2.3. Відбір монументальних об’єктів Харкова для розробки екскурсії.

Зовсім скоро з різних куточків Європи до Харкова приїдуть туристи, а саме футбольні вболівальники. І це не дивно - Євро-2012 на носі! І почнуть туристи подорожувати по наших українських містах, дивитися нашу архітектуру і стадіони, все навколо фотографувати і викладати в соціальні мережі. Зрозуміло, що їм відразу ж запропонують екскурсії по офіційним турмаршрутами, посадять в автобуси і повезуть по вулицях і різних музеях. Так в Харкові достатньо таких екскурсій. Але якщо людина приїхала на один або два дні, що він окрім стадіону зможе побачити в приймаючому місті? Тим більше не всім охота слухати екскурсовода і нудиться в музеях. Приїжджі вболівальники люблять прогулянки і свіже повітря, і захочуть побачити все і відразу. Тому, я й хочу запропонувати їм подивитися те, що знаходиться прямо на вулиці і в доступному для всіх місці – самі відомі, незвичайні і оригінальні пам'ятники та скульптури Першої столиці. При чому, я думаю ви погодитися з тим, що вивчати історію міста набагато цікавіше та й легше за допомогою численних пам’ятників, бюстів, скульптурних композицій. Але спочатку необхідно визначити, які пам’ятники Харкова є найцікавішими, найоригінальнішими, найкращими і т. д.. [25]

Пам'ятник Шевченку на Сумській вулиці по праву можна назвати найвидатнішим пам'ятником Харкова, відомим далеко за межами України, при чому він є не менш значущим символом Харкова, ніж Скляний струмінь. Він був відкритий 24 березня 1935 року. Роботи зі спорудження монумента велися трохи більше року, в них були задіяні близько 200 робітників, а на будівництво пішло 75 вагонів будівельних матеріалів. При створенні композиції скульптора Манізера позували актори театру "Березіль".

Пам'ятник Шевченку виявився дуже підходящим для проведення різного роду неформальних заходів. Так, саме там відбувся мітинг відразу після звільнення Харкова від німецько-фашистських загарбників. Там же в кінці 80-х збиралася рішуче і національно налаштована молодь. Коли вони отримали те, до чого так прагнули, збиратися їм зі зрозумілих причин перехотілося, і тепер пам'ятник використовують для своїх ритуалів студенти. Випускники університету обов'язково фотографуються у своїх магістерських шапочках у підніжжя монументу, а студенти для підвищення показників успішності потайки чіпають голий великий палець на нозі вмираючого гайдамаки, тому він має відполірований до блиску вид. [26]

Але все-таки головним символом Харкова служить Дзеркальний Струмінь, або, як його називали раніше, Скляний Струмінь. Історія і цього місця, і створення пам'ятника не дуже багата і добре відома. До революції там був цвинтар і стояла Мироносицька церква, яку благополучно знесли в 1930 році. Потім там вирішили побудувати грандіозний театр, але столицю перенесли до Києва, і замість театру під вікнами тодішнього обкому партії утворився тролейбусний парк, мерзенний вигляд якого одного разу викликав гнів Хрущова. В результаті, звичайно, винуватого знайшли, а замість тролейбусного парку зробили нормальний парк, з фонтаном.[27]

Пам'ятник Каразіну, який зараз встановлений праворуч від входу в ХНУ ім. Каразіна, не раз змінював своє місце розташування. Спочатку він знаходився на місці пам'ятника Шевченка, потім переїхав в початок алеї саду Шевченка, що йде від фізичної сторони університету, і тільки потім зайняв своє місце перед входом до вузу.

Також важливою скульптурою є пам’ятник О. М. Бекетову - видатному українському архітектору і педагогу, заслуженому діячеві мистецтв УРСР (1941), який було урочисто відкрито 22 серпня 2007 року. Адже більшість визначних будівель міста Харкова були побудовані саме за проектами цього унікального архітектора. [28]

За словами головного експерта Європейської туристичної комісії Йоахима Шольца, який брав участь у міжнародному семінарі «Євро -2012 – нові можливості для Харкова, як інтернаціонального міста»: найбільш привабливими туристичними об’єктами в Харкові для західноєвропейських туристів є пам’ятники присвячені радянській епосі.

Тому включення до маршруту екскурсії таких пам’ятників як: В. І. Леніну - пам'ятник вождю російського пролетаріату й ідеологу червоного терору Леніну було встановлено 1963 року (автори — скульптори М. Вронський, О. Олійник та архітектор О. Сидоренко); Є. О. Щербініну - бюст на честь першого губернатора Слобідсько-Української губернії, був встановлений 20 серпня 2004 року (автори пам'ятника: О. Рідний, скульптор А. Іванова, ливарник О. Шевчук, архітектор Ю. Шкодовський) та бюстів, розташованих на Алеї Героїв-Комсомольців (алея була закладена під час святкування 40-річчя Ленінського комсомолу в 1958 році. Уздовж алеї на круглих білих постаментах розташлвуються бронзові бюсти: Миколи Островського (скульптор Д. Г. Сова), Зої Космодем'янської (скульптор І. П. Ястребов), Олександра Матросова (скульптор А. А. Івченко), Олега Кошового (скульптор В. В . Петренко), Лялі Убийвовк (скульптор В. Ю. Обідіон), Вані Минайленко (скульптор М. Н. Михайлівський), Олександра Зубарєва (скульптор Б. К. Волков) та Галини Нікітіної (скульптор Л. Г. Жуковська). [29]

Наступною групою пам’ятників, які доречно використати в екскурсії є «7 Чудес Харкова» Сім Чудес Харкова – це сім історичних та культурних монументів, які були обрані на конкурсі в липні 2008 року і зараз мармурові скульптури розташовані на Площі Архітекторів. Перше місце в конкурсі зайняв Будинок Держпромисловості, далі розташувалися: Успенський Собор, пам'ятник Т. Г. Шевченка, Кафедральний Благовіщенський собор, «Дзеркальний Струмінь», «Будинок зі шпилем» на пл. Конституції та Покровський собор. Дані скульптури відіграють велику роль при їх використанні в екскурсіях, адже турист який приїхав до Харкова, може швидко зорієнтуватися, яким об’єктам варто приділити більше часу та уваги. В екскурсії «Харків – монументальний», використання цих об’єктів дасть змогу туристам, що мають мало вільного часу, швидко ознайомитися з основними визначними місцями Харкова. [30]

Наступною групою монументальних об’єктів, які слід побачити в Харкові є незвичайні та кумедні пам’ятники. Адже навіть за межами України Харків відомий як столиця незвичайних пам’ятників. [31] Під час даної екскурсії я пропоную оглянути відомий пам’ятник Футбольному М’ячу, пам’ятники персонажам із фільму за романом Ільфа і Петрова «Дванадцять стільців», а саме: Остапу Бендеру, Еллочці-Людоїдочці та Кісі Вороб’янінову, а також всесвітньо відомий пам’ятник Закоханим \ Поцілунок, та скульптурні композиції, що знаходяться у внутрішньому дворі галереї «АВЕК», особливу увагу звертаючи на глобус Харкова – єдиний глобус міста у світі.

Висновки до Розділу 2.

В даному розділі було детально проаналізовано монументальні екскурсійні ресурси Харкова. У першому підрозділі було описано процес становлення монументальних об’єктів в історичному контексті. Визначено, що першим справжнім монументальним об’єктом Харкова є пам’ятник О. С. Пушкіну. При чому було визначено, що в різні віки споруджувалися пам’ятники з різним контекстом. У другому розділі було проаналізовано увесь наявний ресурсний потенціал. Було визначено, що в сучасному Харкові встановлено доволі велике число пам'ятників, меморіалів, пам'ятних знаків, скульптурних груп і композицій. Загалом в 2011 році нараховувалося 90 пам’ятників, при чому 4 із них занесені до реєстру пам’яток національного значення – це пам’ятники О. С. Пушкіну, Т. Г. Шевченку, В. Н. Каразіну, М. В. Гоголю. Також визначено, що Харків є столицею незвичайних пам’ятників в Україні. У третьому підрозділі на основі наявних екскурсійних об’єктів було сформовано перелік об’єктів, що будуть задіяні при розробці екскурсійного туру а наступному розділі. Було обрано найвідоміші, найцікавіші та найнезвичайніші об’єкти.

Отже, можна зробити висновок, що Харків має значний потенціал монументальних екскурсійних об’єктів. Велика кількість пам’ятників встановлених на честь різних подій робить можливим створення великої кількості тематичних екскурсій з використанням монументальних об’єктів.