Розділ іі правові засади набуття права на пенсії

2.1 Пенсійне забезпечення окремих категорій осіб

У системі пенсійного забезпечення України, крім страхо­вих пенсій, існує ще один вид пенсійних виплат, які здійсню­ються щодо окремих категорій громадян. Їх прийнято нази­вати у теорії спеціальними пенсіями, оскільки право на них, а також порядок призначення і виплати визначаються спеціальним законодавством, що ухвалене стосовно певних осіб, які вико­нують державні чи інші суспільно значущі функції. Спе­ціальному правовому регулюванню підлягає і пенсійне забез­печення осіб, які постраждали внаслідок техногенних та еко­логічних катастроф. Наявність цього виду пенсій засвідчує ставлення держави до певних видів діяльності, а також про додаткову соціальну підтримку тих осіб, які виконують со­ціально значимі функції.

Спеціальні пенсії, як правило, виплачуються у підвище­ному розмірі порівняно зі страховими пенсіями, за винятком пенсій, які призначаються військовослужбовцям та проку­рорсько-слідчим працівникам. Тому нерідко такі пенсії на­зивають привілейованими або пільговими пенсіями.

Умови призначення спеціальних пенсій, а також їх розміри й категорії осіб, які мають на них право, регулюють­ся спеціальними законами. Єдиного закону про спеціальні пенсії, який би уніфікував пенсійне забезпечення окремих категорій громадян та визначав джерела виплат цих пенсій, в Україні немає [14, 16].

Тому чинне законодавство у цій частині є доволі різним, що, однак, не перешкоджає можливості виділити осіб, які є суб'єктами одержання спеціальних пенсій:

• військовослужбовці, особи начальницького та рядового складу внутрішніх справ, та деякі інші особи;

• особи, які виконують обов'язки державної служби;

• наукові (науково-педагогічні) працівники;

• особи, як мають особливі заслуги перед Україною;

• особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської ка­тастрофи.

Необхідно зазначити, що обов'язковою умовою призна­чення спеціальних пенсій є звільнення громадянина з поса­ди, яка дає право на таку пенсію. Разом з тим ці пенсії випла­чуються незалежно від отримуваної заробітної плати та інших доходів, тобто у подальшому такий громадянин вправі знову влаштуватися на роботу.

Нижче докладніше описується кожна категорія спеціальних пенсій і їх законодавче регулювання в Україні. Перша категорія стосується військовослужбовців, про яку піде далі мова.

Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» [52] визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом [14].

Право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби:

а) особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом;

б) особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту;

в) особи із числа військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, органів державної безпеки і внутрішніх справ колишнього Союзу РСР, Національної гвардії України, Прикордонних військ України, військ цивільної оборони України;

г) особи начальницького і рядового складу державної пожежної охорони, особи начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України;

д) громадяни інших держав із числа військовослужбовців збройних сил та інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства цих держав, які постійно проживають в Україні, і відповідно до міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, їх пенсійне забезпечення здійснюється згідно із законодавством держави, на території якої вони проживають;

є) особи із числа військовослужбовців строкової служби та члени сімей осіб офіцерського складу, прапорщиків і мічманів, військовослужбовців надстрокової служби і військової служби за контрактом та деяких інших осіб, які мають право на пенсію у передбачених випадках.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення, встановлені цим Законом для військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей, поширюються також (якщо не передбачено інше) на:

а) партизанів і підпільників, визнаних такими законодавством України, які не займали командні посади, та членів їх сімей;

б) робітників і службовців відповідних категорій, що визначаються Кабінетом Міністрів України, які стали інвалідами у зв'язку з пораненням, каліцтвом або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на військовій службі в період Великої Вітчизняної війни чи на роботі у районах воєнних дій (на прифронтових ділянках залізниць, спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз, аеродромів тощо), і членів їх сімей;

в) громадян, які стали інвалідами у зв'язку з пораненням, каліцтвом або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням у винищувальних батальйонах, взводах і загонах захисту народу, та членів їх сімей;

г) військовозобов'язаних, призваних на навчальні, спеціальні або перевірочні збори, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при виконанні службових обов'язків у період проходження цих зборів, та членів їх сімей;

д) працівників воєнізованої охорони, які не підлягають державному соціальному страхуванню, та членів їх сімей.

Перелічені особи мають право на пенсію за вислугу років, у зв’язку з інвалідністю, в разі втрати годувальника. Пенсії призначаються й виплачуються тільки після звільнення зі служби [44].

Право на пенсію за вислугу років мають:

1. військовослужбовці, які на момент звільнення зі служби мають вислугу на військовій службі 20 років і більше;

2. військовослужбовці, які звільнені зі служби за вислугу років, за віком, за станом здоров’я, у зв’язку із скороченням штатів і які на день звільнення досягли 45 років, а ті, хто є інвалідами війни, — незалежно від віку, і мають загальний трудовий стаж 25 років і більше, із яких не менше 12 років і 6 місяців складає військова служба.

Для осіб, визначених п. 1, розмір пенсії складає 50 % відповідних сум грошового забезпечення. Якщо військовослужбовець має спеціальний стаж 20 років, і при цьому звільнений зі служби за віком або за станом здоров’я, то розмір пенсії буде складати 55 % відповідних сум грошового забезпечення. За кожен рік вислуги понад 20 років нараховується 3 % відповідних сум грошового забезпечення.

Для осіб, визначених п. 2, розмір пенсії складає 50 % відповід­них сум грошового забезпечення, а за кожен рік служби понад 25 років — 1 % відповідних сум грошового забезпечення.

Особам, віднесеним до пп. 1 і 2, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС під час проходження служби, розмір пенсії збільшується на 10 % — для І категорії, 5 % — для ІІ, ІІІ, ІV категорій.

Загальний розмір пенсії не повинен перевищувати 85 % відповідних сум грошового забезпечення, для ліквідаторів І категорії — 95 %, ІІ і ІІІ категорій — 90 %.

Мінімальний розмір пенсії за вислугу років не повинен бути нижчим від мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до пенсії за вислугу років може нараховуватися надбавка.

Пенсії у зв’язку з інвалідністю призначаються військовослужбовцям, якщо інвалідність настала в період проходження ними служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби, або якщо інвалідність настала пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, одержаних у період проходження служби.

Залежно від причин інвалідності інваліди з числа військовослужбовців поділяються на такі категорії [52, ст. 20]:

1. інваліди війни — якщо інвалідність настала під час виконання службових обов’язків;

2. інші інваліди — якщо інвалідність не пов’язана з виконанням службових обов’язків.

Пенсії у зв’язку з інвалідністю встановлюються у розмірах: (ст.21 Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»)

• інвалідам війни: І група — 100 %

ІІ група — 80 %

ІІІ група — 60 % відповідних сум грошового забезпечення.

• іншим інвалідам: І група — 70 %

ІІ група — 60 %

ІІІ група — 40 % відповідних сум грошового забезпечення.

Ці пенсії призначаються на весь час інвалідності, а особам пен­сійного віку — довічно.

Право на пенсію у разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім’ї, які перебували на утриманні загиблих, померлих, таких, що пропали безвісти. Непрацездатним дітям, непрацездатним батькам, дру­жині (чоловіку) призначається пенсія незалежно від факту перебування на утриманні, якщо вони втратили джерело засобів для існування після смерті годувальника.

Непрацездатними членами сім'ї вважаються відповідно зі ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»:

а) діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків;

б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли пенсійного віку встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" або є інвалідами;

в) батьки та дружини (якщо вони не взяли повторний шлюб) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули, померли чи пропали безвісти в період проходження служби або померли після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов'язку, мають право на пенсію не раніш як за 5 років до досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", або якщо вони є інвалідами;

г) дід і бабуся - при відсутності осіб, які за законом зобов'язані їх утримувати;

д) дружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює.

Пенсії у разі втрати годувальника призначаються в таких розмірах:

1. якщо годувальник помер під час виконання службових обо­в’язків або внаслідок захворювання, пов’язаного з проходженням служби — 40 % відповідних сум грошового забезпечення на кожного непрацездатного члена сім’ї;

2. сім’ям інших військовослужбовців — 30 % відповідних сум грошового забезпечення на кожного непрацездатного члена сім’ї.

Наступна категорія пенсій стосується осіб, що перебувають на державній службі і виконують відповідні обов'язки. Пенсійне забезпечення державних службовців відбувається відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 р. [53], яким встановлено пільгові умови набуття права на пенсію цією категорією осіб. Крім того, державним службовцям встановлено пенсії у розмірах вищих, ніж для інших кате­горій пенсіонерів.

Особливістю пенсій, що передбачені Законом України «Про державну службу», є те, що за його нормами пенсії при­значаються не лише державним службовцям, але й деяким іншим категоріям осіб. Це, зокрема, стосується журналістів державних і комунальних засобів масової інформації, служ­бових осіб Національного банку України, працівників дипломатичної служби, працівників органів судової експер­тизи, посадових осіб митних органів, помічників-консультантів народних депутатів. При цьому необхідно пам'ятати, що особливості умов права на пенсію, а також порядку обчислення стажу, що дає право на відповідну пенсію, вста­новлюється спеціальним законодавством.

Державними службовцями вважаються особи, які займа­ють посади в державних органах та їх апараті, здійснюють професійну діяльність щодо практичного виконання завдань та функцій держави, наділені для цього відповідними служ­бовими повноваженнями і одержують заробітну плату за ра­хунок державних коштів.

Для набуття права на пенсію державні службовці повинні дотримуватися декількох умов.

Передусім це є досягнення ними загального пенсійного віку, встановленого законодавством (чоловіки і жінки — 62 років).

Важливою умовою є наявність в особи загального страхо­вого стажу, а також спеціального стажу державної служби. Щодо тривалості загального стажу, то він повинен становити для чоловіків 35 років, для жінок — 30 років. Спеціальний стаж перебування на державній службі закон встановлює тривалістю не менше 10 років [55].

Пенсії державним службовцям призначаються у розмірі 80 % суми їх посадового окладу з урахуванням надбавок, без обмеження граничного розміру пенсії.

За кожний повний рік роботи понад 10 років на дер­жавній службі пенсія збільшується на 1 % заробітку, але не більше 90 % посадового окладу з урахуванням надбавок, без обмеження граничного розміру пенсії.

Пенсія державному службовцю виплачується у повному розмірі незалежно від його заробітку (прибутку), одержува­ного після виходу на пенсію.

При одержанні державними службовцями інвалідності під час служби їм призначається і виплачується пенсія по інвалідності. Необхідною умовою призначення пенсії по інвалідності в цьому разі є наявність стажу державної служби не менше 10 років. Якщо інвалідність настала внаслідок нещасного ви­падку або професійного захворювання, то пенсія по інва­лідності призначається незалежно від загального страхового стажу. При настанні інвалідності внаслідок загального за­хворювання пенсія призначається за наявності відповідного загального страхового стажу, що є необхідним для призна­чення страхової пенсії по інвалідності внаслідок загального захворювання.

Законом України «Про державну службу» передбачено і пенсії у зв'язку із втратою годувальника. У разі смерті дер­жавного службовця вони призначаються його членам сім'ї за наявності у померлого годувальника стажу державної служ­би не менше 10 років та загального трудового стажу згідно з вимогами пенсійного законодавства.

Право на пенсію мають непрацездатні члени сім'ї помер­лого годувальника, які були на його утриманні на момент смерті. Дітям пенсія призначається незалежно від того, були вони на утриманні годувальника чи ні. Пенсія у зв'язку з втратою годувальника призна­чається у розмірах 70 % заробітної плати померлого году­вальника на одного утриманця і 90 % — на двох і більше утриманців.

Третя категорія пенсій – пенсії науковий працівникам. Це питання регулюється Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність» [51].

Пенсія науковому працівнику призначається після досягнення пенсійного віку: чоловікам — за наявності стажу роботи не менше 35 років, у тому числі стажу наукової роботи не мен­ше 20 років; жінкам — 25 років загального і 15 років спеціального стажу.

До стажу наукової роботи зараховується час роботи на посадах наукових працівників незалежно від наукового ступеня або вченого звання та посадах, які до них прирівнюються, на підприємствах, в установах, організаціях, ВУЗах, закладах післядиплом­ної освіти III—IV рівнів акредитації [56]. До стажу наукової роботи зараховується час навчання в аспірантурі [51].

Пенсія призначається після звільнення з посади наукового пра­цівника. При виході на пенсію з посади наукового (науково-педагогічного) працівника відповідно до цього Закону науковому (науково-педагогічному) працівнику видається грошова допомога в розмірі шести місячних посадових окладів (ставок) з урахуванням надбавок і доплат за наявності стажу роботи на посадах, зазначених у Переліку посад наукових (науково-педагогічних) працівників підприємств, установ, організацій, вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до цієї статті, затвердженому Кабінетом Міністрів України [48].

Пенсія по інвалідності внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання, а також унаслідок каліцтва чи захворювання у зв'язку з Чорнобильською катастрофою науковому (науково-педагогічному) працівнику призначається в таких розмірах:

• інвалідам I групи - 80 відсотків заробітної плати наукового (науково-педагогічного) працівника;

• інвалідам II групи - 60 відсотків заробітної плати наукового (науково-педагогічного) працівника;

• інвалідам III групи - 40 відсотків заробітної плати наукового (науково-педагогічного) працівника.

Пенсія в разі втрати годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого наукового (науково-педагогічного) працівника (годувальника), які були на його утриманні (при цьому дітям пенсія призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника), у розмірі:

• 80 відсотків пенсії наукового (науково-педагогічного) працівника - на трьох і більше непрацездатних членів сім'ї;

• 60 відсотків - на двох непрацездатних членів сім'ї;

• 40 відсотків - на одного непрацездатного члена сім'ї.

Стаж наукового працівника може бути зарахований до стажу державної служби і навпаки.

Законом України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною» [50] регулюється наступна категорія пенсій. Цей закон передбачає встановлення громадянам, які мають значні заслуги у сфері державної, громадської або господарської діяльності, досягнення у галузі науки, культури, освіти, охорони здоров'я, фізичної культури і спорту тощо, пенсій за особливі заслуги перед Україною.

Пенсії за особливі заслуги перед Україною встановлюються громадянам України:

1) Героям України, Героям Радянського Союзу, Героям Соціалістичної Праці, особам, нагородженим орденом Леніна, орденом Слави трьох ступенів, орденом Трудової Слави трьох ступенів, чотирма і більше медалями «За відвагу», чотирма і більше орденами України та колишнього Союзу РСР, повним кавалерам ордена «За службу Родине в Вооруженных Силах СССР», особам, відзначеним почесним званням України, колишніх Союзу РСР та Української РСР «народний»;

2) ветеранам Великої Вітчизняної війни, нагородженим у період бойових дій орденом, медаллю «За відвагу» або медаллю Ушакова, партизанам Великої Вітчизняної війни, нагородженим медаллю «За відвагу»;

3) видатним спортсменам — переможцям Олімпійських та Параолімпійських ігор, Всесвітніх ігор глухих, чемпіонам і рекордсменам світу та Європи;

4) космонавтам, які здійснили політ у космос, членам льотно-випробувальних екіпажів літаків;

5) народним депутатам України, депутатам колишніх Союзу РСР та Української РСР, членам Кабінету Міністрів України та Уряду колишньої Української РСР;

6) особам, відзначеним почесним званням України, колишніх Союзу РСР та Української РСР «заслужений», державними преміями України, колишніх Союзу РСР та Української РСР, нагородженим одним із орденів України або колишнього Союзу РСР;

7) депутатам — всього чотирьох і більше скликань Верховної ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських рад, районних, районних у містах, міських рад міст обласного значення в Україні та в колишній Українській РСР;

Особам, зазначеним у пунктах 2, 6, 7 статті 1 цього Закону, пенсії за особливі заслуги встановлюються комісіями з встановлення пенсій за особливі заслуги перед Україною при Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київській та Севастопольській міських державних адміністраціях, положення про які та їх склад затверджуються відповідно Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.

Органи, що здійснюють підготовку документів для встановлення пенсій за особливі заслуги, оформлення відповідних рішень комісій з встановлення пенсій за особливі заслуги перед Україною при Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київській та Севастопольській міських державних адміністраціях, визначаються відповідно Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.

Комісія з встановлення пенсій за особливі заслуги перед Україною при Кабінеті Міністрів України розглядає скарги щодо відмови у встановленні пенсій за особливі заслуги комісіями при Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київській та Севастопольській міських державних адміністраціях, приймає стосовно них рішення, а також встановлює порядок подання і підготовки зазначеними комісіями звітності по призначених і виплачених пенсіях.

За Законом України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною» встановлюються такі пенсії:

• за віком;

• у зв’язку з інвалідністю;

• у разі втрати годувальника;

• за вислугу років.

Пенсії за особливі заслуги встановлюються громадянам, які мають право на пенсію за віком, у зв’язку з інвалідністю, у разі втрати годувальника та за вислугу років відповідно до Закону [50, ст. 4].

Пенсія за особливі заслуги встановлюється як надбавка до розміру пенсії, на яку має право особа згідно із Законом, у таких розмірах прожиткового мінімуму, визначеного для осіб, які втратили працездатність:

від 35 до 40 відсотків — особам, зазначеним у пункті 1;

від 25 до 35 відсотків — особам, зазначеним у пунктах 2—5;

від 20 до 25 відсотків — особам, зазначеним у пунктах 6, 7.

Розмір надбавки визначається відповідними комісіями, залежно від заслуг особи. У разі, якщо особа одночасно має право на кілька надбавок, зазначених у Законі, призначається та надбавка, яка є більшою у максимальному розмірі.

Якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Законів України «Про державну службу», «Про Національний банк України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про статус суддів», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», Митного кодексу України, Положення про помічника-кон­сультанта народного депутата України, призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який має право особа відповідно до зазначених законодавчих актів, та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Остання категорія пенсій призначається особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Пенсії таким особам встановлюються у вигляді державної, а також додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, що призначається після виникнення права на державну пенсію.

Особам, які належать до І категорії постраждалих внаслі­док Чорнобильської катастрофи, призначається державна пенсія по інвалідності. У разі смерті годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи непрацездатним членам його сім'ї передбачено виплату державної пенсії у зв'язку з втра­тою годувальника. Обидві ці пенсії можуть призначатися за бажанням громадян із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження за період 1986-1990 рр. її розмір визначається на рівні відшкодування фактичних збитків, що були випла­чені відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобиль­ської катастрофи» від 28 лютого 1991 р [49].

У тому випадку, коли особа пропрацювала у зоні відчу­ження менше одного календарного місяця, пенсія обчис­люється за її бажанням із заробітку, одержаного за роботу у зоні відчуження за фактично відпрацьований час [57].

Пенсії по інвалідності, а також у зв'язку з втратою году­вальника розраховуються із заробітку, одержаного за роботу за межами зони відчуження, на загальних підставах відпо­відно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Особам, які належать до І категорії, призначається щомі­сячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: — інвалідам І групи — 100%; інвалідам II гру­пи — 75 %; інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу — 50 % мінімальної пенсії за віком.

Для осіб, які належать до II, III та IV категорій, щомісяч­на додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призна­чається відповідно у розмірах ЗО %, 25 % і 15 % мінімальної пенсії за віком.

Щомісячна компенсація у разі втрати годувальника для цих осіб призначається на кожного непрацездатного члена сім'ї, який перебував на їх утриманні, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком незалежно від пенсії, передбаче­ної законодавством України.

Право на щомісячну компенсацію у разі втрати годуваль­ника внаслідок Чорнобильської катастрофи мають непрацез­датні члени сім'ї годувальника, які були на його утриманні. При цьому дітям щомісячна компенсація призначається не­залежно від того, чи були вони на утриманні годувальника чи ні.

У всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: інваліду І групи — 10 мінімальних пенсій за віком; інваліду II групи — 8 мінімальних пенсій за віком; інваліду III групи — 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам — 3 мінімальних пенсій за віком.

Розміри пенсій інвалідам з дитинства віком від 16 до 18 років, захворювання яких пов'язане з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 10 мінімальних пен­сій за віком для інвалідів І групи та відповідно 8 і 6 мінімаль­них пенсій за віком для інвалідів II та III груп.