4.3. Заходи щодо попередження та усунення причин виробни­чого травматизму і професійних захворювань

Для того щоб оцінити рівень травматизму, розраховують показники його частоти та тяжкості:

Коефіцієнт частоти травматизму:

(4.1)

де N – кількість врахованих нещасних випадків на виробництві за звітний період з утратою працездатності на один і більше днів;

Ч – середньооблікова чисельність працівників за звітний період часу.

Даний показник визначається на 1000 осіб облікової чисельності працівників.

Коефіцієнт тяжкості травматизму обчислюється за формулою:

(4.2)

де Д – сума днів непрацездатності по всіх нещасних випадках;

N – загальна кількість нещасних випадків.

Показник непрацездатності (Пн) визначається за формулою:

(4.3)

Показник витрат (Пв) на попередження нещасних випадків за звітній період:

де З - витрат на попередження нещасних випадків за звітній період.

На основі отриманих показників визначають динаміку ви­робничого травматизму, професійної та загальної захворюва­ності за відповідний період, яка дозволяє оцінити стан охоро­ни праці на підприємстві, правильність обраних напрямів щодо забезпечення здорових та небезпечних умов праці.

В Україні діють нормативи, що регламентують безпеку праці, додержання яких дає можливість створити на підпри­ємстві безпечні умови праці. Безпечні та нешкідливі умови праці на виробництві повинні бути забезпечені як під час проек­тування підприємств, технологічних процесів, машин і облад­нання, так і під час їх експлуатації.

Заходи, що вживаються для запобігання виробничому трав­матизмові, умовно можна поділити на технічні, санітарно-гігіє­нічні, організаційні, правові та економічні.

Технічні:

- застосування технічних засобів, що запобігають дії на пра­цюючих небезпечних і шкідливих виробничих факторів;

- створення комфортного мікроклімату;

- розроблення і впровадження безпечного устаткування;

- механізація та автоматизація технологічних процесів;

- модернізація технологічного обладнання.

Власник підприємства зобов'язаний інформувати працівни­ків про стан охорони праці, причини нещасних випадків і про­фесійних захворювань, про заходи, що вжиті для їх усунення та для забезпечення умов праці на безпечному рівні.

Організаційні:

- правильна організація роботи, навчання, контроль та на­гляд за охороною праці;

- розроблення перспективних планів зниження травматиз­му, своєчасного виконання заходів щодо охорони праці;

- дотримання трудового законодавства, міжгалузевих нор­мативних актів про охорону праці;

- упровадження безпечних методів наукової організації праці;

- проведення оглядів, лекційної та наочної пропаганди з пи­тань охорони праці;

- моральне і матеріальне заохочення за активну роботу з охо­рони праці.

Санітарно-гігієнічні:

- створення нормативного мікроклімату на робочих місцях;

- забезпечення робочих місць відповідним освітленням, вентиляційними системами, системами опалення, конди­ціювання;

- обладнання місць для короткочасного відпочинку праців­ників;

- обладнання санітарно-побутових кімнат;

- виявлення та усунення джерел виробничого шуму, віб­рації, випромінювань.

Правові:

- виконання законодавчих актів, норм і правил з охорони праці, охорона праці жінок, підлітків, інвалідів;

- регулювання режиму праці й відпочинку;

- укладення колективного договору, угоди з охорони праці;

- своєчасне розроблення інструкцій з техніки безпеки, ви­робничої санітарії;

- розслідування нещасних випадків на виробництві тощо.

Економічні:

- цільове використання коштів, виділених на охорону праці;

- широке залучення коштів із фондів підприємства, позик банків тощо для поліпшення умов праці.