50. Посткейнсіанство.

Посткеннсіанство зароджується в період кризи державного регулювання економіки /70-ті роки XX ст./. Його мета – адаптація кейнсіанської теорії до нових умов становлення і розвитку автоматизованого технологічного способу вир-ва, структурної кризи, поєднання високої інфляції, безробіття із спадом виробництва продукції, зростання інтернаціоналізації госп зв'язків і панування транснаціональних корпорацій, потреба розробки ефективних форм держ втручання в економіку.

Теорія фінансової нестабільності розробленої Х.Ф. Мінські: 1) доповнює кейнсіанську концепцію сук попиту факторами очікувань і невизначеності; 2) причиною нерівноважного стану і безробіття є будь-які неочікувані події, що підвищують вірогідність погіршення кон'юнктури, викликають переміщення товарного попиту на ліквідність і провокують безробіття; 3) інвестиційний компонент сукупного попиту залежить від довгострокових очікувань промислових підприємців і фінансистів /їх інфляційні очікування призводять до зниження обсягів кредитних операцій в економіці, і до зменшення сукупного попиту/; 4) темп інфляції є наслідком зростання номінальної з/п. Це зростання має обмежувати держава. 5) кризи виникають внаслідок несприятливої ​​структури фінансових потоків екон суб'єктів. Тому фіскальна і грошова політика повинні бути спрямовані не стільки на регулювання сукупного попиту як такого, скільки на забезпечення адекватної структури та обсягу фінансових потоків. 6) виступають за активну макроеконвтручання уряду в економіку.

Теорія ефективного попиту в умовах недосконалої конкуренції:

1) встановлює вплив недосконало-конкурентних ринків на встановлення макроекон рівноваги; 2) за концепцією політ циклу зростання безробіття є наслідком політики панівного класу, націленої на задоволення вимог робітників щодо зростання заробітної плати в умовах монополізму; 3) зниження сукупного попиту і зростання безробіття в більшості випадків пов'язане з екон практикою монополій, які, з одного боку, прагнуть до максимізації прибутку, а з іншого – до обмеження інвестування у виробництво.

Ліве кейнсіанство — реформістський, дрібнобуржуазний варіант кейнсіанської теорії, спрямований на захист інтересів немонополістичного капіталу, фермерів, інтелігенції, службовців та робітників. Ліві кейнсіанці висувають свої варіанти реформування капіталізму, прагнучи підкріпити їх реалістичнішою економічною теорією. Саме цьому служать їхні інтерпретації проблем ефективного попиту, економічного зростання та розподілу продукту, питань мікроекономіки (теорія вартості, ціноутворення).

Дж. Робінсон (1903-1983 рр.). Лідер посткейнсіанської школи. Головний твір: "Недосконала конкуренція" (1933р.). Основні ідеї: 1) теорія недосконалої конкуренції; 2) доповнила теорію Кейнса проблемами довгострокового зростання і накопичення капіталу, різними шляхами зростання, включаючи Золоте Правило; 3) теорія капіталу викладена з позиції проблем концентрації капіталу.

Система розподілу за Калдором має забезпечувати відповідний рівень заощаджень. А оскільки величина норми заощадження значною мірою є функцією соціально-економічного статусу одержувачів доходу, то вирішення проблеми розподілу в Калдора в кінцевому підсумку можна зобразити у вигляді достатньо простої схеми: якщо заощаджень недостатньо, то треба збільшити доходи тих, хто більше заощаджує.

Н. Калдор уважав, що в сучасній західній економіці рівень виробництва обмежений не ефективним попитом, а обсягом наявних виробничих ресурсів, отже проблема реалізації, на відміну від теорії Кейнса, визначає і характер спрямованості причинних залежностей у моделі Калдора. Головним фактором, що формує характер взаємозв’язків між економічними змінними, є, за Калдором, технологічні умови виробництва. Саме ці умови впливають і на величину капітального коефіцієнта, і на необхідний для його підтримування обсяг інвестицій.