2.3 Основні засоби захисту суб'єктивних прав громадян у сфері пенсійного забезпечення

У ході формування демократичної і соціально-орієн­тованої правової держави істотно зростає роль правозахисного механізму стосовно прав і свобод людини як найвищої соціальної цінності. Охорона прав і законних Інтересів людини і громадянина стає найважливішим обов'язком усіх державних органів.

Стверджуючи і забезпечуючи права і свободи люди­ни Конституцієй України [39, ст. 3], держава в законодав­чому порядку встановлює гарантії здійснення і захис­ту цих прав, що має важливе значення для їх реалізації. Кожен громадянин може розраховувати на захист із бо­ку держави своїх суб'єктивних прав.

У юридичній літературі під захистом прав звичай­но розуміється розв'язання спорів між зацікавленими фізичними, юридичними особами, коли одна зі сторін, що сперечається, вважає, що порушено її права. Форми і засоби захисту прав, відповідальність осіб за їх пору­шення закріплені в нормативно-правових актах [24].

Основою реального здійснення права громадян на соціальне забезпечення є функціонування системи за­собів, спрямованих на охорону цього права від можли­вих чи дійсних порушень. Усі засоби, за допомогою яких забезпечується реальне здійснення громадянами своїх прав, підрозділяються на засоби охорони і засоби захисту суб'єктивних прав.

Захист прав громадян на соціальне забезпечення здійснюється в судовому й адміністративному поряд­ку, заснованому на законах. Серед них ведуче місце на­лежить Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 р. [44] і прийнятих на його основі підзаконних актах (постановах Кабінету Міністрів України, інструкціях, наказах і роз'ясненнях Міністер­ства праці та соціальної політики України).

Згідно зі ст. 104 названого Закону [44], рішення органа, що призначає пенсію, може бути оскаржене в районній (міській) Раді народних депутатів або в районному (міському) народному суді

Судовий порядок захисту будь-яких прав, включаю­чи пенсійні, набагато ефективніше, ніж адміністратив­ний. У сучасних умовах звертання до суду з позовом, скаргою чи заявою — один з основних засобів правозахисту. Правда, громадянам літнього віку часом важко перебороти психологічний бар'єр звертання в суд, од­нак звертання до суду є історично кращою формою культурного, цивілізованого розв'язання суперечок, у більшій мірі гарантуючій об'єктивність і незалежність розв'язання скарг. У цілому ряді випадків законодав­ство рекомендує громадянам звертатися з позовом у суд за захистом своїх прав.

Об'єктом оскарження є дії тих органів соціального захисту і посадових осіб, у чию компетенцію входить рішення відповідних питань. Так, призначення пенсій за чинним законодавством відне­сено до компетенції районних (міських) управління соціального захисту населення. Тому на рішення цих ор­ганів і подається скарга в суд про відмову призна­чення пенсії. У тих випадках, коли питання призначення пенсій розв'язуються одноосібно начальником районного (міського) управління соціального захисту, то тоді його рішення є об'єктом оскарження [24].

У суді можна оскаржити такі рішення органів соці­ального захисту:

• про відмовлення в призначенні пенсії чи будь-яко­го виду допомоги;

• про призначення пенсії не на тих умовах, на які пре­тендував заявник (наприклад, пенсія призначена на за­гальних умовах, а не в пільгових розмірах);

• про призначення пенсії в конкретній сумі, коли заявник не згодний з її розміром, порядком обчис­лення його стажу, заробітку і, відповідно, пенсії. Од­нак, в суд не може бути оскаржене рішення власни­ка підприємства чи уповноваженого ним органа про відмовлення в поданні документів працівника до при­значення пенсії, тому що в цьому випадку зацікав­лена особа має право безпосередньо звернутися з ус­іма документами в районне (міське) управління соц­іального захисту;

• про утримання зайво виплачених пенсій і допомог, заперечуючи як сам факт переплат, так і розмір утри­мань, або докази про свою невинність у виникненні пе­реплати;

• дії працівників органів Пенсійного фонду, пов'я­зані з затримкою виплати пенсій, із припиненням ви­плати пенсій, включаючи і стягнення невиплачених сум пенсій з вини органів Пенсійного фонду за ми­нулий час;

• про перерахунок пенсії, а саме про відмовлення в пе­рерахунку пенсії, про розмір пенсії при перерахунку, про призначення надбавки до пенсії;

• про переведення з одного виду пенсії на інший, вклю­чаючи відмовлення в переведенні, про новий розмір пенсії і т.д.;

• про відмовлення в установлені стажу роботи за по­казаннями свідків, про тривалість установленого стажу і т.д.

У суд можна звертатися і з приводу установлення юридичних фактів, необхідних для призначення пен­сії, коли їх неможливо підтвердити в позасудовому по­рядку. Зокрема, суд установлює факти сімейних відно­син, перебування на утриманні, реєстрації народжен­ня, усиновлення, шлюбу, розлучення і смерті, стану у фактичних шлюбних відносинах, батьківства, визнан­ня батьківства, нещасного випадку на виробництві, якщо це необхідно для призначення пенсії чи одержан­ня допомоги по соціальному страхуванню, належності правовстановлюючих документів особі. Наприклад, якщо в довідці про трудовий стаж заявника, що звер­нувся за призначенням пенсії, прізвище зазначене з перекрученням, то орган соціального захисту вправі відмовити в заліку в стаж часу роботи з цієї довідки. Але суд на підставі показань свідків, інших письмо­вих доказів може установити належність довідки за­явнику. Дане положення має важливе значення для визначення розміру пенсії. Розмір пенсії, як відомо, залежить від тривалості загального стажу роботи.

Зазначений вище перелік обставин, які може розгля­дати суд у сфері соціального захисту, не є вичерпним. Так, суд вправі встановити факт перебування громадя­нина в неповнолітньому віці як в'язня у фашистських концтаборах для наступного одержання пільг, передба­чених для даної категорії осіб. В іншому випадку суд установить факт перебування на окупованій території в роки Великої Вітчизняної війни 1941-1945 pp. ко­лишньої громадянки СРСР, нині — Ізраїлю, що не має особливого юридичного значення по законодавству Ук­раїни, але необхідний для заявниці в Ізраїлі для одер­жання компенсації від уряду ФРН як постраждалої в роки нацизму.

Судом захищається право особи на відшкодування шкоди, заподіяної громадянину неправильним оформ­ленням пенсійних документів з вини власника під­приємства чи уповноваженого ним органа. Так, акціо­нерне товариство «Метал» подало в управління соціаль­ного захисту неправильні відомості про фактичний розмір заробітку свого працівника для обчислення пен­сії. Це спричинило заниження розміру пенсії, ви­плачуваної протягом року. Після подання в управлін­ня соціального захисту довідки про фактичний розмір заробітку був зроблений перерахунок. Органи Пенсій­ного фонду в подібних випадках не доплачують пенсію за минулий час, оскільки заниження розміру пенсії відбулося не з їхньої вини, а з вини підприємства, що подавало документи.

Тому працівник звернувся в суд з позовом на влас­ника підприємства з приводу стягнення недоотриманих сум пенсії з моменту її призначення і до перера­хунку. Суд цей позов задовольнив на тій підставі, що працівнику був нанесений матеріальний збиток. Пра­вовою підставою відшкодування шкоди у даному ви­падку є статті 440 і 441 Цівільного кодексу України [41].

Інший приклад. Інвалід вправі стягнути з причинителя шкоди, як правило, підприємства, додаткові витрати, необхідні для оплати додаткового харчування, придбан­ня лік, протезування, стороннього догляду, санаторно-ку­рортного лікування, включаючи вартість проїзду до місця лікування і назад самого потерпілого, а в необ­хідних випадках і супровідного, придбання спеціальних транспортних засобів і т.п.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про основи соціаль­ної захищеності інвалідів в Україні» [46] громадянин впра­ві в судовому порядку оскаржити рішення органа медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) про визнан­ня або невизнання його інвалідом. Вважаємо, що й інші порушені соціальні права, встановлені Законом [40, ст.17], можуть бути також оскаржені в суді.

У суд може бути оскаржене відмовлення в наданні різних пільг і переваг, передбачених законами про ста­тус ветеранів війни, праці і військової служби, що носять загальний, а не індивідуальний характер. Наприклад, не можна оскаржити в суд відмовлення в наданні пенсіо­неру одноразової матеріальної допомоги, коли вона на­дається на розсуд різних державних органів, включаю­чи органи соціального захисту. Якщо ж пільга носить загальний характер і в законі конкретизовані умови її надання (тобто коло осіб, що мають право на неї, характер пільги, умови одержання, зобов'язаний державний ор­ган), то тоді відмовлення в її наданні можна оскаржити в суд. Наприклад, інваліду війни відмовлено у виплаті компенсації витрат на бензин, ремонт, запасні частини. Таке відмовлення можна оскаржити в суд, оскільки право інваліда війни на одержання компенсації носить цілком конкретний характер.

Законодавством встановлений певний порядок подачі і розгляду скарг або заяв судом. Порядок розгляду скарг або заяв судом встановлюється цивільно-процесуальним і адміністративно-процесуальним законодавством України [40, 41].

У судове засідання запрошується керівник органу соціального захисту, рішення якого оскаржується.

Рішення суду по скарзі виноситься в залежності від результатів перевірки. Якщо суд визнає оскаржувані дії неправомірними, то він виносить рішення про за­доволення скарги. Суд зобов'язує орган соціального за­хисту здійснити конкретні дії для усунення допуще­них порушень. Наприклад, при встановленні незакон­ності відмовлення в призначенні пенсії, суд зобов'я­зує орган соціального захисту призначити пенсію .

Особі, що не має спеціальної юридичної підготовки, іноді складно провести справу в суді, захищаючи свої інтереси. Тому необхідно звертатися за допомогою в юридичну консультацію. Але при цьому треба знати, що в ряді випадків юридична допомога ветеранам війни може надаватися безкоштовно. Так, у відповід­ності зі ст. 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» [47], ветерани війни звільняються від сплати за оформлення доку­ментів, юридичної консультації, а також від судових вит­рат, пов'язаних з розглядом питань по їхньому соціальному захисту.

Однак, незважаючи на те, що судовий порядок захис­ту прав громадян є універсальним і досить ефективним, він не виключає і таку форму захисту права на соціальне забезпечення, як адміністративний (спеціальний) поря­док. Справа в тому, що звертання до суду все-таки є ос­танньою, крайньою мірою розв'язання конфлікту. Кра­ще розв'язати суперечку до суду, на що, власне кажу­чи, і спрямований адміністративний порядок розв'язан­ня соціальних питань, що установив розгляд скарг у ви­щому органі соціального захисту, а саме: в обласному управлінні соціального захисту, Міністерстві праці та соціальної політики України, Пенсійному фонді Украї­ни, інших органах.

Слід зазначити, що основна маса соціальних питань розглядається в адміністративному порядку органами соціального захисту. Причому добре, коли зацікавлена особа, чиї інтереси зачеплені, розрізняє, які дії вона хоче оскаржити. Наприклад, якщо мова йде про відмовлен­ня в призначенні пенсії чи неправильному визначенні її розміру, то скарга може бути подана в обласне управ­ління соціального захисту, Міністерство праці та со­ціальної політики України.

Якщо рішення конкретних питань віднесено до ком­петенції органів Пенсійного фонду, наприклад пов'я­зане з затримкою виплати пенсії, то стосовно відділів і управлінь у районах, містах і областях як вищестоящий орган є Правління Пенсійного фонду як центральний орган державної виконавчої влади, що разом з район­ними, міськими й обласними відділами і відділеннями Фонду утворюють систему органів, що здійснюють фінансування пенсійного забезпечення.

Отже, скарга може бути подана в суд чи у вищий ор­ган соціального захисту у порядку підпорядкованості. Вищий орган зобов'язаний розглянути її в порядку і термін, установлені Законом України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 р. [55]. Про результати повідомити зацікавленій особі в місячний термін. У випад­ку одержання незадовільної відповіді громадянин впра­ві звернутися зі скаргою в суд, тобто право подачі скарги в суд за ним зберігається.

У зв'язку з розвитком пенсійних правовідносин з часів незалежності України, склалася особлива судова практика прийняття рішень за спорами, що виникають у пенсійній сфері (додаток А, Б).

Загальний нагляд за законністю і правильністю роз­гляду скарг громадян здійснюють органи прокуратури. Прокурор може зажадати будь-який акт органа соціаль­ного захисту чи посадової особи цього органа, перевіри­ти дотримання законодавства в органах, що здійснюють соціальний захист. По виявлених фактах порушень за­конодавства прокурор зобов'язаний відповідним чином реагувати, а в необхідних випадках притягти до відпо­відальності винну посадову особу.

Таким чином, вибір засобів захисту права на соці­альне забезпечення залежить від конкретних обставин. Однак власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а тільки тим, що установлено законодав­ством [24].