17. Доведіть, що розміщення суб’єктів комунікації за столом під час ділового спілкування впливає на його ефективність, та поясніть, яким чином.
Щодо розташування учасників ділової взаємодії в робочому кабінеті за стандартним прямокутним столом, особа В може займати чотири основних положення стосовно особи А.
В 1: Кутове розташування.
В 2: Позиція ділової взаємодії.
В 3: Конкуруючо-оборонна позиція.
В 4: Незалежна позиція.
Кутове розташування (рис. 19). Як правило, воно засвідчує дружню, невимушену бесіду. Така позиція
Рис. 19. Кутове розміщення
сприяє постійному контакту очей і дає простір для жестикуляції й можливості для спостереження за жестами співбесідника. При цьому кут столу є частковим бар'єром на випадок небезпеки чи загрози від співрозмовника: за нього можна заховатися. Таке розташування не передбачає територіального розподіл} столу.
Позиція ділової взаємодії (рис. 20). Характерна для людей, які працюють у співавторстві над проблемою чи проектом. Цю позицію вважають однією з найвдаліших для подання, обговорення і вироблення загальних рішень. Але В 2 має делікатно використати її, не створюючи в А враження, що його територія була порушена.
Конкуруючо-оборонна позиція (рис. 21). Передбачає розміщення за столом один навпроти одного, що може викликати оборонне ставлення і атмосферу суперництва. За цих умов, ймовірно, кожна із сторін дотримуватиметься своєї думки, бо стіл став бар'єром між ними. Таке положення за столом займають суперники. Якщо зустріч відбувається в кабінеті, таке розташування свідчить також про відносини субординації. Сидячи один навпроти одного, учасники взаємодії підсвідомо ділять стіл на дві рівні території. При цьому кожен претендує на свою територію і готовий захищати її у разі зазіхань.
Незалежна позиція (рис. 22). її займають люди, які не хочуть спілкуватися за столом один з одним. Така ситуація свідчить про відсутність зацікавленості. її також можна розцінювати як вороже ставлення людини, чиї територіальні межі були порушені. Такого положення треба уникати, якщо потрібна відверта розмова між А і В.
Офіційний (квадратний) стіл (див. рис. 23) налаштовує на відносини суперництва рівних за статусом людей. Такі столи підходять для проведення
короткої
ділової бесіди або для підкреслення
відносин субординації. Стосунки співпраці
встановляться найімовірніше з тією
людиною, яка сидить за столом поруч із
В. Від людини, яка сидить праворуч від
В, буде виходити більше розуміння, ніж
від того, хто сидить ліворуч. Найбільший
опір чинитиме той, хто сидить навпроти
В.
Атмосферу неофіційності й невимушеності створює неофіційний (круглий) стіл (рис. 24). Він є найкращим засобом для бесіди людей однакового соціального статусу, оскільки кожному за столом належить однаковий простір.
20. Охарактеризуйте поведінку людини, яка діє за установкою «я- в порядку, ти – в порядку».
За Макаровим ( “ Основні життєві позиції” – це фіксована установка, яка являє собою сукупність основних базових уявлень про себе, оточуючий світ, що є підґрунтям для прийняття важливих рішень і вироблення певних моделей поведінки):
- Я щасливий – ти щасливий ( установка щасливої людини, позитивні стосунки з оточуючими, готовність жити в світі, що весь час змінюється, внутрішньо вільна людина, по можливості уникає можливих конфліктів)
- Я щасливий – ти нещасний ( завищена самооцінка, зверхньо дивиться на оточуючих, намагається виділитись, створює конфліктні ситуації)
- Я нещасний – ти щасливий( занижена самооцінка, схильність до захворювання, залежність від обставин, людей; постійні приниження, образи, обмежена свобода вибору)
- Я нещасний – ти нещасний( песимістичне сприйняття світу, пасивно-вороже ставлення до себе, недостатньо енергійна людина, відсутні творчі здібності; схильність до захворювання).
18. Перед Вами стоїть задача виступити пперед аудиторією студентів з лекцією. Група експертів буде аналізувати ваші вміння реалізувати комунікативні якості мовлення. Поясніть, у чому полягає сутність діяльності експертів.
Сутність діяльності експертів полягає ось у чому:
ефективно говорити і слухати під час спілкування;
орієнтуватись у ситуації спілкування;
орієнтуватисьуособливостях партнера у спілкуванні;
Вміти створювати сприятливу для спілкування атмосферу;правильно вибирати засоби подання інформацїї
вибирати ефективний стиль спілкування у конкретнійситуації з конкретною людиною;
долати протистояня;розв’язувати конфліктні ситуації;
брати участь у груповій взаємодії;
робити висновки;
протистояти маніпулювнню у комунікації
володіти увагою слухачів;
долати негативне сприйняття у спілкуванні та інш.
відповідати на запитання;
знаходити правильні засоби самоподачі;
вміти розв’язувати будь-які ситуації.
.Виробити для себе стратегію дій на випадок виходу ситуації з-під контролю (спонтанного розвитку подій).
В експертній діяльності чітко визначаються комунікативна, організаторська, конструктивна, гностична, дидактична, виховна сторони.Комунікативна — виявляється в навчально-виховних контактах з студентами. Вона здійснюється в безпосередніх або опосередкованих контактах і зв’язках з студентами.Організаторська — здійснюється в різноманітних видах організації навчально-виховного процесу: організація умов навчання і виховання, планування, поведінка і т. д.Конструктивна — виявляється в повсякденному житті, перетворенні умов. Праця експерта характеризується постійними творчими її конструюваннями залежно від завдань, змісту, умов навчання.Гностична — полягає в плануванні пізнавальної діяльності студентів і своєї власної.Дидактична — полягає в повсякденній навчальній роботі, в її плануванні і організації, в доборі ефективних методів і засобів навчання, в активізації розумової діяльності студентів.Виховна — пронизує кожен крок праці експерта, кожен спеціаліст змушений виходити за межі своєї вузької спеціальності. В експертній діяльності це вимагає здійснення міжпредметних зв’язків.
Експерт повинен досконало володіти учбовим матеріалом. Для того, щоб дотримуватись оптимального варіанту аналізу, намагатись навчати диференційно з врахуванням психології окремих студентів. Провідним у діяльності експерта є його гуманістична спрямованість. Гуманістичність експерта виявляється в педагогічному оптимізмі і доброзичливості. У експертній діяльності особливу роль відіграє здатність находити нові способи впливу на студентів, розв’язування складних задач. ВАРІАНТ 2:
Організація й управління спілкуванням у ході проведення заняття (уроку, лекції, семінару). На цьому етапі викладач втілює задуману систему комунікацій, здійснює мовний вплив, підбирає та реалізує адекватні ситуації спілкування і передавання інформації, підтримує контакт з аудиторією. На цьому етапі реалізується комплекс комунікативної взаємодії суб’єктів педагогічного процесу на трьох рівнях: емоційному, когнітивному і соціально-психологічному.
Емоційний, поверхневий рівень визначає комфортність ситуації спілкування, але не характеризує змістовних його сторін.
Когнітивний рівень пов’язаний з предметною стороною спілкування. На цьому рівні розгортається пояснювальний процес — стрижневий елемент індивідуально-групового педагогічного спілкування.
Спілкування на соціально-психологічному рівні визначає міжособистісні і групові відносини педагога з учнями й учнів між собою.
Я вважаю, що експерти будуть аналізувати: вміння викладання, застосування комплексу комунікативної взаємодії, етапи спілкування та виконання певних педагогічних правил, які оптимізують взаємодію. Далі ми розглянемо етапи спілкування та правила детальніше.
В. А. Кан-Калік, з огляду на особливості поведінкових актів, структурує процес професійно-педагогічної взаємодії таким чином:
1. Моделювання педагогом майбутнього спілкування (прогностичний етап). Це перший етап, на якому закладаються контури майбутньої взаємодії: планування й прогнозування змісту, структури, засобів спілкування.
2. Початковий етап спілкування. Мета його — встановлення емоційного і ділового контакту у педагогічній взаємодії. Ініціатива необхідна вчителеві на цьому етапі для того, щоб організовано передати її у наступному періоді спілкування.
3. Керування спілкуванням. Це свідома і цілеспрямована організація взаємодії з коригуванням процесу спілкування відповідно до визначеної мети. Здійснюється обмін інформацією, обмін оцінками з приводу цієї інформації, взаємооцінка співрозмовників. Створюється атмосфера доброзичливості.
4. Аналіз спілкування. Головне завдання цього етапу — співвіднесення мети, засобів, результатів взаємодії, а також моделювання подальшого спілкування. Це етап самокоригування.
Учителю треба мати педагогічну пам’ять, в якій занотовується виявлене в словах, емоціях і діях ставлення учнів. Ця інформація допоможе проаналізувати тенденції розвитку ставлення вихованців.
Стосовно кожного етапу педагогові слід дотримуватися певних правил, які оптимізують взаємодію:
— формування почуття «ми», демонстрація спільності поглядів, що усуває соціальні бар’єри, протиставлення і об’єднує для досягнення спільної мети;
— встановлення особистісного контакту, щоб кожен учень відчував зверненість саме до нього. Це реалізують мовними засобами (частіше називаємо на ім’я, повторюємо вдало висловлене міркування учня) і невербально (візуальний контакт);
— демонстрація власного ставлення, що виявляється в тому, як ми усміхаємося (відкрито, невимушено чи скептично), з якою інтонацією говоримо (дружньо, сухо, тиснучи на учня), як експресивно забарвлені наші рухи (спокійні, стримані чи зневажливі, нервові), яку обрали дистанцію (довіри чи конфронтації);
— показ яскравих цілей спільної діяльності — накреслення спільного «ми» у майбутньому, що демонструє зацікавленість у співрозмовникові, міцність єдності;
— передача педагогом розуміння внутрішнього стану учнів — зчитування настрою співрозмовника, що сигналізує про зацікавленість у взаємодії, взаєморозумінні;
— постійний вияв інтересу до учнів. Це означає — слухати учнів, ставити запитання і цінувати їхню думку, співпереживати, підкреслювати позитивне, говорити компліменти, тобто робити все, що підтримує учня у його позитивних намірах;
— створювати ситуації успіху, потрібні для сприятливого психологічного тла взаємодії; воно створюється радістю від успіху, постійним схваленням потенційних можливостей, підкресленням індивідуальної значущості кожного, зняттям страху перед можливою помилкою, наданням допомоги і вмінням учителя попросити допомоги в учня. ВАРІАНТ 3:
Поняття «комунікативні вміння» розглядають по-різному: як «діяльність», і як готовність до професійної комунікативної діяльності, Але практичний досвід показує, що краще трактувати це поняття як готовність педагога.
Комунікативні вміння педагога:1. Мовленнєве (вербальне) спілкування.Мовлення педагога повинно мати такі характеристики: активність (швидкість мовленевих реакцій, точність вибору методів мовлення); впливовість; емоційність; енергійність; лексична категоричність; чіткість, розбірливість; дохідливість, змістовність; переконливість.2. Невербальне спілкування. Використання паралінгвістичних, екстралінгвістичних, проксемічних засобів у спілкуванні, тобто—володіння мімікою і пантомімікою, використання жестів, встановлення «контакту очей», використання інтонацій.
3. Орієнтуватись в ситуації. Включає час, простір спілкування, процес створення ситуації, спілкування з конкретними партнерами, і так званий вхід у цю ситуацію (розуміння, врахування актуальних взаємовідносин, знаходження тем для спілкування тощо).4. Сприймання і розуміння людини людиною (соціальна перцепція). Тобто вміння правильно сприймати і визначати за виразом обличча людини, за її рухами, діями і вчинками, а також мовленнєвими реакціями психічний стан та емоційні переживання, вміння спостерігати і оцінювати педагогічну ситуацію.5. Створення творчого самопочуття. «Творче самопочуття» педагога включає в себе групу позитивних психічних станів, це процес який потребує обовязкової початкової психологічної установки на діяльність; педагог повинен володіти засобами, які дозволять йому викликати у себе цей стан (матеріали уроку, настрій).
6. Володіння професійною педагогічною увагою.7. Установлення професійно-педагогічного контакту.8. Самопрезинтшія. Створення образу педагога, моделювання особистості, завоювання авторитету та емоційної прихильності учнів.9. Використання системи «пристосування». 1) пристосування встановленого стилю спілкування до сьогоднішніх умов спілкування; 2) використання ситеми прийомів, які вибираються для організації адекватної завданням і особливостям педагогічної ситуації структури спілкування, проведення найефективнішого комунікативного впливу.
Я вважаю, що група експертів буде аналізувати: активність (швидкість мовленевих реакцій, точність вибору методів мовлення); впливовість; емоційність; енергійність; лексична категоричність; чіткість, розбірливість; дохідливість, змістовність; переконливість мовлення.