1.4. Планування потреб у матеріальних ресурсах виробничо-технічного призначення

Матеріальні витрати складають значну частку витрат на ви­робництво продукції, робіт та послуг. Тому виробнича про­грама підприємства може бути виконана тільки за умови своєчасного й повного забезпечення її необхідними матеріально-енергетичними ресурсами. Задоволення потреб підприємств у мате­ріальних ресурсах здійснюється двома шляхами []:

- екстенсивним, що передбачає збільшення виробництва матеріальних ресурсів і пов'я­заний з додатковими затратами;

- інтенсивним, коли забезпечення підприємств матеріалами, сировиною, паливом, енергією передба­чає більш економне їх використання в процесі виробництва. Еконо­мія ресурсів є рівнозначною збільшенню їх виробництва.

Важливим інструментом пошуку внутрішньовиробничих ре­зервів економії і раціонального використання матеріальних ресурсів служить економічний аналіз, основними завданнями якого є [] :

- оцінка потреби підприємства в матеріальних ресурсах;

- вивчення якості планів матеріально-технічного забезпечення та аналіз їх виконання;

- характеристика динаміки та виконання планів за показниками матеріальних ресурсів;

- визначення системи факторів, які обумовлюють відхилення фактичних показників використання матеріалів від планових або від відповідних показників за минулий період;

- кількісний вимір впливу факторів на відхилення показників;

- оцінка внутрішньовиробничих резервів економії матеріальних ресурсів.

Аналіз проводиться на основі вихідної інформації, яку склада­ють: план матеріально-технічного забезпечення, заявки, наряди, уго­ди, фондові повідомлення, форми статистичної звітності, оперативні дані відділу матеріально-технічного забезпечення.

Важливе значення має аналіз обгрунтованості норм витрат мате­ріалів та виявлення резервів їх удосконалення.

Усі ці показники враховують при плануванні потреб у матеріаль­них ресурсах [].

Повний всебічний аналіз є обов'язковою передумовою для вирі­шення будь-якого виробничого, економічного та організаційного завдання. Не можна ефективно управляти, не знаючи своїх можли­востей, переваг, недоліків, конкретних економічних умов. На основі даних аналізу проводиться планування, прогнозування та економіч­не моделювання розвитку підприємства.

У комплексі робіт з управління матеріальними ресурсами важ­ливе місце посідає планування та прогнозування попиту (потреб) продукції виробничо-технічного призначення, пошук ресурсів для їх задоволення.

У процесі планування визначаються []:

- види матеріальних ресурсів, потрібних для забезпечення ви­робничо-господарської діяльності підприємства;

- кількість матеріальних ресурсів для виконання виробничої програми за видами і термінами їх постачання;

- затрати на матеріально-технічне постачання;

- можливості організації виробництва окремих матеріальних ре­сурсів на своєму підприємстві (деталі, комплектуючі, напівфабрикати);

- можливості використання вторинних ресурсів та відходів ви­робництва;

- вибір постачальників і виявлення їх можливостей.

Основними завданнями плану матеріально-технічного забезпе­чення (МТЗ) є []:

1. Своєчасне і повне задоволення потреб підприємства в матеріально-технічних ресурсах.

2. Забезпечення високої якості ресурсів.

3. Мінімізація витрат на придбання, доставку і збереження товар­но-матеріальних цінностей.

4. Визначення оптимальних строків поставки і розмір транспорт­них партій матеріальних ресурсів.

2. Визначення оптимального рівня запасів матеріальних ресурсів.

6. Розробка політики економії матеріальних ресурсів, залучення в оборот вторинних ресурсів.

7. Створення умов для ефективної роботи структурних підрозділів.

Метою розробки плану із забезпечення є оптимізація потреб в ресурсах, оскільки економія може призвести до погіршення якості та конкурентоспроможності продукції, а бажання створення понад­нормативних запасів і нераціонального їх використання — до «замороження» оборотних засобів і зниження ефективності їх використан­ня, що впливатиме на кінцеві ресурси діяльності підприємства [].

В умовах ринку підприємства самостійно організовують забезпе­чення матеріальними ресурсами, виходячи із кон'юнктури ринку, можливостей потенціальних партнерів, інформації з питань коливан­ня цін. В цих умовах більшість підприємств розробляють не тільки поточні, але й довгострокові плани матеріально-технічного забезпе­чення. Наприклад, систему довгострокового планування застосовує 70-80% великих японських корпорацій.

Змінилися також функції відділів МТЗ, їх робота носить аналі­тичний характер. Потребу в матеріальних ресурсах служба МТЗ ви­значає на основі замовлень виробничих підрозділів, які є основними споживачами, оскільки тільки вони знають: які, де, скільки і в який період потрібні певні матеріально-технічні ресурси [].

Показниками планування матеріально-технічних ресурсів є []:

- номенклатура і розміри запасів сировини, матеріалів, палива, комплектуючих, тари, запасних частин для поточного ремонту;

- номенклатура і величина запасів незавершеного виробництва та напівфабрикатів, вузлів, деталей, що находяться в процесі обробки;

- норми витрат товарно-матеріальних цінностей на витрати виробів і його окремих елементів;

- ефективність використання матеріальних ресурсів;

- конструктивний склад виробів (рецептури), показники якості надійності, довговічності, конкурентоздатності продукції.

Порядок планування потреб у матеріальних ресурсах []:

1. Розрахунок потреб у матеріальних ресурсах за асортиментом.

2. Аналіз ефективності використання ресурсів.

3. Вивчення ринку сировини, матеріалів.

4. Розробка плану закупок матеріальних ресурсів.

Потреба в матеріальних ресурсах визначається з врахуванням га­лузевих особливостей підприємств в наступному розрізі []:

- потреба в сировині і матеріалах;

- потреба в паливі та енергії;

- потреба в обладнанні.

План потреб в матеріальних ресурсах підприємства складається в чотири етапи [].

На першому етапі розробляється проект плану у формі заявок з визначенням потреб по окремих видах матеріальних ресурсів. Вихід­ною базою для цього є:

- стратегічний план підприємства;

- досягнуті показники споживання ресурсів у попередній рік до планового.

На другому етапі проводиться аналіз ефективного використання матеріальних ресурсів і проект плану матеріально-технічного забез­печення коригується на основі уточнення виробничої програми, зав­дань по впровадженню нової технології, скорегованих норм витрат матеріалів і виробничих запасів.

На третьому етапі проводиться аналіз ринку матеріальних ресурсів, оцінюється доцільність закупок того чи іншого ресурсу чи виготов­лення його власними силами і приймається відповідне рішення.

На четвертому етапі складаються баланси матеріально-технічних ресурсів з визначенням кількості матеріалів і джерел їх закупок.

Одночасно з цим в плані матеріально-технічного забезпечення визначаються постачальники й терміни поставок матеріалів. При складанні цього розділу плану враховують повну потребу в матері­альних ресурсах, потрібних для виробництва продукції, для експе­риментальних і ремонтних робіт, виготовлення технологічних інстру­ментів. Потребу в матеріальних ресурсах розраховують відділ мате­ріально-технічного забезпечення разом з відділами головного механіка, головного енергетика та технічним і планово-економічним відділами. Потребу в матеріальних ресурсах визначають на рік, квар­тал і місяць. У квартальних планах конкретизується номенклатура ма­теріальних ресурсів і час їх надходження на підприємство. Місячні плани передбачають оперативне забезпечення матеріалами у відпо­відності з виділеними фондами і встановленими термінами поставок на робочі місця.

Вихідними даними для розробки планів матеріально-технічного забезпечення є: план випуску продукції, обсяги капітального будівниц­тва, план технічного розвитку, нормативи і норми витрат матеріалів [].

Потреби в матеріально-технічних і енергетичних ресурсах ви­значаються в натуральній та вартісній формах з метою узгодженості цього розділу плану з планом собівартості, прибутку, рентабельності та фінансовим планом.

План матеріально-технічного забезпечення є одним із основних розділів плану економічного розвитку підприємства. В ньому визна­чається кількість сировини, основних і допоміжних матеріалів, ком­плектуючих виробів, напівфабрикатів та інших матеріальних ресур­сів, потрібних для виконання виробничої програми.

Планування матеріальних ресурсів передбачає визначення потре­би в ресурсах з асортименту, номенклатури; розрахунок планових цін та складання номенклатурного цінника; встановлення прогресивних, технічно-обгрунтованих норм витрат сировини і матеріалів на оди­ницю продукції; встановлення прямих зв'язків з підприємствами-постачальниками на основі договорів. Планування потреб у ресур­сах здійснюється на основі наукових методів. Методи визначення потреби в матеріалах - це способи встановлення кількості матері­альних ресурсів, потрібних для здійснення виробничої та іншої діяль­ності підприємства. В практиці планування матеріально-технічного забезпечення використовують різні методи визначення потреби в матеріалах залежно від наявності потрібних даних, специфіки тех­нологічних процесів виготовлення продукції, призначення матері­алів та інших особливостей виробництва і споживання матеріалів. До них належать: метод прямого розрахунку, аналогії, за типовими нор­мами, динамічними коефіцієнтами, математично-статистичні ме­тоди та балансовий метод.

Найбільш прогресивним є метод прямого розрахунку, який дозволяє одержати науково-обгрунтовані дані про величину планових витрат матеріалів. Потреба в матеріалах визна­чається за формулою:

(1.8)

де Н_Іу — норма витрат і-го матеріалу на виробництво одиниці і-й продукції;

П_у - програма виробництва і-й продукції в плановому періоді;

n - кількість найменувань продукції у, на виробництво якої ви­користовується і-й матеріал.

Цей метод має багато різновидів у залежності від норм, що вико­ристовуються (на деталь, виріб), а також від виробничої програми.

За допомогою балансового методу визначається рівень відповід­ності між загальними потребами народного господарства і ресурса­ми для їх задоволення. Балансовий метод — метод встановлення й до­тримання матеріально-речових і вартісних пропорцій за допомогою системи балансів.

Матеріальний баланс—система показників, яка дає змогу співста­вити дані про ресурси певної продукції та потреби в ній підприєм­ства, галузі, народного господарства [].

Баланс складається з двох розділів, у яких відображається відпо­відно: потреба в матеріальних ресурсах і джерелах їх забезпечення. В першому розділі визначається потреба в матеріальних ресурсах для виконання виробничої програми, робіт, послуг, на проведення ре­монту основних фондів, поповнення незавершеного виробництва та на утворення перехідних запасів; у другому розділі визначаються джерела забезпечення - купівля, вторинні ресурси, економія мате­ріальних ресурсів, використання наднормативних, невикористаних запасів і незавершеного виробництва та інші джерела.

Матеріальні баланси використовуються при аналізі сучасного стану і для визначення напрямів розвитку матеріально-речових еле­ментів суспільного виробнитцва на перспективу [].

Складовою частиною річної потреби підприємства в матеріаль­них ресурсах є потреба у створені виробничих запасів сировини та матеріалів.

Розмір виробничих запасів залежить від []:

- величини потреб у різних видах сировини і матеріалів;

- періодичності виготовлення продукції підприємствами-постачальниками;

- періодичності запуску сировини і матеріалів у виробництво;

- сезонності поставок матеріалів;

- співвідношення транзитної і складської форми забезпечення;

- розміру транзитних поставок.

Величина виробничого запасу обґрунтовується його нормою, тобто середнім запасом матеріалів у днях його середньодобового спо­живання і планується на кінець року як перехідний. Розмір перехідноного запасу визначається за формулою:

(1.9)

де Зni — розмір перехідного запасу;

Ni — норма перехідного запасу і-го матеріалу, днів;

Пmi — потреба в і-му матеріалі на товарний випуск;

r - кількість днів у плановому періоді.

Також норму запасів можна визначити за формулою:

(1.10)

де 3t_max - максимальна величина поточного запасу;

Зстр — страховий запас;

Зпід — підготовчий запас.

3t_max визначається шляхом множення середньодобових витрат (р) на інтеграл поставки (t);

3t_max = prt.

Середньодобові витрати визначаються шляхом ділення загаль­ної потреби в матеріалі на кількість календарних днів у періоді, за рік вважається за 360 днів, квартал - за 90. Інтервал поставки визначаєть­ся різними способами (середньо-зважувальним, на основі мінімаль­ної норми відпустки даного матеріалу тощо).

Основним джерелом надходження ресурсів є виробництво []. Роз­міри надходжень за цією статтею встановлюються з урахуванням на­явних виробничих потужностей та їх зміни в плановому періоді у зв'язку з додатковим уведенням і вибуттям основних фондів, забез­печеністю виробничої програми сировиною, матеріалами, паливом, кваліфікованою робочою силою, коштами відповідно до прогнозо­ваного випуску продукції, потреби в ній народного господарства.

Для визначення можливих розмірів надходжень даної продукції обчислюють планову середньорічну величину виробничих потужно­стей на підставі даних про очікувану наявність їх на початок плано­вого періоду, а також про середньорічне їх введення та вибуття.

Випуск продукції залежить не тільки від величини виробничих потужностей, а й від ефективності їх використання. Тому слід про­аналізувати можливості збільшення віддачі основних виробничих фондів на підприємствах, які випускають дану продукцію.

З деяких видів промислової продукції важливим джерелом над­ходжень є імпорт. Його величина визначається на підставі торговель­но-економічних угод нашої держави та окремих фірм з іншими краї­нами і закордонними фірмами.

Залишки продукції у постачальників, на базах і складах підприємств оптової торгівлі та торговельно-посередницьких орга­нізацій на початок планового періоду також є джерелом надходжень для задоволення народногосподарських потреб.

Значну питому вагу за багатьма видами матеріальних ресурсів ма­ють інші надходження, які утворюються за рахунок державних ре­зервів, вторинних матеріальних ресурсів, повторного використання тощо.

Виконані розрахунки дозволяють розробити необхідні заходи для збалансування потреб та ресурсів, а також для досягнення певних наявних пропорцій у розвитку народного господарства [].

Висновки до розділу 1

Отже, матеріальні ресурси являють собою частину оборотних фондів підприємства, тобто тих засобів виробництва, які повністю споживаються в кожному виробничому циклі, цілком переносять свою вартість на готову продукцію і в процесі виробництва змінюють або втрачають свої споживчі властивості.

Необхідною умовою виконання плану по виробництву продукції, зниженню її собівартості, зростанню прибутку і рентабельності є повне і своєчасне забезпечення підприємства сировиною і матеріалами необхідного асортименту і якості.

Зростання потреби підприємства в матеріальних ресурсах може бути задоволене екстенсивним шляхом (придбання або виготовлення більшої кількості матеріалів і енергії) або інтенсивним (більш економним використаням запасів у процесі виробництва продукції).

Для організації прибуткової роботи підприємства необхідне створення правильної і реальної структури руху матеріальних ресурсів підприємства. У сучасному менеджменті існує велика кількість варіантів управління матеріальними ресурсами підприємства.

Постачання виробництва необхідними матеріальними ресурсами є початковою ланкою виробничого процесу, а збут готової продукції - його завершенням. Під матеріально-технічним постачанням підприємства розуміється процес забезпечення його всіма видами матеріально-технічних ресурсів у необхідні терміни та в обсягах, необхідних для нормального здійснення його виробничо-господарської діяльності. Від організації постачання, своєчасності надходження матеріальних ресурсів у виробництво в необхідному асортименті, кількості і належної якості в значній мірі залежать рівномірний і ритмічний випуск готової продукції, її якість та ефективність діяльності колективу підприємства.

Раціональне використання матеріальних ресурсів - один з найважливіших чинників зростання обсягу продажів і зниження собівартості продукції, а отже, і зростання прибутку і рентабельності матеріали, використовувані при виробництві продукції, безпосередньо впливають і на якість виробленої продукції, і на ціни її реалізації.

Матеріальні витрати складають значну частку всіх витрат на виробництво продукції, робіт, послуг. Тому виробнича програма підприємства може бути виконана тільки за умови своєчасного і повного забезпечення її необхідними матеріально-енергетичними ресурсами.

Важливими чинниками забезпеченості організації матеріальними ресурсами є правильність розрахунку потреби в них, раціонально організоване матеріально-технічне постачання та економне ефективне використання матеріальних ресурсів у виробництві.