1. Накладання шини Дітеріхса на нижню кінцівку.

Шина Дітеріхса (М.М. Дітеріхс — професор Київського медичного інституту, на­родився в 1871 p., помер у 1941 р.) належить до фіксаційно-дистракційних. Вона дозволяє не тільки знерухомити нижню кінцівку, але й здійснити витяжіння (дистракцію) периферичного фрагмента у разі закритого перелому кісток гомілки чи стегна.

Шина Дітеріхса складається з двох розсувних бічних пластин (кожна з них складається з двох планок) та однієї так званої ступні з металевими вушками. Перед накладанням шину регулюють відповідно до зросту потерпілого. Медіальну та латеральну пластини встановлюють на таку довжину, щоб їх дистальні кінці виходили за рівень підошви ступні хворого (ступня при цьому повинна бути під прямим кутом) на 10—12 см. На цій довжині планки пластин закріплюють. Планку-ступню прибинтовують шляхом проведення через її металеві вушка бинта або фіксують спеціальними ремінцями (при цьому на ділянках кісточок роблять підкладку з вати). Бічні пластини шини прово­дять своїми дистальними кінцями через вушка ступні і з'єднують так званими «дверцятами». Через отвір у «дверцятах» (поперечній короткій планці) проводять паличку з мотузкою (закрутка), що закріплена на ступні. Під кісткові виступи в ділянках кісточок, колінного суглоба, зовні кульшового суглоба та клубової кістки підкладають ватно-марлеві подушечки чи жмут вати. Бічні пластини зв'язують між собою на рівні стегна ременем або бинтом, проведеним через отвори в них, а зовнішню прив'язують ще й на рівні грудей до тулуба. Після цього шляхом повертання палички-закрутки здійснюють витяжіння кінцівки (периферичного фрагмента). Кінцівка натягується між планками шини, і закрутку закріплюють ланцюгом чи бинтом до "дверцят". Лише після цього всю шину закріплюють накладанням спіральної бинтової пов'язки чи кількох окремих циркулярних. Шину накладають на одяг і взуття. У разі відкритого перелому або за наявності рани та джгута на кінцівці одяг розрізають чи знімають, рану закривають асептичною пов'язкою. Джгут не закривають пов'язкою. На ньому має бути відповідна позначка про час накладання. Під час накладання шини треба діяти обережно, щоб не змістити фрагменти переламаної кістки. Для цього треба уникати значних тракцій ноги та ініціювання болю у хворого. Перед цією процедурою хворому роблять знеболювальну ін'єкцію.

2. Накладання шини Крамера на верхню кінцівку.

Для іммобілізації переломів верхньої кінцівки, зокрема плечової кістки, застосовують драбинчасту металеву шину Крамера, яка має довжину 1 м та ширину до 15 см.

Перший етап накладання шини здійснюють на здоровій руці хворого для формування ліктьового і плечового згинів. Насамперед визначають довжину від ліктя до кінця середніх фаланг пальців. На цій відстані на шині роблять згин під кутом 70—90°. Другий згин шини роблять на рівні здорового плечового суглоба під кутом 110—120°.

Другий етап накладання шини лікар проводить на собі або сторонній особі на тій самій руці, яка пошкоджена у хворого. Накладаючи уже зігнуту в двох пунктах шину на руку, він продовжує її вигинання. При цьому один кінець шини, лягаючи по спині, має доходити до протилежного ураженому плечового пояса, а інший - доходити до кінців пальців. Позиції сегментів кінцівки з шиною повинні бути такими: китиця у стані незнач­ного тильного згинання у променево-зап'ястковому суглобі, пальці напівзігнуті (з шматком вати в долоні) з відведеним великим пальцем; кінцівка зігнута у ліктьовому суглобі під кутом 70°, плече відведене на 15—20° та відхилене вперед на 10°; кут згинання шини над плечовим суглобом — 110°.

Третій етап - фіксація шини до ураженої кінцівки потерпілого. Шину вкривають рівномірним шаром вати на боці її прилягання до тіла (руки), обгортають спіральними турами бинта, накладають на ушкоджену кінцівку і після вкладання під пахву ватно- марлевого валика та невеликого жмутика вати в долоню - прибинтовують (від кисті до здорової частини плечового пояса). Вкрити шину ватою та бинтом можна також до її формування і моделювання. Кінці сформованої та фіксованої до кінцівки шини зв'язують між собою шматочками бинта, які проводять по передній поверхні грудної клітки.