- •Теплопостачання об’єктів сільськогосподарського призначення
- •Бережани - 2008
- •Навчальне видання
- •Укладачі:
- •Методичні вказівки включають:
- •1. Розрахунок опалення та вентиляції будівель
- •1.1. Розрахунок теплового навантаження на опалення та вентиляцію за укрупненими показниками.
- •1.2. Вибір типу нагрівальних приладів та визначення їх поверхні.
- •1.3. Визначення об’єму розширювального бака.
- •2. Тепловий розрахунок зерносушарки.
- •2.1. Загальні відомості.
- •Вихідні дані для розрахунку:
- •2.2. Розрахункова схема зерносушарки.
- •2.3. Розрахунок параметрів сушильного агента.
- •2.4. Розрахунок і зони сушіння.
- •2.4.1. Матеріальний баланс сушарки.
- •2.4.2. Витрати сухого сушильного агента.
- •2.4.3. Витрати теплоти на сушіння зерна.
- •2.4.4. Графоаналітичний розрахунок витрат сушильного агента та теплоти.
- •2.5. Розрахунок іі зони сушіння.
- •2.5.2. Матеріальний баланс другої зони сушіння.
- •2.5.3. Витрати сухого сушильного агента в другій зоні сушіння.
- •2.5.4. Витрати теплоти на сушіння зерна в другій зоні.
- •2.6. Розрахунок зони охолодження.
- •2.6.1.Матеріальний баланс зони охолодження.
- •2.6.2. Витрати повітря та теплоти в зоні охолодження
- •2.7. Графоаналітичний розрахунок охолодження зерна.
- •2.8.Сумарні витрати теплоти, сушильного агента і палива в сушильній камері.
- •3. Розрахунок опалення споруд захищеного ґрунту.
- •3.1. Загальна характеристика систем опалення теплиць.
- •3.2 Тепловий розрахунок теплиць
- •Тепловий потік через випромінювання на внутрішній поверхні огородження.
- •Тепловий потік при конденсації вологи.
- •3.3. Розрахунок систем обігріву теплиць за емпіричними залежностями
- •6. Розраховують кількість опалювальних приладів у теплиці :
- •Режими сушіння продовольчого зерна в шахтних прямоточних сушарках
- •Характеристики тепличних ґрунтів
- •47501 Тернопільська обл.
1.2. Вибір типу нагрівальних приладів та визначення їх поверхні.
При виборі типу нагрівального приладу слід врахувати, що у приміщеннях з постійним перебуванням людей (житлові та адміністративні будівлі, школи, лікарні, цехи, що працюють цілодобово тощо) встановлюються гладкі нагрівальні прилади (радіатори, конвектори), а в приміщеннях з тимчасовим перебуванням людей (майстерні, склади тощо) можна використовувати чавунні труби або регістри стальних труб.
Поверхня нагрівних приладів Fp, м2, визначається за формулою:
, м2 (1.4.)
де Qp - розрахункова тепловіддача нагрівних приладів у приміщенні, Вт;
tвн - температура повітря в приміщенні, ºС;
tпр - середня температура теплоносія в приладі, ºС;
К - коефіцієнт теплопередачі приладу, Вт/м2·К.
Для водяної системи опалення:
(1.5.)
де tн та tо - температура води, оС, яка надходить до приладу і виходить з нього. Для холодного періоду року можна прийняти tн = 95ºС, tо = 70ºС.
У системах парового опалення з тиском пари до 0,02 МПа середню температуру теплоносія в приладі приймають tпр = 100ºС. При більших тисках tпр визначають як температуру насичення при тиску теплоносiя. Для водогрійних котлів невеликої продуктивності Рнас=0,07 МПа, відповідно tнас = 114ºС.
Коефіцієнт тепловіддачі нагрівального приладу залежить від різниці температур між середньою температурою теплоносія і температурою в приміщенні та від типу нагрівального приладу (див. дод.1.5).
Кількість нагрівальних приладів визначають для кожного приміщення, виходячи з їхньої поверхні та типу.
Для чавунних радіаторів знаходять мінімальну кількість секцій:
(1.6.)
де fекв – площа поверхні нагрівання однієї секції, екв.м2 (еквівалентний квадратний метр), 1екв.м2 – поверхня приладу з тепловіддачею 506 Вт при середній температурі теплоносія і температурі приміщення t = 18ºС при подачі води в нагрівальний прилад за схемою «зверху - вниз».
β2 – поправочний коефіцієнт, що враховує спосіб встановлення радіатора, для відкритого радіатора β2=1;
β3 – поправочний коефіцієнт, що враховує кількість секцій у радіаторі: β3=
Для стальних панельних радіаторів і конвекторів з кожухом кількість приладів визначають, як
де fекв – площа поверхні нагрівання однієї панелі, екв.м2.
Для конвекторів без кожуха і ребристих труб, розташованих в один ряд,
де fекв – площа поверхні нагрівання конвектора або ребристих труб прийнятої довжини, екв.м.
п – кількість рядів у приладі по вертикалі.
Для гладкотрубних приладів знаходять довжину гріючих труб
де fекв – площа поверхні нагрівання 1 м2 відкритої горизонтальної труби, екв.м.
Значення fекв знаходять для кожного приладу з довідникової літератури.
1.3. Визначення об’єму розширювального бака.
Для збирання надлишку води при її температурному розширенні кожна система водяного опалення обладнується розширювальним баком. Крім того, в розширювальному баку знаходиться запас води, необхідний для компенсації можливих витікань через нещiльнiсть з’єднань i стиків.
Розширювальний бак встановлюють у найвищій точці (як правило, на горищі будинку) в утепленому ящику. До нього приєднують труби: сигнальну, переливну, циркуляційну та розширювальну.
В системах з природною циркуляцією розширювальний бак приєднується до головного стояка по проточній частині, а в системах з примусовою циркуляцією - до всмоктувальної лінії перед насосами.
Ємність розширювального бака в залежності від температури теплоносія в подаючому трубопроводі приймається:
tпр = 95ºС - Vр.б = 0,045 Vc, л;
tпр =105ºС - Vр.б = 0,051 Vc, л;
tпр =130…150ºС - Vр.б = 0,060 Vc, л;
де Vc – об’єм води в системі опалення, л, розраховується за формулою:
де V′ - питомий об'єм води в системі, л/кВт, теплової потужності нагрівальних приладів, який визначається залежно від типу приладу та температури води в подаючому і зворотному трубопроводах (див.дод.1.6).
За розрахунковим навантаженням Qр та площею поверхні нагріву , користуючись довідниковою літературою вибирають котли і записують їх технічну характеристику.
Для визначення кількості котлів пкот, що встановлюються, теплове навантаження Qр збільшують в 1,1…1,2 рази:
де Qкот – теплова потужність одного котла, Вт.