Нейрофізіологічні механізми болю

Виникнення болю може відбуватися у разі надмірної сили або трива­лості дії сенсорних стимулів на різні рецептори. Однак існують спеціалізо­вані рецептори болю (ноцицептори).

Ноцицептори. Больовий подразник сприймають вільні нервові закінчення аферентних нервів, тобто це - первинночутливі рецептори. На шкірі їх значно більше, ніж тактильних і температурних. Ноцицептори є також у скелетних м'язах та внутрішніх органах.

Ноцицептори є високопороговими рецепторами і збуджуються у разі дії достатньо сильних ушкоджувальних подразників. Серед них можна знайти механо- і хемоноцицептори.

Механоноцицептори збуджуються у разі дії механічних подразників (порізи, уколи тощо), вони розташовані переважно в сомі. Основним завданням цих рецепторів є збереження цілісності захисних покривів. Характерною властивістю механоноцицепторів болю є їх здатність до адаптації (за тривалої дії подразника гостро­та больового відчуття зменшується).

Хемоноцицептори розташовані переважно у шкірі, м'язах, внутрішніх органах (найбільше їх у стінках дрібних артерій). Збудження хемоноцицепторів зумовлюють ті речовини, які порушують тканинне дихання (у разі гіпоксії тканин).

Безпосереднім подразником ноцицепторів є речови­ни, які до цього містилися усередині клітин, наприклад, іони калію, брадикініни. Крім того, хемоноцицептори збуджуються і під впливом хімічних речовин, які потрапили на тканини ззовні (кислоти, луги тощо)

У хімічних ноцицепторів практично відсутня здатність до адаптації. Нав­паки, на тлі запалення, ушкодження тканин чутливість хемоноцицепторів поступово зростає. Це зумовлено підвищенням у тканинах вмісту гістаміну, простагландинів, кінінів, що модулюють чутливість ноцицепторів.

Аналіз больової інформації у центральній нервовій системі Спинний мозок

Провідними шляхами больової чутливості є соматичні і вегетативні аференти. Для більшості аферентів (крім ноцицепторів, що розташовані на голові) першим рівнем переробки висхідних больових сигналів є спин­ний мозок. Тут у крайовій зоні сірої речовини заднього рогу локалізовані нейрони, від яких збудження надходить у таламус.

Механізм обробки ноцицептивної інформації на рівні спинного мозку одержав назву ворітного механізму. На нейронах задніх рогів спинного мозку закінчуються аферентні нервові волокна як від больових, так і від

небольових (наприклад тактильних) рецепторів шкіри. Швидкість прове­дення збудження небольовими волокнами більша (вони товстіші).

У разі подразнення шкіри збуджуються як ті, так і інші волокна. Однак у спин­ний мозок раніше надходять імпульси по небольових аферентах й активу­ють гальмівні нейрони заднього рогу. За такої умови гальмуються нейро­ни, до яких адресуються імпульси від больових рецепторів (ворота закриті).

У разі посилення больового подразнення частота імпульсів по больових аферентах збільшується, що призводить до активації нейронів, які сприймають імпульси від ноцицепторів (ворота відкриті). У резуль­таті цього ноцицептивна імпульсація проходить далі до головного мозку, де і відбувається усвідомлення болю. Тому зрозуміло, що біль, який вини­кає, наприклад, у разі порізу пальця, зменшується за умови натискання на прилеглі тканини чи потирання пальця.

На рівні системи ворітного контролю проведення болю здійснюється за допомогою пептиду Р, який часто називають трансмітером болю (від англ. раіп - біль).

Результатом діяльності спинного мозку щодо аналізу больової імпуль­сації може бути не тільки передача її до вищих відділів ЦНС, але й форму­вання відповідних рефлекторних реакцій - як рухових, так і автономних.