9. Система господарського права

Система ГП – науково обґрунтоване, логічно послідовне розміщення господарсько-правових інститутів, нормами яких регулюються господарські суспільні відносини.

ГП поділяється на Загальну і Спеціальну частину

У Загальній частині вивчаються питання про поняття, предмет, систему ГП, майнова основа господарського зобов’язання, господарсько-правова відповідальність, правове регулювання економічної конкуренції, правове регулювання банкрутства.

У Спеціальній частині вивчаються особливості правового регулювання господарської діяльності в окремих галузях і сферах господарського життя, а саме, правове регулювання біржової діяльності, капітального будівництва, зовнішньо економічної діяльності, іноземного інвестування, фінансової діяльності, та ін.

9. Поняття та ознаки господарського законодавства

Господарське законодавство становить нормативну основу господарського правопорядку - правил організації, безпосереднього здійснення та управління господарською діяльністю.

Господарське законодавство – це сукупність нормативно-правових актів і правових норм, які регулюють відносини щодо безпосереднього здійснення господарської діяльності та управління (в тому числі організації) такою діяльністю.

Ознаки:

1. значна розгалуженість і присутність великої кількості нормативно-правових актів (цьому є об'єктивні (динамізм і складність господарського життя і відповідно — правового регулювання) та суб'єктивні (недостатня увага до упорядкування господарського законодавства та численні експерименти у сфері економіки, кожен з яких потребує спеціального правового забезпечення) причини)

2. перевага в господарському законодавстві комплексних нормативно-правових актів, що містять норми різних галузей права (господарського, цивільного, фінансового, трудового тощо), які стосуються одного предмета правового егулювання - страхування (Закон “Про страхування”), інвестування (Закон “Про кооперацію”), господарських товариств (Закон України “Про господарські товариства”) та ін.;

3. кодифікованість господарського законодавства, єдиним стрижнем якого є прийнятий 16 січня 2003р. Господарський кодекс України (Господарський кодекс визначає основи господарювання, яке базується на різноманітності суб'єктів господарювання різних форм власності та має на меті утвердження оптимального суспільного господарського порядку у сфері національної економіки)

4. наявність в ГЗ значної кількості нормативних актів обмеженої сфери дії – відомчих, регіональних, локальних. (відомчі забезпечують специфіку правового регулювання господарських відносин в окремих галузях та сферах економіки, мають відповідати нормативно-правовим актам вищої юридичної сили)

Наявність зазначених рис зумовлена специфікою сфери господарювання, що характеризується високим ступенем складності та багатоманітності відносин, що в ній виникають, а відтак – притаманні законодавству, яке регулює цю сферу, не лише в Україні, а й інших державах.

Поряд з цими рисами вітчизняному господарському законодавству притаманні тимчасові риси, зумовлені трансформаційними процесами у сфері економіки – від планово-розподільчих до переважно ринкових засад господарювання. Такими тимчасовими рисами є:

1. наявність у ГЗ нормативних актів з різним ступенем адекватності сучасному стану ринкових відносин в Україні:

а) дореформених нормативних актів, у тому числі СРСР, що містять чимало застарілих норм та прогалин

б) нормативних актів, що відповідають Концепції переходу Української РСР до ринкової економіки і, відповідно, забезпечили запровадження ринкових відносин

в) прийнятих останніми роками актів законодавства з адекватним сучасному стану цих відносин регулюванням

2) стрімкість прийняття актів законодавства, що зумовлена об’єктивними чинниками

Все це свідчить,що ГЗУ притаманні риси, що свідчать про недоліки правового регулювання, насамперед: наявність застарілих положень, прогалин, колізійних норм, надмірно велика кількість нормативно-правових актів. Своєю чергою, численні вади ГЗ зумовлюють необхідність його вдосконалення.