Нюхова сенсорна система

Нюховий рецептор — нейрон, який має два відростки: дендрит з війками і аксон (нюхове нервове волокно). Довгий тонкий дендрит має невеличке потовщення на кіп­ці — дендритну цибулину. Від неї відхо­дять 10—12 війок 15 — 25 мкм завдовжки і 0,1—0,2 мкм діаметром. Війки містять стандартний набір мікротрубочок (9 + + 2 пар), вони повільно асинхронно ко­ливаються. Війки занурені у тонкий шар слизу, який виділяється підтримуваль­ними енітеліоцитами і нюховими залозами (Боумена).

Скупчення нюхових рецеп­торних клітин утворюють ділянки нюхо­вого епітелію, розміщені у людини в нюхо­вій слизовій оболонці верхнього носового ходу і задньоверхньому відділі перего­родки носа.

Нюховий епітелій має товщи­ну 100—150 мкм і містить 10⁷ рецептор­них клітин діаметром 5 — 10 мкм, розміщених між підтримувальними і базальними енітеліоцитами (мал. 188).

Механізми нюхової рецепції. Речо­вини, що переносяться вдихуваним по­вітрям до носової порожнини або потрап­ляють туди через носову частину глотки з порожнини рота, поглинаються слизом і вступають у контакт з мембраною війок нюхових рецепторів, де розміщені рецеп­торні білкові молекули. Це спричинює від­криття йонних каналів і виникнення йон­ного струму. РП поши­рюється від війок через дендрит до тіла клітини, де й виникає ПД, що прямує через аксон — нюхове нервове волокно — до нюхової цибулини великого мозку.

Вважають, що нюховими рецепторними молекулами можуть бути глікопротеїди мембрани війок, оскільки вони розміщені лише у поверхневому шарі нюхового епіте­лію, здатні ефективно зв'язувати одоранти, а антитіла до цих глікопротеїдів при­гнічують їхню здатність зв'язувати пахучі речовини. Один рецептор деполяризується і генерує ПД у відповідь на подразнення однією або кількома молекулами речовини-подразника. Відчуття запаху і поведінковий ефект звичайно настають лише в разі активації достатньої кількості нюхових ре­цепторів.

Кожна рецепторна клітина з високою вибірковістю реагує на певну групу речо­вин, тому навіть мізерні зміни в структурі речовини можуть змінити характер реагу­вання на неї, і навпаки, речовини різної бу­дови - викликати однакові відчуття.

Центральна обробка нюхової інфор­мації.

Аксони нюхових нейронів утворю­ють нюхові нитки, які, пройшовши крізь решітчасту кістку до порожнини черепа, пря­мують до нервових клітин нюхових ци­булин. У нюхових цибулинах здійснюється пер­винна обробка нюхової інформації.

Аксони нейронів нюхових цибулин утворю­ють бічний нюховий шлях, що прямує від нюхової цибулини до нюхового трикутни­ка і кори передньої продірявленої речови­ни, до переднього нюхового ядра і нюхо­вого горбка.

Ці структури належать до старої кори і виконують функцію нюхово­го центру, де відбувається аналіз нюхо­вих подразнень і створюються нюхові відчуття.

Нюховий шлях, на відміну від усіх інших сенсорних систем, прямуючи до свого центру, обминає таламус.

Більшість ділянок мозку, куди потрапля­ють волокна нюхового шляху, вважаються асоціативними центрами, які забезпечу­ють зв'язок нюхової системи з іншими сен­сорними системами і організацією на цій основі деяких складних форм харчових, за­хисних та інших поведінкових реакцій.

Вважають, що сприймання якості запаху досягається за рахунок асоціативної пам'яті у нюховій цибулині.

Нюхові відчуття.

Людина здатна роз­різняти кілька тисяч різних речовин за запахом. Звичайно виділяють такі класи запахів: квітковий (троянда), ефірний (гру­ша), мускусний (мускус), камфорний (ев­каліпт), гнильний (зіпсовані яйця), ядучий (оцет).

У формуванні нюхового відчуття беруть участь не тільки нюхові волокна, а й волокна трійчастого (слизова оболонка носа), язи­коглоткового і блукаючого нервів (глот­ка). Тому нюхові відчуття зберігаються і в разі порушення функції нюхового епі­телію, зокрема при інфекціях (нежить, грип). У цьому разі поріг сприймання вищий, ніж у нормі, проте здатність до розрізнення основних надпорогових запахів зменшу­ється незначною мірою. При дії дуже ма­лих концентрацій речовин виникає не­специфічне відчуття. Отже, слід розрізня­ти поріг виявлення запаху і поріг його розпізнавання.

Багато пахучих речовин крім відчуття запаху викликають також смакові, так­тильні, температурні, больові відчуття. Так, хлороформ викликає відчуття солодкого, ментол — холоду, формальдегід — свер­біння у носі тощо. Тому розрізняють су­то нюхові речовини, які збуджують тіль­ки нюховий нерв, і речовини змішаної дії, які подразнюють у верхніх дихальних шляхах і ротовій порожнині також інші рецептори, що іннервуються трійчастим нервом.

Нюх відіграє важливу роль у харчо­вій, захисній, статевій поведінці. Так, хижаки переслідують здобич, орієн­туючись передусім на запах масляної кис­лоти (компонент поту); запах є засобом маркування території, пізнавання інших особин тощо. Зростає нюхова чутливість і роль запаху у людей, які втратили зір і слух.

Прямий зв'язок нюхового аналізатора з різними структурами лімбічної систе­ми пояснює наявність значного емоцій­ного компонента у нюховому сприйманні. Запах може викликати відчуття задово­лення (гедонічні компоненти відчуття) чи відрази.

Нюхові стимули мають ве­лике значення у регуляції статевої пове­дінки.

Функціональні порушення нюху поля­гають у аносмії, трапляються також ню­хові галюцинації, тобто нюхові відчуття без наявності пахучих речовин, або наросмія — неправильне сприймання запаху.

ЗАКЛЮЧЕННЯ.

Підводячи підсумки лекції, можна зробити такі висновки :

1 – для гарного розуміння процесів нервової регуляції діяльності організму треба добре знати фізіологію ЦНС,

2 –всі відділи ЦНС тісно пов`язані між собою анатомічно і фізіологічно,

3 – знання особливостей фізіологічних процесів в нормі дозволить більш глибоко зрозуміти ті зміни, які відбуваються в організмі при хворобах, що для медичного працівника має велике значення.

А тепер для того , щоб з`ясувати , наскільки добре ви засвоїли матеріал лекції проведемо невелике тестування .

А. Тести для самоконтролю:

Із запропонованих відповідей виберіть правильну .