- •Поняття та ознаки господарської діяльності
- •Підприємництво як основний спосіб здійснення господарської діяльності в сучасних умовах.
- •3. Об’єктивні підстави державного регулювання господарської діяльності.
- •Підстави державного регулювання гд:
- •Правові форми та методи державного регулювання господарської діяльності в Україні.
- •Поняття та ознаки господарських правовідносин
- •Види господарських правовідносин.
- •Методи господарського права
- •8. Господарське право як галузь українського права
- •Наука господарського права. Господарське право як навчальна дисципліна.
- •Система господарського права
- •Поняття та ознаки господарського законодавства
- •Ознаки:
- •Господарсько-правові норми та їх особливості
- •Система господарського законодавства України
- •14. Сучасні проблеми вдосконалення господарського законодавства.
- •Поняття суб’єктів господарського права
- •Види суб’єктів господарського права
- •17. Правовий статус суб’єктів господарювання
- •18. Поняття підприємства та його основні ознаки.
- •19. Види та організаційно-правові форми підприємств
- •20. Порядок державної реєстрації підприємств
- •21. Підприємства державної форми власності (державні комерційні та казенні підприємства)
- •22. Підприємства комунальної форми власності
- •23. Підприємства колективної власності
- •24. Приватні підприємства
- •25. Орендні підприємства
- •Ознаки:
- •26. Підприємства з іноземними інвестиціями. Іноземне підприємство.
- •27. Поняття та ознаки господарських товариств
- •28. Класифікація господарських товариств
- •Класифікація
- •29. Повне товариство
- •30. Командитне товариство.
- •31. Товариство з обмеженою відповідальністю
- •32. Товариство з додатковою відповідальністю
- •33. Акціонерне товариство
- •34. Громадянин-підприємець як суб’єкт господарського права
- •35. Порядок набуття громадянином статусу підприємця
- •36. Кредитні спілки у сфері господарювання
- •37. Особисте селянське господарство
- •38. Благодійні та інші неприбуткові організації
- •39. Поняття, ознаки та види господарських організацій-органів господарського керівництва
- •40. Правове становище добровільних господарських об’єднань
- •41. Правове становище державних господарських об’єднань
- •42. Правове становище промислово-фінансових групп
- •43. Правове становище господарських міністерств (відомств)
- •44. Правове становище холдингових компаній
- •45. Правове становище товарної біржі
- •46. Правове становище фондової біржі
- •47. Правове становище торгово-промислових палат
- •48. Поняття та види майна у сфері господарювання
- •49. Джерела формування та склад майна суб’єкта господарювання
- •50. Облік майна та звітність щодо його використання при здісненні господарської діяльності
- •51. Право власності – основне речове право у сфері господарювання: поняття та зміст
- •52. Право довірчої власності
- •53. Право господарського відання
- •54. Право оперативного управління
- •55. Право оперативного використання майна
- •Похідні від права власності правові титули майна суб’єктів господарювання
- •Правовий режим права державної власності у сфері господарювання
- •Правовий режим права комунальної власності у сфері господарювання
- •Правові засади приватизації державного та комунального майна
- •64. Правовий режим права колективної власності
- •Правовий режим права приватної власності
- •Поняття та ознаки цінних паперів
- •Класифікація цінних паперів
- •Емісія цінних паперів
- •Поняття господарських зобов’язань та підстави їх виникнення
- •Види господарських зобов’язань
- •Виконання господарських зобов’язань
- •Забезпечення виконання господарських зобов’язань
- •75. Припинення господарських зобов'язань
- •76. Поняття та ознаки господарського договору
- •77. Функції господарського договору
- •78. Класифікація господарських договорів
- •79. Порядок укладення, зміни та розірвання господарських договорів
- •80. Зміст господарського договору
- •81. Форма господарського договору
- •82. Забезпечення належного виконання господарських договорів
- •83. Договір купівлі-продажу у сфері господарювання
- •84. Договір поставки
- •85. Договір контрактації сільськогосподарської продукції
- •86. Договір міни (бартеру)
- •87. Договір постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу
- •88. Поняття та класифікація договорів підряду на капітальне будівництво
- •89. Сторони договору підряду на капітальне будівництво
- •90. Зміст договору підряду на капітальне будівництво
- •91. Договір підряду на проведення проектних і досліджувальних робіт
- •92. Договір на створення і передачу науково-технічної продукції
- •93. Договір оренди
54. Право оперативного управління
Право оперативного управління (ст. 137 ГК України) також є похідним від права власності, але ще більш обмеженим, ніж право господарського відання. Суб'єкт права оперативного управління може володіти, користуватися і розпоряджатися закріпленим за ним майном лише за його цільовим призначенням, самостійно розпоряджаючись закріпленими за ним коштами (державні установи) та іншим майном, крім основних фондів (казенне підприємство). Суб'єкт права оперативного управління відповідає за своїми зобов'язаннями лише майном, яким має право розпоряджатися. Якщо такого майна не вистачає для покриття його боргів, то субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями суб'єкта права оперативного управління несе власник майна (щодо казенних підприємств - держава). Цей правовий титул використовується щодо казенних підприємств (ч. З ст. 73, ч. З ст. 76 ГК України), унітарних некомерційних підприємств (ч. З ст. 78 ГК України), а також щодо унітарних некомерційних підприємств, які створюються господарськими товариствами, кооперативами, громадськими та релігійними організаціями, громадянами. Право оперативного використання майна - новий правовий титул майна, започаткований Господарським кодексом України (ч. 5 ст. 55, ч. З ст. 132, ст. 138). Суб'єктом цього права може бути лише відокремлений підрозділ (структурна одиниця) господарської організації (підприємства, господарського товариства, виробничого кооперативу тощо). Обсяг майнових правомочностей суб'єкта господарювання у межах права оперативного використання майна визначається господарською організацією, до складу якої входить зазначений суб'єкт, у відповідному правовому документі (положенні про філію, представництво, інший відокремлений підрозділ, що затверджується господарською організацією, яка прийняла рішення про створення такого підрозділу).
55. Право оперативного використання майна
Право оперативного використання майна - новий правовий титул майна, започаткований Господарським кодексом України (ч. 5 ст. 55, ч. З ст. 132, ст. 138). Суб'єктом цього права може бути лише відокремлений підрозділ (структурна одиниця) господарської організації (підприємства, господарського товариства, виробничого кооперативу тощо). Обсяг майнових правомочностей суб'єкта господарювання у межах права оперативного використання майна визначається господарською організацією, до складу якої входить зазначений суб'єкт, у відповідному правовому документі (положенні про філію, представництво, інший відокремлений підрозділ, що затверджується господарською організацією, яка прийняла рішення про створення такого підрозділу).
см.48
см 49
см 50
см. 51
Похідні від права власності правові титули майна суб’єктів господарювання
Специфіка сучасних засобів виробництва обумовлює той факт, що їх використання (експлуатація) здійснюється, як правило, не самим власником, а іншими суб'єктами, яким власники передають ці засоби на певній правовій основі (титулі). Правові титули майна, що зберігають за власником значну частину повноважень щодо майна, яке закріплюється ним за іншим суб'єктом без передачі останньому усієї сукупності прав, притаманних традиційному власникові, називається похідними від традиційного права власності. Такими титулами є: а) право довірчої власності, б) право повного господарського відання, в) право оперативного управління, г) право оперативного використання, д) право користування (в т. ч. оренди). Всі вони є похідними від права власності і залежними від власника (первісного власника). В межах закону, що визначає зміст кожного з цих інститутів, власник, залежно від мети передачі майна, тією чи іншою мірою “підрегульовує” свої відносини з відповідним суб'єктом.
Право довірчої власності було започатковано 19.06.2003 р. (шляхом внесення відповідних змін до нового Цивільного кодексу України) у зв'язку з прийняттям двох законів: “Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати” (19.06.2003 р.) і “Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю” (19.06.2003 р.). Відповідно до ч. 2 ст. 316 ЦК України право довірчої власності визнається особливим видом права власності, яке виникає на підставі закону, договору управління майном. Проте, відповідно до вищезазначених законів, таке право виникає лише на підставі відповідного договору (договору управління майном), що укладається власником відповідного майна - установником; управителем (довірчим власником) як стороною за договором може бути належним чином створена організація - фінансова установа (ст. 1 Закону “Про іпотечне кредитування...”, ст. 1 Закону “Про фінансово-кредитні механізми...”); управитель як довірчий власник розпоряджається довірчим майном лише у визначених законом та договором межах (ст. 26 Закону “Про іпотечне кредитування...”, ст. 8 Закону “Про фінансово-кредитні механізми...”), а за власними зобов'язаннями (не пов'язаними з управлінням довірчим майном) відповідає майном, що належить йому на загальному праві власності. Відтак, право довірчої власності у сфері господарювання є похідним (його встановлення залежить від первісного власника майна - установника), обмеженим (межі використання довірчої власності встановлюються законом та договором) та додатковим правовим титулом майна (встановлюються зазвичай на договірних засадах зі створеною відповідно до закону господарською організацією, що має власне майно).
Право господарського відання (ст. 136 ГК України), порівняно з правом власності, є більш обмеженим і передбачає можливість володіння, користування і розпорядження закріпленим на цьому правовому титулі майном на розсуд суб'єкта цього права (підприємства), але в межах закону і затвердженого власником майна статуту підприємства. Суб'єкт права господарського відання за своїми зобов'язаннями відповідає усім майном, що закріплене за ним на цьому правовому режимі, і може бути суб'єктом банкрутства. На такому правовому титулі майно закріплюється за: державними (ч. З ст. 73, ст. 74 ГК України) та комунальними (ч. З ст. 78 ГК України) унітарними підприємствами, що діють з метою отримання прибутку; унітарними комерційними підприємствами, що створюються господарськими товариствами, кооперативами, громадськими та релігійними організаціями, громадянами.
Право оперативного управління (ст. 137 ГК України) також є похідним від права власності, але ще більш обмеженим, ніж право господарського відання. Суб'єкт права оперативного управління може володіти, користуватися і розпоряджатися закріпленим за ним майном лише за його цільовим призначенням, самостійно розпоряджаючись закріпленими за ним коштами (державні установи) та іншим майном, крім основних фондів (казенне підприємство). Суб'єкт права оперативного управління відповідає за своїми зобов'язаннями лише майном, яким має право розпоряджатися. Якщо такого майна не вистачає для покриття його боргів, то субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями суб'єкта права оперативного управління несе власник майна (щодо казенних підприємств - держава). Цей правовий титул використовується щодо казенних підприємств (ч. З ст. 73, ч. З ст. 76 ГК України), унітарних некомерційних підприємств (ч. З ст. 78 ГК України), а також щодо унітарних некомерційних підприємств, які створюються господарськими товариствами, кооперативами, громадськими та релігійними організаціями, громадянами.
Право оперативного використання майна - новий правовий титул майна, започаткований Господарським кодексом України (ч. 5 ст. 55, ч. З ст. 132, ст. 138). Суб'єктом цього права може бути лише відокремлений підрозділ (структурна одиниця) господарської організації (підприємства, господарського товариства, виробничого кооперативу тощо). Обсяг майнових правомочностей суб'єкта господарювання у межах права оперативного використання майна визначається господарською організацією, до складу якої входить зазначений суб'єкт, у відповідному правовому документі (положенні про філію, представництво, інший відокремлений підрозділ, що затверджується господарською організацією, яка прийняла рішення про створення такого підрозділу).