- •Питання до екзамену
- •5. Загалом векселі у процесі свого обігу виконують три найважливіші функції:
- •6. Вексельне право — це сукупність законодавчих і звичаєвих норм, які регулюють відносини між векселезобов'язаними особами.
- •10. Переказний вексель (тратта) — це документ, що містить найменування "переказний вексель" і безумовну пропозицію векселедавця вказаній у векселі особі сплатити певну суму грошей власникові векселя.
- •11. В залежності від емітента:
- •- Казначейські векселі.
- •12. Класифікація векселів за їхніми економічними формами
- •15. Основні правові повноваження учасників вексельного обігу в процесі видачі й передання векселів поділяються на права і обов'язки. Отож вони оволодівають такими правами:
- •Зобов'язаними особами стають:
- •16. Основу захисту векселя від підробок становить усвідомлення норм і принципів вексельного права, які вказують, що вексельна вимога випливає із самого векселя і законного володіння цим документом.
- •22. Женевська система вексельного права розрізняє два аспекти недійсності векселя. Перший зумовлює недійсність векселя у випадку дефекту вексельної форми, а другий — дефекту реквізитів.
- •Індосамент передає вексельні права лише при його здійсненні у письмовій формі.
- •26. Виходячи із змісту індосамент має два види:
- •29. 31. Акцепт — це засвідчена підписом платника згода своєчасно оплатити вексель у такому вигляді, в якому він йому пред'явлений.
- •30. У найширшому розумінні розрізняють два види акцепту:
- •32. Протест — це офіційне засвідчення нотаріуса про здійснення вимоги будь-якої дії за векселем та про відмову від цих дій.
- •33. Загалом механізм подання векселя до опротестування у нотаріуса передбачає дотримання таких вимог:
- •34. У міжнародній практиці вексельного обігу види протестів класифікуються таким чином:
- •37. Види авалю можуть бути різними. Зокрема, різноманітні підходи до класифікації авалю застосовуються у Женевській системі вексельного права. Тут аваль розглядається з кількох боків:
- •40. Дисконтні операції для комерційних банків є активними, і їхні суми входять у визначення дисконту відповідних нормативних коефіцієнтів.
- •45. Інкасо векселів — це виконання банком доручення векселетримача одержати в установлений термін належний за векселями платіж і переказати його на свій рахунок.
- •46. Платіж за векселем — це повне і своєчасне задоволення і вимог, які випливають із тексту векселя.
- •47. Право позову в неплатежі настає переважно при несплаті вексельної суми. Водночас воно може виникнути й раніше настання строку платежу. Це трапляється у таких випадках:
45. Інкасо векселів — це виконання банком доручення векселетримача одержати в установлений термін належний за векселями платіж і переказати його на свій рахунок.
Головними учасниками інкасових вексельних операцій є: по-перше, довіритель (комітент) — та сторона в угоді комісії, яка доручає іншій стороні — комісіонерові—здійснити за винагороду одну або декілька операцій з векселями. При цьому угода укладається від Імені комісіонера, але в інтересах та за рахунок комітента, який доручає комерційному банкові здійснити інкасування векселів. Укладення угоди інкасо оформлюється перепоручительським індосаментом, у якому зазначається: "На інкасо", "Для отримайня" або вживається інша формула, що має чітко визначити доручені функції;
по-друге, банк-ремітент, якому доручається здійснити операцію інкасо. Він також несе відповідальність за можливі збитки індосанта у випадках, коли належним чином не виконав покладені на нього доручення;
по-третє, банк-презентант. Він має пред'явити тратту до акцепту чи платежу, своєчасно презентувати простий вексель до платежу, якщо необхідно, здійснити опротестування простого і переказного векселя у неплатежі чи неакцепті, стягти суму платежу за векселем із солідарно зобов'язаних за ним осіб. У випадку передання цих функцій іншій особі презентант продовжує нести відповідальність перед тим індосантом, який дав йому доручення інкасо;
по-четверте, платник, котрому пред'явлено ту вимогу, яку виклав у договорі інкасо поручитель. При цьому відносно довірителя банк-ремітент є і інкасатором, і комісіонером, а відносно платника може опинитися в ролі презентанта. Кожний інкасуючий банк, що передає документи банку-кореспондентові або своєму відділу, виступає щодо останнього комітентом проведення операції.
Відстежуючи термін платежу, банк-презентант через свій операційний відділ у день настання цього терміну пред'являє вексель до платежу векселедавцеві (акцептанту), який, підписуючи акт пред'явлення векселів до платежу, здійснює платіж. Непідписання акту і відсутність платежу стають підставою здійснення протесту в установленому порядку.
Операція інкасування векселів у банках виникла із потреби отримання вексельних платежів у строк за дорученням векселетримачів і стала однією з найпоширеніших. У ній банки виконують функції агента у грошових розрахунках між експортером та імпортером, у забезпеченні своєчасності платежів за відвантажені платникові товарно-матеріальні цінності й надані послуги, беруть на себе відповідальність за пред'явлення векселів платникові та зарахування отриманих коштів на рахунок клієнта тощо.
Оплачений вексель із позначкою "Погашено", "Сплачено" або ще якоюсь іншою, що свідчить про своєчасність платежу, повертається боржникові. У випадку несплати банк зобов'язаний передати вексель для опротестування, а потім повернути його кредиторові для наступних дій. Для отримання вексельної суми той може: подати позов до судово-виконавчих органів для примусового стягнення платежу; відшукати іншу форму, в тому числі добровільний викуп опротестованого векселя кимось із посередників чи однією із зобов'язаних за векселем осіб.