3.2. Контрольний текст екскурсії

Під час екскурсії будуть оглянуті головні об’єкти, що були перераховані у попередньому розділі а також визначні місця, що будуть зустрічатися на маршруті екскурсії.

Харків — великий науковий, культурний, промисловий і транспортний центр України. В ньому працює майже 150 науково-дослідних інститутів, 30 вищих навчальних закладів, 8 музеїв, міська картинна галерея, 7 театрів, 80 бібліотек. Населення — 1 446 тис. осіб (дані за 2011 рік), площа міста — 306 км². Харків – це великий сучасний мегаполіс. До 1934 р. - перша столиця УРСР. [32]

Зараз ми знаходимося поблизу пам’ятника легендарному засновнику міста Козаку Харько. За легендою, простий козак на ім’я Харко зупинився посеред поля і заснував на березі річки місто, яке спочатку називали Харьков, з наголосом на другий склад, а потім вже – Харків. Проте історики дотримуються іншої версії, а саме, що назва міста походить від річки Харків, хоча російський історик М. Аристов пов'язує Харків з давнім половецьким поселенням Шарукань в околиці сучасного Харкова. Археологічні розкопи на території Харкова доводять, що тут було поселення вже за бронзової доби у 2 тисячолітті до Хр.; с також знахідки зі скіфського (6-3 ст. ст. до Хр.) та сарматського (2-1 ст. ст. до Хр.) періодів; в околицях Xаркова знайдено ранньослов’янські сліди Черняхівської культури (2-6 ст. ст.) та слов’янське городище Донецьке з княжої доби. Проте, в 12-17 ст. теперішня територія Харкова належала до Дикого Поля, що його опановували половці, а згодом татари. [33]

Будинок державної промисловості - Держпром. Це унікальний архітектурно-історичний пам'ятник міста. Він будувався в 1925-1928 роках і був першою висотною будівлею у країні. Держпром являє собою групу корпусів, об'єднаних переходами, розташованими на різних рівнях. Про масштаби цієї будівлі красномовно говорять цифри: загальна площа забудови 11 000 квадратних метрів, довжина фасаду 300 метрів. Автори проекту будівлі архітектори С.Серафимов, С.Кравець, М.Фельдгер. Очолював будівництво відомий інженер-будівельник академік архітектури П.Роттерт.

Пам'ятник студбатівцям або Пам'ятник студентам ХДУ - скульптура присвячена подвигу студентів Харківського Університету імені Горького, що записалися на самому початку Великої Вітчизняної війни добровольцями в діючу армію. В кінці червня 1941 року. більше 500 студентів-добровольців були направлені для підготовки до Малиновського військовий табір біля міста Чугуєва, де з них планувалося підготувати політпрацівників і командирів стрілецьких взводів. Дівчата-добровольці були направлені в школи медсестер. Після короткострокової підготовки зі студентів був сформований батальйон, який увійшов в історію Великої Вітчизняної Війни під назвою «студбат». 6 липня 1941 студбатівцям в таборах Малинівки були відправлені в розташування 26-ї армії Південно-Західного фронту під командуванням генерал-лейтенанта Ф. Я. Костенко в районі Фастова, Таращі та Білій Церкві захід від Києва. В боях під Білою Церквою загинуло більше 300 харківських студбатівців, за іншими даними, близько 80% складу батальйону. Після невдачі під Києвом залишки харківського студентського батальйону були перекинуті під Нарофомінск, де обороняли Москву. Пам’ятник створений за кошти студентів і встановлений у 1999 році. На трьох об'єднаних разом гранітних постаментах розташовані п'ять бронзових фігур, що зображає чотирьох студентів і одну дівчину. Студенти йдуть на фронт. Два студента йдуть рішуче, один з них прощається з дівчиною, один оглядається назад. Гвинтівка є тільки у одного із студентів, решта йдуть без зброї.

Корпуси Харківського Національного університету ім. В.Н.Каразіна - одного з найстаріших і найбільших вищих навчальних закладів, який був заснований в 1805 році. У будівлі університету близько 2500 аудиторій, лабораторій і наукових кабінетів. Поруч з університетом встановлений пам'ятник його засновнику - В.Н.Каразіна. В. Н. Каразін – видатний український просвітитель, діяльність якого була спрямована на розвиток освіти та культури України. Пам’ятник був відкритий в 1906 році. Автори пам'ятника - скульптор І.М. Андреолетті і архітектор А.І.Бекетов.

Головна площа міста – Площа Свободи - найбільша площа в Україні і шоста за розмірами в Європі. Схема площі була розроблена архітектором Троценко. Вона має площу 11,9 гектарів. Ширина прямокутної частини - від 96 до 125 метрів. Діаметр круглої частини - 350 метрів. Тут проводяться народні гуляння, концерти, ярмарки, демонстрації, мітинги та інші масові заходи. [34]

Пам'ятник Леніну був відкритий 5 листопада 1963 року. На постаменті з червоного граніту встановлена бронзова фігура вождя заввишки 8,5 метрів. Загальна висота пам'ятника - 20,2 метра. На постаменті висічені тематичні рельєфи, що зображують групу революціонерів, які йдуть під червоним прапором на бій за радянську владу, і групу робітників. Авторами проекту пам'ятника є скульптори Вронський і Олійник, а також архітектор Сидоренко. [35]

Завершує архітектурний ансамбль площі будівлю обласної ради народних депутатів. Це будівля побудована в 1954 році на місці старого, зруйнованого фашистами в роки війни. Автори проекту - архітектори В.Орехов і В. Костенко. 20 серпня 2004 ліворуч від парадного входу в будівлю Харківської обласної ради на вулиці Сумській, 60, був встановлений пам'ятник першому харківському губернатору Е. Щербініну. Так як маршрут екскурсії не передбачає огляд цього пам’ятника то екскурсовод використовуючи свій портфель має показати фотографію даного пам’ятника. [34]

Сад імені Т.Г. Шевченко - найстаріший зелений масив в центрі міста. Він закладений ще в 1804 році. Прикраса саду - прекрасна каштанова алея, яка веде від пам'ятника Т.Г.Шевченка до будівлі університету. В саду на площі 25 гектарів росте понад 15 000 дерев і чагарників понад 100 порід. Тут є дуби-велетні, вік яких понад 200 років. Один з них росте поруч з пам'ятником великому Кобзареві. Сад з кожним новим роком розширюється, упорядковується. У повоєнний час був реконструйований його західний схил. Тут побудований водяний каскад і сходи з виходом на Клочківську вулицю. У центрі саду - фонтан світломузики. В Саду імені Т.Г.Шевченка знаходиться кіноконцертний зал "Україна", Харківський зоопарк, велика кількість закладів харчання та розважальних закладів, а також відомі пам’ятники.

На майданчику міського саду імені Т. Шевченка, відомої серед харків'ян як "брехаловка", 24 серпня був відкритий пам'ятник футбольному м'ячу. Бронзовий "футбольний м'яч" діаметром у півтора метра встановлено на постаменті з чорного граніту. За задумом керівництва футбольного клубу "Металіст", який підніс цей подарунок шанувальникам команди, пам'ятник має стати візуальним символом харківського футболу. Автори ідеї стверджують, що пам'ятник унікальний, і навіть мають намір представити його в Книгу рекордів Гіннеса. Ідея проекту та дизайнерське рішення належать головному художнику міста Харкова, начальнику бюро реклами, інформації та благоустрою міського середовища міськвиконкому Світлані Дуденко. Архітектурно-планувальне рішення виконано Володимиром Тішевскім, скульптурна форма футбольного м'яча виконана Олегом Шевчуком, технічний керівник проекту - Олександр Попов. Знайшла новий вигляд і сама "брехаловка", яка відтепер офіційно називатиметься "Алеєю спортивної слави". За допомогою спонсора - АТ "Філіп Морріс Україна" - майданчик була упорядкована, на ній з'явилося хороше освітлення, нові стенди, матеріали яких розповідають про спортивну життя Харкова. [36]

Пам'ятник Т.Г. Шевченко - пам'ятник українському поету, письменнику, художнику і мислителю. Пам'ятник органічно пов'язаний з навколишнім парковим пейзажем та міським архітектурним ансамблем. Загальна висота монумента - понад 16 метрів, висота статуї Тараса Шевченка - 4,5 метрівХудожній стиль монумента можна визначити як соцреалізм і сталінське барокко, тоді як трактування особистості Тараса Шевченка так само є радянським - як ідейного борця за щастя простого народу, поета-революціонера. Автори пам'ятника - радянський скульптор Матвій Манізер і архітектор Йосип Лангбард. Монумент був урочисто відкритий 24 березня 1935 року. Пам'ятник є одним із символів міста Харкова.

Пам'ятник Тарасу Шевченко являє собою багатопланову композицію, кожна з частин якої проглядається поступово, у міру знайомства з монументом, разом з тим, весь пам'ятник сприймається як єдине ціле. Багатоступінчастість монумента була (і залишається) органічно пов'язаної з архітектурою величних споруд Держпрому та Харківського державного університету (нині Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна), Садом імені Т. Г. Шевченка. Фасад пам'ятника повернутий до центральної магістралі міста - вулиці Сумській.

Домінантою монумента є постать Кобзаря - Шевченко, встановлена на високому постаменті з сірого (на момент спорудження яскраво-чорного) лабрадориту. У всій фігурі Шевченка проглядається готовність до дії, цілеспрямованість, внутрішня напруженість. А також 16 динамічних статуй - високохудожніх зразків радянської пропаганди. Фігури, які оточують п'єдестал, - вдвічі менше за висотою, ніж статуя Шевченка. Вони сприймаються в основному поблизу. За задумом скульптора, здійснювати огляд фігур потрібно в послідовності композиційної спіралі, починаючи від фігури «Катерина» і рухаючись проти годинникової стрілки.

Серед статуй монументального ансамблю, пов'язаних ідейно загальним задумом відображення оспіваної Кобзарем боротьби народу за свою волю, можна виділити окремі фігури і композиції:

• скульптура «Катерина» - статуя кріпак з немовлям на руках, відома під назвою «Катерина», оспівана Т. Г. Шевченко в однойменній поемі; втілення образу жінки-матері під тягарем самотності і журби;

• 1 - а композиція («Вмираючий гайдамака. Гайдамак з косою. Рве пута.») - Всі три фігури пов'язані як ідейно, так і сюжетно - за загальною прив'язкою композиції до поеми Т. Г. Шевченка «Гайдамаки» про події колеевщіни криється життєстверджуюче переконання в незламності народного духу і віра в його перемогу;

• скульптура «Зв'язаний запорожець» - одна із статуй, які передають патріотичний, багатогранний характер героя, втілює народну силу і велич, скорботу і біль;

• 2 - а композиція («Жінка-селянка. Несучий жорна. Солдат-рекрут.») - В образах представників різних прошарків трудовий народ втілює ідею страждань народу в період царизму;

• третій композиція («Робітник з схилянням прапором. Студент. Робітник з гвинтівкою. Матрос. Червоноармієць.») - 3 - статуї композиції зображують образи повсталого народу під час соціальних катаклізмів перших десятиліть ХХ століття.

• 4 - а композиція («Селянин. Шахтар. Жінка з книгою») - фігури цієї останньої групи, за задумом автора, повинні були передавати ті зміни, які відбулися в радянському суспільстві.

Урочисте відкриття монумента відбулося 24 березня 1935 року і стало всенародним святом. Харків був прикрашений прапорами, на вулицях було багатолюдно. О 14.30 нарком освіти УРСР В. П. Затонський перерізав стрічку. Гримнув салют, і великий хор 700 голосами виконав «Заповiт» Шевченка. Варто показати єдину фотографію з дна відкриття пам’ятника, що була зроблена не легально. [37]

Пам'ятний знак репресованим кобзарям, бандуристам, лірникам було відкрито в саду ім. Т. Г. Шевченка біля театру опери та балету у Харкові 14 жовтня 1997 року. Автори пам'ятного знака — скульптори Валерій Бондар, Василь Семенюк, Олекса Шауліс і архітектор Олекса Морус. Цей знак встановлено на вшанування пам'яті кобзарям, бандуристам, лірникам, що були знищені радянською владою переважно у 1930-х роках. Кількість жертв за різними підрахунками становить від 200 до 337 музикантів. Пам'ятний знак зроблено у вигляді гранітного моноліта, на якому висічено знівечену кобзу та слова: «Пам'яті репресованих кобзарів».

«Алея зірок» була відкрита під час ХІ міжнародного кінофестивалю «Харьковская Сирень». Спочатку було відкрито тільки дві зірки, присвячені письменникам-співавторам - Марині та Сергію Дьяченко, Дмитру Громову і Олег Ладиженський (останні відомі під загальним псевдонімом Генрі Лайон Олді). В 2011 році на алеї вже було 15 відпечатків відомих зірок: французьких акторів - Жан-Поля Бельмондо і Шарля Жерара, народних артистів Росії - Олексія Петренко та Максима Дунаєвського, народного артиста України - Остапа Ступки, заслужених артистів Росії - Бориса Токарева і Людмили Гладунко. [38]

Скульптура «Аксакал», що зображає сплячого козака, розташована біля театру опери та балету. Автор пам'ятника - Сейфаддін Гурбанов. Скульптура вагою 8 тонн висічена з білого піщанику. Спочатку була встановлена в 1989 році перед театром. У 2007 році під час реконструкції площі з фонтанами скульптура зникла в невідомому напрямку. Після розголосу і неодноразових спроб автора дізнатися про долю пам'ятника, в листопаді скульптуру повернули і встановили на новому місці - в парку з північного боку оперного. Під час відсутності пам'ятник був пошкоджений невмілим чищенням, тому протягом 2008 року було відновлено деякі втрачені деталі.

Пам'ятник Архангелу Михаїлу – це подарунок від міста Києва до святкування 350-річчя заснування Харкова. Встановлений у 2004 році в південній частині парку. Встановлено ідеально рівно на 50-й паралелі північної широти.

Пам'ятник 50-й паралелі - оригінальний знак в Харкові, що символізує, що Харків є найбільшим містом, яке точно проходить по 50-й паралелі північної широти. Пам'ятник був відкритий 9 жовтня 2010 року. Пам'ятник являє собою двадцять бронзових і мідних табличок з написом «50-я паралель», які розташовані на алеї у вигляді переривчастої лінії. У центрі встановлено опуклий бронзовий коло із зображенням земної кулі і зазначенням деяких найбільших міст світу (Москва, Рим, Єрусалим, Париж, Дубаї та Делі), і відстані від них до Харкова. По периметру кулі міститься повторюваний напис «Харьков» російською і «Kharkov» англійською мовами. [39]

Харківський національний академічний театр опери та балету імені М. Лисенка (ХАТОБ) - перший український стаціонарний оперний театр. Ставить спектаклі українською, російською, французькою та італійською мовами. Будівля була побудована в 1970-1990 рр.. за проектом колективу архітекторів С. Н. Миргородський, В. Д. Єлізаров, Н. В. Чуприна, Р. Н. Гупало і А. П. Зибін. Архітектура будівлі побудована на контрасті великої нависає «плити» двох верхніх поверхів і складної пластики вхідних вестибюлів, фойє та інших приміщень нижніх поверхів. Театр має два зали для глядачів: великий на 1500 і малий на 400 місць, де нині розташований кінотеатр «Кінопалац». Будівля покоїться на шести стовпах розміром 3 на 6 м і перекривається металевими балками прольотом по 100 м і масою 100 т. У підземній частині розташований гараж. У 2007 р. перед будівлею відкритий фонтан. Вхід в касовий зал прикрашає декоративна композиція «Музика Н. Лисенко» (скульптор С. Яструбів), яка була встановлена в 1987 р.. Багатофігурна композиція „Музика Лисенка” допомагає перехожим одразу з’ясувати функцію багатоярусного гіганта. Вихороподібний танок з кованої міді виривається з важкої горизонтальної будівлі. Художній контраст посилює враження. У скульптурі танцюристи гопака та музики створюють веселе коло. Стрімкий ритм народного танцю яскраво та образно відтворює музичний геній М.Лисенка. Ця композиція визнана дуже вдалою у галузі архітектурно-декоративної пластики сучасного Харкова. [40]

Дзеркальний струмінь – це альтанка і фонтан, один із символів міста. Був споруджений в 1947 р. за проектом архітектора В. І. Коржа. Поруч з фонтаном-альтанкою був споруджений басейн, який був спочатку обнесений простим цегляним парканом, в 1970-і рр.. його замінили на гранітний. У 1958 р. на честь святкування 40-річчя Ленінського комсомолу, на території скверу була відкрита Алея героїв-комсомольців.

Алею заклали під час святкування 40-річчя Ленінського комсомолу в 1958 році. Вона пройшла через сквер із заходу на схід від скляної струменя до стіни, що відгороджує двір будинку по вул. Чернишевського, 15. Уздовж алеї на круглих білих постаментах розташувалися бронзові бюсти: Миколи Островського (скульптор Д. Г. Сова) – радянський письменник, автор відомого роману «Как закалялась сталь», Зої Космодем'янської (скульптор І. П. Ястребов) - партизанка, червоноармієць диверсійно-розвідувальної групи штабу Західного фронту. Перша жінка, удостоєна звання Герой Радянського Союзу (посмертно) під час Великої Вітчизняної війни; Олександра Матросова (скульптор А. А. Івченко) - Герой Радянського Союзу, рядовий піхоти. Відомий завдяки самопожертвенному подвигу, коли він закрив своїми грудьми амбразуру німецького дзоту; Олега Кошового (скульптор В. В . Петренко) - учасник, один з організаторів підпільної антифашистської організації «Молода гвардія»; Лялі Убийвовк (скульптор В. Ю. Обідіон) - учасниця Великої Вітчизняної війни, підпільниця, Герой Радянського Союзу; Вані Минайленко (скульптор М. Н. Михайлівський), Олександра Зубарєва (скульптор Б. К. Волков) - учитель географії, перший секретар Харківського підпільного обкому комсомолу. Герой Радянського Союзу; Галини Нікітіної (скульптор Л. Г. Жуковська). В кінці алеї встановлена стела, на яку нанесли шість орденів, отриманих комсомолом, і висікли текст:

«Герої поляглі за Батьківщину,

Альо живуть у нінішніх ділах.

І Вічно буде Комсомольська Зміна

Тримати їхній прапор у руках».

Після реконструкції напис на стелі була змінена. Зараз вона звучить так: «Справи і подвиги їх - прийдешнім поколінням» [41]

На розі скверу встановлено пам’ятник О. К. Алчевському, який був подарований до 350-річчя Харкова містом Алчевськом. Родина Алчевських відіграла унікальну роль в історії української культури і залишила помітний слід в історичному минулому нашого краю. У приміщенні недільної школи Х. Д. Алчевської знаходиться виставкова зала Харківського художнього музею, збереглися будівлі банків, якими керував О.К. Алчевський. Глава сім’ї О.К. Алчевський започаткував у Харкові товариство взаємного кредиту, Торговий і Земельний банки; його дружина відкрила недільну школу. Також за сприяння Христини Данилівни було організовано товариство грамотності, громадську бібліотеку.[42]

Пам’ятник міліціонерам, загиблим у боротьбі зі злочинністю – знаходиться біля будинку культури міліції у являє собою пам'ятник у вигляді Архангела Михаїла, що мечом вістрям донизу поборює усособлення (гідру) злочинності. Автори — скульптор А.Н. Іллічов, архітектор С.Г. Чечельницький.

Площа Архітекторів — площа у місті Харків на перетині вулиць Пушкінської та Раднаркомівської. Як площа була оголошена у 2009 році, до того ця територія не мала офіційного статусу площі, хоча по факту вона утворилася у 1995 році після відкриття станції метро Архітектора Бекетова.

У 2002 році тут було встановлено пам'ятник «Закоханим». Пам'ятник закоханим - являє собою арку, утворену летячими, крихкими фігурами юнака та дівчини, що злилися в поцілунку. Пам'ятник було відкрито 1 вересня 2002 року. На відкриття пам'ятника була запрошена молодь, студенти і всі закохані.Автор ідеї - Дмитро Іванченко, студент Харківської державної академії дизайну і мистецтв. Неодноразові випадки вандалізму щодо Пам'ятника Закоханим змусили оточити його бордюром з граніту, і влаштувати навколо фонтан. Тепер діє нова традиція - бризкати губи водою з цього фонтану перед поцілунком, який повинен подарувати міцну любов молодятам. Через худобу та чорний колір фігур в народі його часто жартівливо називають пам'ятником Чорнобильцям. Також було реставровано пам'ятник Закоханим — фігури були пофарбовані у золотий колір, та навколо них побудували фонтан.

Навколо площі знаходяться жилі будинки, Будинок вчених, Державна податкова адміністрація, Палац культури при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ. У 2007 році була озвучена ідея розмістити на площі копії Семи Чудес Харкова. Було проведено інтернет-голосування, в результаті якого перемогли Держпром, Дзеркальний струмінь, Покровський собор, Благовіщенський собор, Успенський собор, Будинок зі шпилем та пам'ятник Т. Г. Шевченку. Їх копії обіцяли встановити до Дня міста(23 серпня) 2009 року, виготовлення замовили Китаю, але китайські вироби не задовольнили чиновників якістю, тому до обіцяної дати встановили лише копію пам'ятника Шевченка, перероблену українськими майстрами. Також було проведено перепланування самої площі, по іншому провели алеї, постелили газон, поміняли повністю плитку. [43] Бажано показати фотографії Семи Чудес Харкова, використавши «портфель» екскурсовода.

Пам'ятник Ярославу Мудрому відкрито 8 жовтня 1999 біля стін Національної юридичної академії (вул. Пушкінська, 77), яка носить його ім'я. Автори - скульптори Олександр Шауліс, Олександр Демченко, Василь Семенюк; архітектори Віктор Лівшиц і Анатолій Антропов.

Наступним пунктом буде кафе «РІО», де екскурсанти зможуть не тільки пообідати, а й ознайомитися з пам’ятниками персонажам роману Ільфа та Петрова «12 стільців»: Остапом Бендером, Елочкой-людоїдочкой та Кісой Вороб’яніновим.

Остап Бендер зображений сидячим на лавці на розі вулиць Чернишевського та Петровського. Бронзовий Бендер курить цигарку, одягнений у піджак, на голові кепка, шия обмотана шарфом. Вільне місце на лавці дозволяє будь-якому бажаючому сфотографуватися на пам'ять з великим комбінатором. Прототипом харківського Бендера став самий енергійний виконавець цієї ролі - Сергій Юрський. Скульптор Едерденіз Гурбанов:

Еллочка стоїть прямо на пішохідній доріжці, однією рукою спираючись на стілець, а другою - грає ситечком. За романом, саме на це ситечко Остап Бендер виміняв у Еллочки заповітний стілець. мЗа спиною у Еллочки Щукіної висить табличка: «Еллочка-людожерка (словниковий запас 30 слів)».Над фігурою Еллочки харківський скульптор Катіб Мамедов працював більше півроку. Прототипом знаменитої людожерки стала одна з виконавиць головних ролей кінофільму "12 стільців" - актриса Олена Шаніна. Перша гламурна жінка СРСР вийшла дуже схожою на свій прообраз. Ще одна цікава деталь - стілець на, який спирається Еллочка, точна копія того примірника, який використовували кіношники.

Пам'ятник Кісі Вороб'янінову був відкритий 12 грудня 2003 р. на вулиці Петровського у дворі кафе «Ріо» на кошти власника кафе Азара Ахмедіева. Бронзова скульптура на малому мармуровому постаменті зображує фігуру Вороб'янінова з простягнутим вперед капелюхом і просить подаяння. У лівій руці Вороб'янінова знаходиться старий заяложений шкіряний портфель, в якому видно величезна наскрізна дірка. Спочатку під пам'ятником перебувала табличка з жартівливій написом: «Протягніть йому руку, інакше він протягне ноги». Є першим пам'ятником цьому літературному персонажу на території Україні.[44]

У внутрішньому дворі галереї «АВЕК» також є незвичайні скульптури. Найбільш примітні композиції: «Сімейство при справі» і «Віолончельний оркестр» .Працювали над ними відомі скульптори Франк Майслер і Ар'є Овадія. Сімейство мавп виготовлено зі спеціального сплаву золота, срібла, бронзи і алюмінію. Ця композиція дуже весела. Кожен персонаж чимось зайнятий, але об'єднують їх усіх футбольні м'ячі. Чи не правда це символічно! Адже в Харкові цілими сім'ями «хворіють» футболом! Друга композиція представляє собою фігури трьох музикантів, які встановлені на штирі, що крутиться, а поряд на лавці сидить бронзовий хлопчик і «слухає» їх гру. А ось фотографуватися якраз треба перед об'єктивом бронзового фотографа, на нозі якого примостилася маленька пташка.

Окремим об’єктом також варто виділити Глобус Харкова. На встановленій скульптурі «Планета Харків», діаметром 2 м, можна розгледіти всі основні район, вулиці і навіть будівлі міста. Скульптура виконана з склопластику і витримана в стилі, характерному для виконання глобусів 17-19 ст. Творці проекту стверджують, що глобус виконаний з максимальною точністю - робота зайняла близько року.[45]