знаменувало появу в Інститу­ціоналізмі так званого контрактного підходу до теорії інститутів, що зумовило виникнення нової міждисциплінарної науки: поєднання права, ек-ної теорії та організа-ції. Госп-ка сис-ма — це своєрідно впорядкована сис-ма зв'язку між виробниками мат і немат благ і по­слуг та спож-чами. Координація цього зв'язку, тобто вирішення що виготовляти, як виготовляти, для кого виготовляти, може здійснюватися 2 способами: спонтанним стихійним порядком і ієрархією. Спонтанний порядок — це ринок, який виник природним шля­хом, у процесі розв-ку людської цивілізації. За умов ринкової сис­-ми інформацію щодо наявності товарів, цін на них, щодо смаків спож-чів розпорошено. Пошук інформації (щодо цін, попиту, пошуку партнерів тощо) потребує великих витрат, які Коуз назвав трансакційними. Ієрархія, тобто сис-ма, коли з 1-го центру йде ни­зка наказів і до-ручень до виконавця (виробника). Прикладом ієрар­хічного порядку був соціалізм, де панувала командно-адмністративна сис-ма, і всі накази щодо В й розподілу ресурсів віддавала держава через сис-му державних органів і партійних ін-ти-туцій. Ієрархія має місце в будь-якій фірмі, де керівник віддає накази своїм підлеглим. У фірмі ро-бітники не займаються пошуком інфор­мації, вони одержують наказ. Це забезпечує скорочення тра-нсакцій­них витрат. Скорочення трансакційних витрат, отже, підвищення ефективно­сті функ-ня ек-ки забезпечується існуванням правових норм і їх дотриманням. Зв'язок між юрид нормами (правами власності) і трансакційними витратами було сформульовано Коузом у його знаменитій теоремі: визн-ня прав власності є важливою попередньою умовою ринкових угод.

Ек-на теорія прав власності

Своєрідність цієї теорії полягала в трак­туванні власності та її використанні як методологічної й теоретичної основи ек-ого аналізу. Поняття «власність» прихильники теорії замінили терміном «право власності». Власність є не ресурс сам по собі, а низка прав або принаймні частка права використання ресурсу. Ця частка включає 11 ел-ементів: право володіння, право корис­тування, право управління, право на дохід і под. Права власності є не що інше, як певні «правила гри», санкціоновані сус-вом. 2-а особливість теорії – категорія власності виводиться з проблеми обме-женості ресурсів. Ті ресурси, к-ть яких не обме-жена, не стають об'єктом власності. З приво­ду їх використання між людьми не виникає ринкових відносин. Права власності мають бути чітко виз-начені, і саме вони стають об'єктом купівлі і про-дажу. Чітке визн-ня прав власності, усунення ін. осіб від вільного доступу до ресурсів змінюють і поведінку суб'єктів госп-ня.

Теорію суспільного вибору інколи називають новою політичною економією, оскільки вона вивчає політичний механізм формування макроекономічних рішень. її представники, критикуючи кейнсіанців, поставили під сумнів ефективність державного втручання в економіку. Послідовно використовуючи принципи класичного лібералізму та методи мікроекономінного аналізу, вони зробили об´єктом аналізу не вплив кредитно-грошових, фінансових заходів на економіку, а сам процес прийняття урядових рішень.

Дж. Б´юкенен сформулював три основні передумови, на які спирається теорія суспільного вибору: методологічний індивідуалізм, концепція «економічної» людини, аналіз політики як процесу обміну.

Теорія суспільного вибору — це теорія, яка вивчає різні способи і методи, за допомогою яких люди використовують урядові установи у своїх власних інтересах. "Раціональні політики" підтримують насамперед ті програми, які сприяють зростанню їх престижу та підвищують шанси отримати перемогу на чергових виборах. Таким чином, робиться спроба за допомогою теорії суспільного вибору послідовно провести принципи індивідуалізму, поширивши їх на всі види діяльності, у тому числі на державну службу.

Основними сферами аналізу цієї теорії є: сам виборний процес; діяльність депутатів; теорія бюрократії; політика державного регулювання.