
- •31. Основні тенденції розвитку світової економіки у другій пол хіх – на початку хх ст.
- •32. Нова історична школа Німеччини.
- •33. Порівняльна характеристика шкіл мікроекономічного аналізу (австрійська, американська, кембріджська, математична).
- •34. Економічний розвиток України на рубежі хіх‑хх ст.
- •35. Дворянсько-ліберальна та ліберальна буржуазна думка.
- •36. Економічні погляди революційної та радикальної демократії.
- •37. Розвиток ідеї народників.
- •38. Розвиток політичної економії в Україні.
- •1) Визначення предмета пе
- •2) Відображення ідей класичної пе у праці укр мислителів
- •3) Маржиналізм в Україні
- •4) Погляди Туган-Барановського
- •39. Відображення марксизму в працях українських економістів.
- •40. Соціальний напрямок в економічній думці України.
- •41. Розвиток економічної думки в Галичині.
- •42. Екон наслідки першої світової війни. Світова економічна криза 1929‑1933 рр.
- •29. Екон наслiдки Першої свiтової вiйни для сша, Англiї, Францiї, Нiмеччини та їх роль у повоєнному розвитку європ країн
- •30. Свiт екон криза 1929 - 1933 рр. Та'її особливостi в сша, Нiмеччинi, Англiї, Францiї
- •43. Економічні наслідки другої світової війни.
- •31. Економiчнi наслiдки вiйни для свiтової економiки
- •44. Еволюція неокласичної теорії на початку хх ст.
- •45. Зародження інституціонально-соціального напряму.
- •46. Виникнення кейнсіанської теорії.
- •Модель державного регулювання Дж. М.Кейнса:
- •47. Економічний розвиток європейських країн у другій половині хх ст.
- •48. Загальна характеристика ідей неолібералізму.
- •49. Неокласичний синтез.
- •50. Посткейнсіанство.
- •51. Післявоєнний інституціоналізм.
- •52. Глобалізація економічних процесів і формування нової економіки.
- •53. Концепції неокласичного відродження.
- •54. Нове кейнсіанство.
- •55. Неоінституціоналізм.
- •56. Неомарксизм.
- •57. Господарство урср у 20 р. Хх ст.
- •58. Економічний розвиток України в 30‑50 рр. Хх ст.
- •59. Господарство України другої половини хх ст.
- •60. Загальна характеристика радянської економічної думки.
- •61. Напрями ринкової трансформації в Україні.
- •62. Сучасна економічна думка України.
47. Економічний розвиток європейських країн у другій половині хх ст.
Англія. У 80-х рр. уряд М.Тетчер здійснив програму приватизації. У націоналізовані галузі, які до цього були монополією держави, був допущений приватний сектор. Було зменшено обсяги держ інвестицій в економіку. Проводилися заходи по обмеженню держ екон регулювання. За роки правління М.Тетчер число акціонерів виросло з 7 до 25% дорослого населення країни. У названих умовах в держ секторі виробляється близько 20% пром. продукції. Через держбюджет перерозподіляється до 40% ВВП. В Англії саме держбюджет, а не держ сектор, є головним інструментом держ регулювання госп-ва. СГ. Після війни держава почала підтримувати штучними заходами фермерів, зокрема, покривати близько чверті їх виробничих витрат: скуповувало їх продукцію по гарантованих твердих цінах, платило премії за підвищення врожайності, продуктивності тваринництва тощо. Це сприяло зростанню обсягів СГппродукції. Проте, остання дорожче за аналогічну продукцію партнерів по ЄС.
Франція. У 70-х роках уряд почав стимулювати розвиток перспективних галузей, а саме автомобільної, авіаракетної і електротехнічної, продукція яких могла бути конкурентоздатною. Вже на початок 80-х років частка Франції по цих галузях перевищувала 10% від сукупного вир-ва розвинених країн. У 1980 р. в пром.-сті було зайнято 25,8% населення країни, у сфері послуг — 57%, в СГ – 8,7%. СГ Франції експортує третину всієї про-дукції, і за цим показником займає 1-е місце в Європі. Держава в примусовому порядку ви-купляла нерентабельні дрібні госп-ва, стимулювала утворення крупних фермерських госп-в, раціоналізацію і підвищення технічного рівня СГ. Результатом стало прискорення зростання СГ вироб-ва. Особливості корпорацій і фінансового капіталу Франції – висока концентрація капіталу, але низька концентрація вир-ва. У число 10 найбільших комерц банків світу входить 4 франц У число 10 найбільших пром компаній миру жодна французька не входить.
Німеччина. За період з 1948 р. по 1990 р. промислове вир-во виросло в 12 разів, тоді як вир-во розвинених капіталіст країн в цілому — в 5,7 разу. Причини: 1) оновлення основного капіталу; 2) низькі військові витрати. Займаючи 3-е місце серед розвинених капіталістичних країн по промисловому виробництву, Німеччина займає 2-е місце по експорту. Вона вивозить товарів набагато більше, ніж Японія і майже стільки ж, скільки вивозять США. У 80-х роках в господарстві панувало декілька фінансових груп. Найбільша з них, яку очолюють німецький банк і електротехнічна корпорація "Сименс", контролює 1/3 акціон капіталу країни. Націоналізація не проводилася. У руки уряду перейшла власність фашистської держави і військових злочинців, а надалі держ сектор збільшувався за рахунок держ інвестицій і нового будівництва. Держ компанії виробляють 95% електроенергії, 75% кам'яного вугілля, 80% залізняку, 50% алюмінію, 40% автомобілів. У руках держави знаходиться майже вся інфра-структура. У кредитній системі країни також панує держ сектор. Через держбюджет пере-розподіляється близько 40% ВВП, і саме бюджет є головним держ регулятором екон розвитку. У Німеччині, як і у Франції, практикується індикативне планування. Держ програми поділяються на короткострокові – антициклічні /в періоди спадів держава ↑ інвестиції, в основному у галузі інфраструктури, і посилено субсидує промисловців, а в роки підйому держ інвестиції і субсидії ↓ / і довгострокові – структурні, пов'язані з прогнозуванням і програмуванням. Довгострокове планування орієнтоване на підтримку оптимальної структури вир-ва.
Японія. З 1950 по 1970 рр. середньорічні темпи зростання промислового вир-ва склали близько 15%. До 1990 р. пром вир-во Японії виросло в порівнянні з рівнем 1938 р. в 21,1 рази. За основними екон показниками Японія вийшла на 2-е місце в капіталістичному світі. Причини: 1) повне оновлення основного капіталу на вищому технічному рівні; 2) особливості господарювання: виробничі операції, які не вимагають високої техніки, але вимагають багато живої праці, крупні фір-ми самі не виконують, а передають дрібним, іноді навіть напівкустарним закладам, що обходиться значно дешевше; 3) низькі військові витрати; 4) особливості держ регулювання економіки. Державі належить більше третини основних виробничих фондів, 20% ВВП виробляється за держ замовленнями. Через держ бюджет перерозподіляється 30% ВВП. Екон плануванням займається орган, "Управління екон планування". Парламент ні в розробці, ні в затвердженні планів участі не приймає. Розробляються плани 2 видів – загальнодерж (забезпечити певні темпи зростання) і галузеві (забезпечити зростання тих частин госп-ва, які не можуть обійтися без держ допомоги). Якщо загальнодерж плани забезпечуються прив інвестиціями, то галузеві – держ.